Ухвала

від 20.03.2014 по справі 802/5001/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/5001/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Спільного Українсько-Ліванського підприємства "БЕЙРУТ+" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість в сумі 230252,0 грн., -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2013 року Спільне Українсько-Ліванське підприємство "БЕЙРУТ+" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0007932201 від 23.12.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 230 252 грн., з яких 160 492 грн. за основним платежем і 69 760 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року з підстав її невідповідності вимогам процесуального та матеріального права.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України. Представником позивача подано заяву про здійснення апеляційного розгляду без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатом проведеної відповідачем в період з 09 по 10 грудня 2013 року позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності та повноти нарахування сум ПДВ по взаєморозрахункам з контрагентами ТОВ "АРС Трейд" за червень 2011 року, ТОВ "Викуп" за вересень-жовтень 2011 року та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" за липень-грудень 2011 року, складено акт № 1195/2201/23106391 від 11.12.2013 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п.1, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також п. 2.4 Положення "Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень-грудень 2011 року на загальну суму 160 492 грн. На підставі акту перевірки, 23.12.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007932201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 230 252 грн., з яких 160 492 грн. основного платежу і 69 760 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В свою чергу, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку, що орган владних повноважень, яким є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, при прийнятті оскаржуваного рішення, діяв не у відповідності до вимог податкового законодавства України.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 1195/2201/23106391 від 11.12.2013 року, позивач включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 20 975 грн. у зв'язку з оплатою товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "АРС Трейд" в червні 2011 року, в сумі 9282 грн. у зв'язку з оплатою товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Викуп" у вересні-жовтні 2011 року та в сумі 130 235 грн. у зв'язку з оплатою товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" у липні-грудні 2011 року. Загальна сума завищення податкового кредиту по взаєморозрахункам із вказаними контрагентами за червень-грудень 2011 року, на думку податкового органу, становить 160 492 грн.

Відповідач вважає, що операції з поставки товарів на адресу ТОВ "Бейрут+" фактично не здійснювалися і мають фіктивний характер.

Проте, колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду, вважає висновки податкового органу помилковими з наступних підстав.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених до ст.39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 p., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Встановлено, що на виконання вищезазначених вимог законодавства, податковому органу позивачем були надані документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за перевіряємий період зі своїми контрагентами: TOB «APC Трейд» (код ЄДРПОУ 37451200), TOB «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680), TOB «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122). Зокрема, були представлені договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

В підтвердження використання позивачем придбаних у контрагентів товарів у власній господарській діяльності, є акти на списання автозапчастин, акти на заміну автомобільних шин, а також акти введення в експлуатацію основних засобів.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна правова оцінка зазначеним вище первинним, платіжним та звітним документам, якими супроводжені господарські операції позивача з TOB «APC Трейд», TOB «Викуп» та TOB «Ейс констракшен менеджмент» в перевіряємий період, відтак, доводи апелянта щодо їх нереальності та безтоварності є безпідставними та спростовані документальними доказами. Разом з тим, відповідачем не наведено та не надано жодних належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентами, або могли б свідчити про їх фіктивність.

Законодавством покладений обов'язок ведення податкового обліку на кожного окремого платника податку. Такий платник несе особисту відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, можливі порушення допущені одним платником у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків та не впливають на формування податкового кредиту покупцем, в якості якого в даному випадку виступає позивач.

Колегія суддів вважає, що позивач не може нести відповідальності за невиконання третіми особами своїх податкових зобов'язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої в постановах від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року, а також, відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 року - справа «Булвес АД» проти Болгарії).

В суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач не навів жодних належних та допустимих доказів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0007932201 від 23.12.2013 року, у зв'язку з чим. Вінницький окружний адміністративний суд прийняв законну постанову від 27.01.2014 року про скасування рішення податкового органу.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 525964,00 грн., а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001062200 від 17.10.2013 р. є обґрунтованими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини даної справи, правильно визначив правове регулювання спірних правовідносин та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції спростовуються матеріалами адміністративної справи та законодавчим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.