Рішення

від 26.03.2014 по справі 278/3730/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3730/13-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В.І.

Категорія 37 Доповідач Матюшенко І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Борисюка Р.М., Галацевич О.М.

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив визнати частково недійсними в 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.07.2013 року №№ 514-517, видані на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6. На обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла його бабуся ОСОБА_6, яка заповідала 1/2 частину усього свого майна його батьку - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7. Видачею оспорюваних свідоцтв порушене його право на спадкування за представленням.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12.02.2014 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення його позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст. 1266 ЦК України, пославшись на ч. 2 ст. 1223 та ст. 1275 ЦК України.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 08.08.2012 року ОСОБА_6 було складено заповіт за яким спадкоємцями усього її майна було призначено: ОСОБА_7 (батька позивача) у розмірі 1/2 частини всього майна; ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усього майна; ОСОБА_3 - 1/4 усього майна (а.с.4). ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла (а.с.5). Із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_3 (а.с.114) та ОСОБА_2 (а.с.115). Відповідач ОСОБА_4 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь відповідачки ОСОБА_3 (а.с.116). За заявою останньої від 01.07.2013 року їй були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на усе майно спадкодавця, а саме: земельну ділянку за кадастровим номером 1822086300:03:001:0240, площею 0.2500 га. (а.с.50); земельну ділянку за кадастровим номером 1822086300:01:000:0486, площею 0.5874 га.; земельну ділянку за кадастровим номером 1822086300:01:000:0487, площею 3.0722 га. (а.с.52); земельну ділянку за кадастровим номером 1822086300:03:001:0241, площею 0.6733 га. (а.с.126); житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.121). Вказані обставини сторонами визнаються.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає положенням ст. 16 ЦК України, позивач не довів, що видачею оспорюваних свідоцтв порушуються його права та, що на позивача не поширюються положення ст. 1266 ЦК України, оскільки заповітом охоплено усе майно спадкодавця.

Проте, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи.

Дійсно спадкодавцем ОСОБА_6 08.08.2012 року було складено заповіт за яким спадкоємцями усього її майна було призначено: ОСОБА_7 (батька позивача) у розмірі 1/2 частини всього майна; ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усього майна; ОСОБА_3 - 1/4 усього майна (а.с.4). ІНФОРМАЦІЯ_7 помер спадкоємець ОСОБА_7 (батько позивача).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Зі змісту вказаних норм Закону слідує, що спадкоємець самостійно вирішує питання способу прийняття спадщини (за заповітом чи за законом), має право відмовитися від її прийняття взагалі чи на користь третьої особи.

Із матеріалів спадкової справи (а.с.113-129) убачається, що відповідач ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та про видачу свідоцтва про право на спадщину саме за законом, а не за заповітом. Відповідач ОСОБА_4, відмовляючись від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 (а.с.116), вказала у заяві про роз'яснення їй права прийняти спадщину за законом чи за заповітом від 08.08.2012 року. Відповідно до поданих відповідачами заяв нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за законом.

За таких обставин, коли спадкування майна ОСОБА_6 відбулося за законом, позивач, як внук спадкодавця, має право, в порядку ст. 1266 ЦК України, успадкувати ту частку спадщини, яка б належала за законом його батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини. Розмір цієї частки становить 1/3, оскільки батько позивача відносився до першої черги спадкоємців поряд з відповідачами.

А відтак, коли позивач у визначеному законом порядку прийняв спадщину проте йому було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на неї та, враховуючи, що свідоцтва про право на спадщину видані ОСОБА_3 на усе спадкове майно, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем порушення його спадкових справ є помилковим.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений ст. 1301 ЦК України, а тому твердження суду про неправильність обраного способу захисту права протирічить закону.

За таких обставин, коли судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням, в порядку ст. 309 ЦПК України, нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2014 року скасувати, ухваливши нове про часткове задоволення позову.

Визнати частково, в 1/3 частині, недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 липня 2013 року, видані приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3, зареєстровані в реєстрі за №№ 514, 515, 516 та 517.

У задоволенні решти позову відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді