Ухвала

від 18.02.2014 по справі 2/17-2882-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 лютого 2014 року Справа № 2/17-2882-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К., суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Селіваненка В.П., Шевчук С.Р. розглянувши заявуАрбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 24.09.2013 у справі№2/17-2882-2011 за заявоюПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Калинів цвіт" провизнання банкрутом, В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2013 заяву арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про оплату послуг арбітражного керуючого та компенсацію витрат у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинів цвіт" задоволено частково, стягнено з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", як ініціюючого кредитора, на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. кошти на суму 24556, 80 грн. оплати послуг та 840 грн. понесених витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 ухвалу місцевого господарського суду змінено шляхом викладення пункту 2 резолютивної частини в такій редакції: "п. 2 стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 код 14360570) на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича грошові кошти в сумі 25149, 44 грн. - оплати послуг та 840 грн. - понесених витрат.". В решті ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2013 постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду скасовано, провадження за заявою арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про оплату його послуг та компенсацію його витрат у справі №2/17-2882-2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинів цвіт" на суму 28 215,07 грн. припинено.

Арбітражний керуючий Дарієнко Віктор Дмитрович звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.09.2013 у справі №2/17-2882-2011, в якій заявник просить зазначену постанову скасувати, залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положення статті 3 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2013 у справі №5017/2752/2012, від 29.09.2010 у справі №2-24/25-08-1584 та від 18.12.2008 у справі №3/66.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови від 24.09.2013 у справі №2/17-2882-2011, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій та припинив провадження за заявою арбітражного керуючого про оплату його послуг та компенсацію його витрат у справі про банкрутство, виходячи з того, що з відповідною заявою арбітражний керуючий звернувся до суду вже після затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у даній справі про банкрутство. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що фактично заява арбітражного керуючого за своєю правовою природою є поточними грошовими вимогами до боржника, які не заявлялись в ході ліквідаційної процедури, з огляду на що винесення у даній справі додаткового рішення до ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута за результатами розгляду зазначеної заяви є процесуально неможливим.

Водночас у постанові від 30.10.2013 у справі №5017/2752/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав щодо затвердження та стягнення оплати послуг арбітражного керуючого з кредиторів пропорційно заявлених ними вимог, виходячи з того, що ліквідатором було здійснено ліквідаційну процедуру, разом з тим, майно для погашення його послуг та витрат у боржника відсутнє. Крім того, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого було затверджено одночасно із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі про банкрутство.

У постанові від 29.09.2010 у справі №2-24/25-08-1584 Вищий господарський суд України залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі та відмову у задоволенні заяви про оплату послуг арбітражного керуючого за рахунок кредиторів, а справу направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції. При цьому, в частині скасування заяви на оплату послуг арбітражного керуючого, суд касаційної інстанції виходив з того, що зазначена ухвала суду першої інстанції суперечить постановленій раніше ухвалі та не відповідає вимогам Закону про банкрутство, зокрема положенням пункту 10 статті 30.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки свідчать про наявність у цих справах різних фактичних обставин, на підставі яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 18.12.2008 у справі №3/66, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відвідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №2/17-2882-2011 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 ,111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Арбітражному керуючому Дарієнку Віктору Дмитровичу у допуску справи №2/17-2882-2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Могил Судді: С.Владимиренко А.Демидова В.Селіваненко С.Шевчук