Ухвала

від 18.03.2014 по справі 820/10968/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 820/10968/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. по справі № 820/10968/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТРАМАТ-РЕМБУД" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТРАМАТ-РЕМБУД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001522220 та №0001532220 від 24.05.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001532220 від 24.05.2013 року та податкове повідомлення-рішення № 0001522220 від 24.05.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 27, кв.11 код ЄДРПОУ 23142659) судовий збір в сумі 1980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят ) грн. 53 коп

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМБУД" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа 13.12.2001 року та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в ДПІ Московського району м. Харкова з 27.04.1995 року за № 212, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Форми № 4-ОПП від 24.12.2001року № 25940/9/28-112.

У період з 15.04.2013 року по 19.04.2013 року співробітниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМБУД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП "ОТИМО" за період: з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року, з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, за наслідками якої складено Акт № 159/2220/23142659 від 19.04.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМБУД" п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень - липень 2012 року та жовтень 2012 року в сумі ПДВ 64 408 грн. та п.п. 138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 - 4 квартал 2012 року на загальну суму 322 038 грн.

На підставі вищезазначеного акту, 24.05.2013 року ДПІ у Московському районі прийнято податкові повідомлення-рішення :

- № 0001532220, яким ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМБУД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 101 442, 50 грн., у т.ч. за основним платежем 67628, 00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33814,50 грн.;

- № 0001522220, яким ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМБУД" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 96610,50 грн., у т.ч. за основним платежем 64407 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 32203,50 грн.

Позивач, не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, провів процедуру їх адміністративного оскарження, за результатами чого рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.08.2013 року № 1052/10/20-40-10-04-17, залишеним без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.09.2013 року № 10392/6/99-99-10-01-15, скаргу директора ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМБУД" від 12.06.2013 року залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочин є дійсним, виконаний сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 159/2220/23142659 від 19.04.2013 року, підставами для висновку про заниження податку на додану вартість на суму 64408 грн. та про заниження податку на прибуток на суму 322038 грн. став висновок податкового органу про те, що відповідачем було отриманий акт перевірки контрагента позивача ПП «Отимо», в якому було встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій, в зв'язку з чим отримані роботи та послуги визнанні відповідачем такими, що не призначені для використання у господарській діяльності платника податку.

Колегія судів зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом досліджено наступні документи: лист від підприємства № 25 від 16.04.2013 р. та № 15 від 12.03.2013 р., договір № 1/6 від 01.06.2012 р., видаткові та податкові накладні, ТТН банківські виписки.

Єдиною фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація, відображена в акті перевірки контрагента, що був наданий ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договорів між позивачем та ПП «Отимо».

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін цього договору, як платників ПДВ, належності складання первинних документів, відсутності у сторін спірного правочину наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що основними видами діяльності за КВЕД - 2010, які здійснював позивач у перевіряємий період, були: Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), Будівництво житлових і нежитлових приміщень (код КВЕД 41.20), Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (код КВЕД 25.11), що підтверджується довідкою ЄДРПОУ № 593708.

01.07.2012 року між ПП "ОТИМО" (Продавець) та ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМБУД" (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу № 1/6, відповідно до умов якого, Продавець зобов`язувався передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору, при цьому ціна, найменування, кількість товару вказується в рахунку(1 т. а.с. 81-82).

Факт отримання товару за вказаним Договором підтверджується рахунками - фактурами № НС-0002767 від 07.07.2012 року, № НС-0002753 від 31.05.2012 року, № 0307 від 03.07.2012 року, № 1503 від 15.10.2012 року, видатковими накладними № РН-0001861 від 20.10.2012 року на суму 229716, 68 грн., № РН-0001854 від 13.07.2012 року на суму 36729, 10 грн., № РН-0001853 від 13.07.2012 року на суму 70000,00грн., № РН-0001856 від 05.07.2012 року на суму 50000,00 грн. (1.т. а.с. 84, 94-95, 97) та оборотно - сальдовою відомістю по рахунку( 2т.а.с. 65-78).

На виконання умов договору, ПП "ОТИМО" на адресу позивача виписано податкові накладні № 3 від 05.07.2012 року на загальну суму 50 000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №7 від 07.06.2012 року на загальну суму 36 729,10 грн у т.ч. ПДВ 6121,52 грн., №1 від 01.06.2012 року на загальну суму 50 000.00 грн у т.ч. ПДВ 8333.33 грн., № 3 від 01.06.2013 року на загальну суму 20 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., № 13 від 16.01.2012 року на загальну суму 59582, 50 грн. у т.ч. ПДВ 9930, 42 грн., №12 від 16.10.2012 року на загальну суму 59582. 50 грн у т.ч. ПДВ 9930. 42 грн., № 14 від 16.10.2012 року на загальну суму 52 159, 58 грн у т.ч. ПДВ 8693, 26 грн., № 15 від 16.10.2012 року на загальну суму 50835, 01 грн. у т.ч. ПДВ 8472, 51 грн., №17 від 20.10.2012 року на загальну суму 7557,27 грн., у т.ч. ПДВ 1259, 55 грн., № 1 від 01.06.2012 року на загальну суму 50 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 3 від 01.06.2012 року на загальну суму 20 000.00 грн. у т.ч. ПДВ 3333,33 грн., які були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладених, що знаходиться в матеріалах справи. Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло.

Якість переданого товару підтверджується копіями сертифікатів якості.

Згідно п.3. Договору поставка товару проводиться шляхом самовивозу або транспортом Продавця за додаткову плату.

Доставка товару здійснювалась за рахунок позивача та ПП "Голованов". На підтвердження вказаного факту, позивач надав товарно-транспортну накладну № РН-0001861 від 20.10.2012 року, подорожні листи №78 від 13.07.2012 року та № 74 від 05.07.2012 року. Також вказане підтверджується посвідченням про відрядження № 2 від 05.07.2012 року, № 4 від 13.07.2012 року та наказами про відрядження № 37 від 04.07.2012 року, № 39 від 12.07.2012 року, видані на ім`я водія ОСОБА_2, який наказом № 6 від 03.04.2006 року прийнятий до ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМСТРОЙ" водієм 3 класа та посвідчення про відрядження № 3 від 13.07.2012 року, № 1 від 05.07.2012 року, наказами про відрядження № 36 від 04.07.2012 року, № 40 від 12.07.2012 року, видані на ім`я заступника директора Міхралієва А.М.

Перевезення товару здійснювалась у тому числі і транспортним засобом позивача, а саме автомобілем марки МАЗ НОМЕР_1 з причепом № НОМЕР_2 .

На підтвердження наявності приміщення для зберігання придбаних товарно-матеріальних цінностей позивач надав договір оренди нежитлового приміщення № 14 від 31.01.2011 року, що знаходиться за адресою: м .Харків, вул. Плиткова, буд.12., акт прийому-передачі об`єктів в оренду від 01.02.2011 року. Факт розрахунку ТОВ "АВТРАМ-РЕМБУД" з орендодавцем за надані послуги підтверджується видатковими касовими ордерами від 12.07.2012 року, від 18.07.2012 року, від 26.07.2012 року, від 30.08.2012 року.

Факт використання придбаного товару в подальшій господарській діяльності, зокрема для виготовлення металоконструкцій, підтверджують наявні в матеріалах справи копії попередніх калькуляції вартості виробленої продукції, зокрема на виконання договору № АР-38/2012 від 05.07.2012 року, укладеного між ТОВ "АВТРАМ-РЕМБУД" (Постачальник) та ТОВ "Пісківський завод скловиробів " (Покупець), за умовами якого Постачальник зобов`язується виготовити та передати Покупцю товар ( металеві конструкції скловарної печі) та договору № АР-4/2012 від 31.01.2012року, укладеного між позивачем та ПАТ «Київська Будівельна компанія «Київбудком». Доказами реальності виконання вказаних договорів є наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена Покупцем, про що свідчать надані позивачем копії виписок з банківського рахунку та платіжні доручення № 50 від 16.10.2012 року на суму 59582,50 грн., № 47 від 16.10.2012 року на суму 50 835, 01 грн., № 48 від 16.10.2012 року на суму 52 159, 58 грн., № 49 від 16.10.2012 року на суму 59 582, 50 грн..№ 11 від 05.07.2012 року на суму 50 000, 00 грн., № 2 від 01.06.2012 року на суму 50 000. 00 грн., № 3 від 01.06.2012 року на суму 20 000. 00грн.. № 7 від 07.06.2012 року на суму 36729. 10 грн. Додатковими доказами відсутності заборгованості між сторонами є надана позивачем копія відповідного акту звірки, а також журнали - ордери і відомості по розрахункам з вітчизняними виробниками, в т.ч. з ПП "ОТИМО" по рахункам: № 371, № 631 за листопад 2012 року, № 3711, № 631 за жовтень 2012 року, № 631 за вересень 2012 року, № 631 за серпень 2012 року, № 3711, 631 за липень 2012 року, №3711, № 631 за червень 2012 року.

Отже, наявні в матеріалах справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості придбаного товару за договором шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. по справі № 820/10968/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.