Рішення

від 20.03.2014 по справі 910/1730/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1730/14 20.03.14

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульям"

про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права у розмірі 24 360,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Молчанов П.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (надалі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульям" (надалі -відповідач) про стягнення 24 360,00 грн. компенсації. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

26.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, через хворобу повноважного представника.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення дати розгляду справи, в якому зазначив, що представник відповідача не має можливості з'явитися у дане судове засідання.

З приводу поданої заяви суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для її задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.03.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2012 р. між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мульям" (далі-видавник) укладено договір №АВ-01/07 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник доручає позивачу здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до цього договору, а саме дозволяти або забороняти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання.

Відповідно до п. 3.2.7. договору, у разі виявлення порушень майнових прав, видавник надає позивачу необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді.

Згідно п. 4.1.2. договору видавник зобов'язаний декларувати відповідно до правил організації твори з каталогу, управління правами на які здійснюється позивачем, за формою, наведеною в додатку №1 до договору.

Так, на підставі декларації №1 від 07.09.2012 р. позивачеві передано в управління майнові права на музичний твір «L'Amoureuse», у виконанні «IN-Grid», авторами якого є: Giuseppe Isgro-Sannie Carlson, Bianchi Elena.

Отже, на підставі договору №АВ-01/07 про управління майновими авторськими правами від 07.09.2012 р. та декларації №1 від 07.09.2012 р., позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичний твір «L'Amoureuse», у виконанні «IN-Grid», авторами якого є: Giuseppe Isgro-Sannie Carlson, Bianchi Elena.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначає позивач, актом фіксації №ЧЕ-06/11/13 від 22.11.2013 р., складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що в приміщенні кафе-бару «Кушавель», розташованому в м. Київ, по вул. Княжий Затон, буд. 21, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Мульям», вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твір під назвою «L'Amoureuse», у виконанні «IN-Grid», авторами якого є: Giuseppe Isgro-Sannie Carlson, Bianchi Elena.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (стаття 1 Закону).

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем , а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту публічного виконання відповідачем твору «L'Amoureuse», у виконанні «IN-Grid», авторами якого є: Giuseppe Isgro- Sannie Carlson, Bianchi Elena в приміщенні кафе-бару «Кушавель», розташованому в м. Київ, по вул. Княжий Затон, буд. 21, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Мульям», позивачем надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації №ЧЕ-06/11/13 від 22.11.2013 р., а також фіскальний чек відповідача від 22.11.2013 р., оформлений у приміщенні ресторану відповідача.

У процесі провадження судом здійснено дослідження наданих речових доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого суд встановив наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні кафе-бару «Кушавель», розташованому в м. Київ, по вул. Княжий Затон, буд. 21 та звучання музичного твору під назвою «L'Amoureuse», у виконанні «IN-Grid».

З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні кафе-бару «Кушавель», розташованому в м. Київ, по вул. Княжий Затон, буд. 21, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Мульям» та доводить факт публічного виконання відповідачем музичного твору під назвою «L'Amoureuse» у виконанні «IN-Grid».

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відео фіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав у розмірі: 10 мінімальних заробітних плат у якості компенсації за порушення майнових авторських прав автора віршів та 10 мінімальних заробітних плат у якості компенсації за порушення майнових авторських прав автора музики, що складає 24 360, 00 грн.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218, 00 грн. на місяць.

З урахуванням викладеного, суд вважає визначений розмір компенсації обґрунтованим.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єкта авторського права у розмірі 24 360, 00 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульям" (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 21, ідентифікаційний код - 35944603), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 8, ідентифікаційний код - 37396151) 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 24.03.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.