Ухвала

від 19.03.2014 по справі 814/2873/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2873/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Івановій-Черноус К.І.

за участю представників:

апелянта - Масюк А.М.,

позивача - Курносенко Д.О., Притикіна І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать чинному законодавству, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.02.13р. №0000032201 та №0000042201 прийняті ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС в повному обсязі. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" (код ЄДРПОУ 31159868) судові витрати у розмірі 2294грн. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 10.12.12р. по 22.01.13р. відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача, результати якої оформлені актом перевірки від 29.01.13р. №275/22-100/31159868 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Антарес-БУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 30.09.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11р. по 30.09.12р." (т.1, а.с.13-144).

За результатами перевірки відповідач встановив такі порушення:

1. п.134.1 ст.134, п.п.138.1 п.138.1, п.138.2. п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України (ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 2213683грн.;

2. п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1727505грн.

14.02.2013 року за наслідками перевірки було прийнято 2 податкових повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення №0000032201 від 14.02.13р., за яким відповідач, посилаючись на п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ та відповідно до абз.3, 4 п.123.1 ст.123 ПКУ, а також на порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ, збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ позивачу у розмірі 2591257,50грн. (за основним платежем - 1727505грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 863752,5грн.)

2) податкове повідомлення-рішення №0000042201 від 14.02.13р., за яким відповідач, посилаючись на п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ та відповідно до абз.3, 4 п.123.1 ст.123, п.6 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, а також посилаючись на порушення п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПКУ, збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2536080,50грн. (за основним платежем 2213683грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 322397,5грн.)

Спірні відносини між сторонами виникли внаслідок прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акту перевірки, виходячи із допущених порушень, на його думку, вимог законодавства контрагентами позивача та їх постачальниками у ланцюгах.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано копії відповідних первинних документів, а саме договори підряду та надання послуг між позивачем та його контрагентами, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні та видаткові накладні, розрахункові документи, реєстри виданих та отриманих податкових накладних тощо (т.2 - 13), чим спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки вказані документи оформлені без порушень, підписані уповноваженими та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Крім того, податкова інспекція під час проведення перевірки ТОВ "Антарес-БУД" використала як беззаперечний доказ акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Будівництво-Укр-М" щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків, акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Нольга" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Електромонтаж-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами покупцями та акт відповідача про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Бареллі-Н" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. Однак чинне законодавство України не ставить платника податків в залежність від результатів перевірок його контрагентів.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та первинні бухгалтерські документи, посилання ДПІ на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеним.

Викладені обставини також підтверджуються наданою позивачем до суду апеляційної інстанції постановою про закриття кримінального провадження від 22.08.2013р. старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області Шиманець А.В., в якій встановлено, що в ході проведення слідства по цій справі не знайшли свого підтвердження данні що вказують на наявність в діях службових осіб ТОВ «Антарес-Буд» ознак складу злочину, передбаченого.ч.1,2,3ст.212 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження за відсутністю кримінального правопорушення було закрито.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.2014 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.