Ухвала

від 05.06.2015 по справі 814/2873/13-а

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

5 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідачаКоротких О.А., Суддів:Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., - розглянувши заяву державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 березня 2015 року рішення судів попередніх інстанції про задоволення позову, залишив без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, ДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах норм матеріального та процесуального права що, на думку заявника, підтверджується рішенням касаційного суду від 11 лютого 2015 року (№ К/9991/75304/12).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, а саме податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями. Крім того, зазначені документи оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та є документи первинного обліку, а використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності, підтверджується матеріалами справи, а також те, що контрагенти на час виникнення спірних відносин були зареєстровані, як платники податків, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентами.

Разом із тим у рішенні суду касаційної інстанції, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 лютого 2015 року, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та ухвалюючи нове - про відмову у його задоволенні, виходив із того, що наведені обставини у сукупності з фактом відсутності ПП «Інвестюгагротранс» за місцезнаходженням, недекларування ним податкових зобов'язань за спірними операціями, а також підписанням акта приймання-передачі послуг до часу їх надання були об'єктивно розцінені податковим органом як свідчення фіктивності цих операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Таким чином, рішення касаційного суду, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також норм процесуального права, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом приватного підприємства «Антарес-Буд» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року.

Суддя-доповідач О.А. Коротких Судді: В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко