Рішення

від 21.03.2014 по справі 177/2714/13-ц

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2714/13-ц

Провадження № 2/177/101/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2014 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Штефан Д.Ю.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства "Кристал", третя особа Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою 19.09.2013 року.

Востаннє уточнюючи свої позовні вимоги в судовому засіданні просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 12.08.2008 року, укладений між нею та СФГ "Кристал" та зобов'язати відповідача повернути належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 4,857 га, яка розташована на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221887700-01-008-0177.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що відповідач істотно порушує умови договору, а саме використовує орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, починаючи з 2011 року безперервно засіває її соняшником, чим виснажує землю, порушує нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах. Безперервне засівання її земельної ділянки соняшником призводить до знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, що в розумінні п. 32 договору оренди є підставою для розірвання договору.

Ще однією підставою для розірвання договору позивач вказувала порушення СФГ «Кристал» п. 9, 11 договору оренди, оскільки орендна плата за 2013 рік була виплачена їй лише в березні 2014 року, виплата проведена в грошах, хоча вона бажала виплати орендної плати в натуральній формі.

Також вказувала, що працюючи бухгалтером в СФГ «Кристал» їй стало відомо, що голова СФГ «Кристал» самостійно землю не обробляє, оскільки часто хворіє, без дозволу та оформлення документів передає її в користування інших осіб, зокрема ПП «Трейдланд», ТОВ «Новолозуватське», ПП «Вибір», чим порушуються її права як орендодавця, оскільки згоду на використання землі іншими особами вона не давала. Вона не погоджувалася з такою діяльністю голови СФГ, а тому була змушена звільнитися.

03.08.2013 року вона звернулася до відповідача з письмовою вимогою про розірвання договору оренди, вимагала в подальшому не засівати жодної сільгоспкультури на її земельній ділянці та негайно провести дострокові розрахунки по орендній платі. Відповідач вказану вимогу проігнорував, відмовившись отримувати її на поштовому відділенні.

У зв'язку з цим, позивач просить суд розірвати договір оренди в судовому порядку та повернути належну їй земельну ділянку.

Представник позивача ОСОБА_2 уточнений позов підтримав, просив його задовольнити. Причинами розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки власнику вказував істотне порушення відповідачем умов договору, а саме безперервне, протягом 2011-2013 років, засівання земельної ділянки соняшником, що призводить до порушення нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, фактичного пошкодження та знищення земельної ділянки. Стверджував, що відповідач використовує землю не за цільовим призначенням, порушив строки виплати орендної плати за 2013 рік, а також постійно передає земельну ділянку в користування інших осіб без дозволу орендодавця.

Представник відповідача Штефан Д.Ю. позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити, наполягав на тому, що орендована у позивача земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, оскільки на ній вирощуються сільськогосподарські культури. Стверджував, що ФГ відповідно до договору оренди має право самостійно вирішувати, які культури засівати на орендованій земельній ділянці. У разі виявлення погіршення якості земельної ділянки, господарство вживатиме заходів для покращення її якості, що не призведе до порушення прав орендодавця.

Господарство щороку звітує перед управлінням аграрного розвитку Криворізької РДА про зайняті ним площі землі та про культури, які на них засіваються, при цьому жодних зауважень щодо порушення нормативів сівозмін до господарства не висувалося. На даний момент СФГ звернулося до Криворізької РДА з проханням роз'яснити процедуру та надати перелік документів необхідний для розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Наполягав на тому, що факт порушення нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах позивачем не доведено, погіршення якості, а тим більше знищення земельної ділянки не доведено, до компетентних органів з заявами про порушення відповідачем земельного та екологічного законодавства позивач не зверталася. Також заперечував факт передання орендованої земельної ділянки відповідачем у користування інших осіб.

Факт порушення терміну сплати орендної плати за 2013 рік представник відповідача визнав, але пояснив, що затримка виплати орендної плати мала місце з вини позивача, яка будучи повідомленою про необхідність явки для отримання орендної плати у строк передбачений договором, до СФГ не з'явилася, у зв'язку з чим, СФГ було здійснено поштовий переказ орендної плати. Наполягав на тому, що разове порушення строків виплати орендної плати не може бути підставою для розірвання договору оренди.

Представник третьої особи - Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області до суду не з'явився, відповідно до його заяви просив справу розглянути за його відсутності (а.с.62,74). Будучи присутнім в судовому засіданні 12.03.2014 року представник Сирота О.А. вказував, що перевірка дотримання нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах проводиться інспекцією сільського господарства за заявою власника землі та на підставі проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, якого у відповідача не має, за що він може бути підданий адміністративній відповідальності. Позивач з заявами про проведення перевірки до ДІСГ Дніпропетровської області не зверталася, а тому підстави для проведення перевірки були відсутні. Наполягав на тому, що проведення перевірки дотримання нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах до компетенції сільського голови не відноситься, а є виключною компетенцією інспекції.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача та третьої особи, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,857 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Чкаловської сільської ради Криворізького району, що підтверджується державним актом від 19.10.2001 року (а.с. 6)

12.08.2008 року між ОСОБА_1 та СФГ «Кристал» було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 передала орендарю - СФГ «Кристал» в строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,857 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено на 10 років (а.с. 7-9). Земельна ділянка була передана орендарю в натурі, що підтверджується актом прийому -передачі від 12.08.2008 року (а.с. 10).

Вказаний договір оренди землі пройшов державну реєстрацію у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (а.с. 34), тобто є укладеним в розумінні ст. 20 Закону України «Про оренду землі», яка діяла на час виникнення спірних відносин, та ст.. 125 ЗК України, а отже користування орендарем цією земельною ділянкою є правомірним.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» визначає, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Позивач однією з підстав для розірвання договору оренди землі вказує порушення відповідачем вимог п. 28 договору оренди землі, відповідно до якого від орендаря вимагається використовувати землю за цільовим призначенням, забезпечення екологічної безпеки при користуванні земельною ділянкою шляхом дотримання вимог земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Так, серед інших категорій земель виділяють землі сільськогосподарського призначення.

Стаття 22 ЗК України передбачає, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані, в тому числі, для виробництва сільськогосподарської продукції. До земель сільськогосподарського призначення, серед інших, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Як вбачається з державного акту на право приватної власності на землю та договору оренди земельної ділянки, належна ОСОБА_1 земельна ділянка є земельною ділянкою сільскогосподарського призначення, наданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, одним з основних видів діяльності СФГ «Кристал» є вирощування зернових, бобових культур та насіння олійних культур. (а.с. 22). Як вказував в судовому засіданні представник відповідача та не заперечувалося позивачем та його представником, СФГ «Кристал» використовує орендовану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, що свідчить про дотримання відповідачем цільового використання орендованої земельної ділянки.

Ще однією підставою для розірвання договору оренди позивач вказує порушення строків виплати та форми виплати орендної плати.

Стаття 21 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. ЇЇ розмір, форма і строки внесення встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до п. 9 договору оренди від 12.08.2008 року орендар має сплатити орендодавцю орендну плату в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 1360 грн. в грошовій формі, або в натуральній формі: зернові 2 тони, солома одну тону, оранка двадцять п'ять соток. Пунктами 9, 11 договору передбачено що орендна плата сплачується щороку, не пізніше як у термін від «15» серпня по «01» грудня кожного року (а.с. 7 зворот).

Як вбачається з матеріалів справи СФГ «Кристал» 29.11.2013 року надіслало орендодавцю письмове повідомлення про необхідність явки для отримання орендної плати та факт отримання не заперечувалося позивачем та її представником (а.с. 63).

Але позивач вказувала, що в повідомленні не було вказано адреси, за якою необхідно звернутися для отримання вказаної орендної плати. Ці доводи позивача суд розцінює критично, оскільки позивач вказувала, що вона працювала у СФГ «Кристал» бухгалтером, в 2008 році укладала договір оренди землі, а також неодноразово отримувала орендну плату за минулі роки, отже адреса СФГ «Кристал» була їй відомою, і за бажанням вона могла отримати орендну плату.

Як вказував представник відповідача 04.03.2014 року СФГ «Кристал», електронним переказом, перерахувало на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2013 рік, яка була отримана позивачем 06.03.2014 року, що не заперечувала позивач та підтверджується квитанцією про здійснення переказу, а також довідкою Поштампу-ЦПЗ № 2 про отримання переказу (а.с. 61,77). Вказані дії відповідають положенням ч.4 ст. 22 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п. «д» ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як вказував представник відповідача та не заперечувалося позивачем та його представником, СФГ «Кристал» протягом 2008-2012 років належним чином виконувало умови договору щодо виплати орендної плати, (а.с. 61), орендну плату за 2013 рік виплатив лише 04.03.2014 року, тобто з затримкою на 3 місяці та 4 дні, але при цьому повідомляв позивача про можливість отримання орендної плати в листопаді 2013 року, тобто в межах строку для виплати орендної плати вживав заходів для її своєчасної виплати. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що затримка у виплаті орендної плати є наслідком поведінки обох сторін договору оренди, адже позивач мала можливість звернутися до відповідача та своєчасно отримати орендну плату, а відповідач мав можливість здійснити переказ орендної плати поштою в строк визначений договором, тобто до кінця листопада 2013 року. Враховуючи все вище вказане, суд приходить до висновку, що одноразова затримка у виплаті орендної плати не свідчить про систематичність порушення умов договору в частині несплати орендної плати.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВС України від 12.12.2012 року у справі № 146 цс12, яка є обов'язковою для судів відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Посилання позивача про те, що виплата орендної плати в грошовій формі замість натуральної форми порушує її права, оскільки вона позбавлена можливості тримати худобу, суд розцінює критично, оскільки по-перше договором передбачена альтернативна форма орендної плати грошова або натуральна, тобто виплата орендної плати в натуральній формі відповідає п. 9 договору та ст.22 Закону України «Про оренду землі», по-друге позивач не надала жодних доказів того, що вона зверталася до відповідача з заявою про отримання орендної плати саме в натуральній формі; по-третє виплата орендної плати в грошовій формі забезпечує можливість позивачу придбати необхідні корма для утримання худоби.

Оскільки затримка у виплаті орендної плати носить разовий характер, а виплата орендної плати в грошовій формі відповідає вимогам закону та договору, то вказані обставини не є підставою для розірвання договору оренди.

Ще однією підставою для розірвання договору оренди позивач вказувала постійне засівання земельної ділянки соняшником протягом 2011-2013 років, що порушує сівозміни, погіршує стан землі, призводить до її знищення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Постанова КМУ № 164 від 11.02.2010 року «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах» встановлює допустимі нормативи періодичності вирощування культур на одному і тому ж полі, зокрема для соняшнику - не менше ніж через сім років.

Позивачем до суду надана довідка сільської ради та акт обстеження посівів по Чкаловській сільській раді, складений за участі сільського голови, землевпорядника, депутата Чкаловської сільської ради та позивача, в яких зафіксовано, що на полі площею 48,64 га на протязі останніх років вирощується соняшник, чим погіршується стан земельних ділянок та порушуються умови договору (а.с. 13-14).

Однак, предметом спору по даній справі є земельна ділянка ОСОБА_1 площею 4,857 га., а у вище вказаних довідці та акті вказано про земельну ділянку площею 48,64 га., без ідентифікації земельних ділянок та їх власників. Тобто позивачем не надано доказів того, що саме на її земельній ділянці здійснювалося вирощування соняшника протягом 2011-2013 років підряд.

Крім цього, як вказував Сирота О.А. - представник ДІСГ, проведення перевірки дотримання сівозмін не є компетенцією сільського голови, а відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України № 459 від 13.04.2011 року, є виключною компетенцією Держсільгоспінспекції, при цьому позивач з заявою про проведення такої перевірки до інспекції не зверталася.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що надана довідка сільської ради та акт не є належними доказами порушення нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах.

Крім цього, доводи позивача в частині засівання її земельної ділянки соняшником протягом 2011-2013 років, спростовуються довідкою Управління агропромислового розвитку КРДА, до якого відповідач щороку подає звітність, з якої вбачається, що в 2011 році СФГ «Кристал» мало у користуванні угіддя площею 430,01 га., з яких засівало 400,11 га, при цьому жодного гектару не було засіяно соняшником. У 2012 році у користуванні господарства перебувало 428,83 га, з яких посівна площа склала 193,64 га, з яких соняшником було засіяно лише 85 га., решта 108,64 га - засіяно озимою пшеницею. В 2013 році з 328,83 га, які перебували у користуванні СФГ «Кристал», засівалися 292 га, з яких соняшником 132 га., пшеницею озимою - 60 га., пшеницею ярою - 100 га (а.с. 60).

Отже суд приходить до висновку, що позивачем та його представником не доведено факту допущення відповідачем порушень нормативів сівозміни, погіршення якості землі орендодавця, тим більше про її знищення, які є підставою для розірвання договору відповідно до п. 32 договору оренди від 12.08.2008 року, а тому підстави для розірвання договору відсутні.

Крім цього, відповідно до п. 27 договору оренди від 12.08.20108 року, орендар має право самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності, використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, а відповідно до п. 28 договору орендар, після закінчення дії договору, зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані не гіршому ніж на момент передачі. Відповідно до п. 25 договору ОСОБА_1 має право вимагати відшкодування збитків, у разі погіршення орендарем корисних властивостей земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану.

Аналіз вказаних норм договору вказує на те, що СФГ «Кристал» отримавши в користування земельну ділянку має право самостійно на ній господарювати, визначати напрями своєї господарської діяльності, зокрема які культури засівати, але при закінченні строку дії договору, має вжити заходів для відновлення попереднього стану земельної ділянки та передати її ОСОБА_1 у стані не гіршому ніж на момент передачі земельної ділянки в користування. У разі недотримання вказаних вимог договору ОСОБА_1 має право на відшкодування збитків викликаних погіршенням якості землі.

Аналогічна позиція висловлена в п.п. 3 п. 17 Постанови Пленуму ВС України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Що стосується доводів позивача, про те, що земельна ділянка використовується не орендарем, а без дозволу орендодавця передана в користування іншими особами, то вони не були доведені позивачем, спростовувалися відповідачем, а тому не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки договір оренди від 12.08.2008 року є дійсним, строк його дії не закінчився, порушення умов договору, які відповідно до п. 32 договору оренди землі, могли б стати підставою для розірвання договору судом, позивачем не доведено, а затримка у виплаті орендної плати не носить систематичного характеру, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні її позову.

Позивачем по справі сплачений судовий збір в розмірі - 453,26 грн., який він просив стягнути з відповідача. Оскільки рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем йому не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 651, 792 ЦК України, ст.ст. 19, 22, 125, 141 ЗК України, ст.ст. 24-26, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України № 459 від 13.04.2011 року та ст.ст. 3,10, 11,15, 60, 61, 209, 212-214, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства "Кристал", третя особа Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: