Постанова

від 26.03.2014 по справі 908/3473/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2014 справа №908/3473/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:Тіунов С.М. довіреність від відповідача:Сивова Я.В. довіреність, Кравченко С.С. директор розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирон», с. Семенівка Запорізька область на рішення господарського судуЗапорізької області від 19.11.2013р. по справі№ 908/3473/13 (суддя: Азізбекян Т.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МегаСтилл», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирон», с. Семенівка Запорізька область простягнення 159' 923,02грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МегаСтилл» (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирон» (далі - «Відповідач») 159`923,02грн., яка складається з: 152' 049,76 грн. - основного боргу, 7' 873,26 грн. - 3% річних та 2' 500,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2013 року у справі № 908/3473/13 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні та досліджені докази, та обстави справи, які мають значення для справи, а наслідком є невірно зроблені висновки. Зокрема, скаржник стверджує, що зобов'язань щодо оплати товару у нього не виникло, у зв'язку з не здійсненням позивачем поставки товару за договором №1 від 03.01.2011р.

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи.

Позивач відзив не надав, у судовому засіданні звернувся до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням норм матеріального права та процесуального права; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 03.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МегаСтилл" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мирон" (Покупець) укладено договір поставки № 1 (далі - «Договір»).

Предмет Договору передбачає, що Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити, брухт чорних металів, кількість, ціна та загальна вартість якого вказана в додатку (Специфікаціях) до даного договору, який є його невід'ємною частиною й не підлягає перегляду в односторонньому порядку.

05.01.2012р. сторони уклали специфікацію №1, у якій продовжили строк дії договору до 31.12.2012р. та зазначили товар, який стає об'єктом постачання у відповідній кількості та ціні. Дана специфікація підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

Як встановлено п.п.3.2 п.3 договору, одночасно з Товаром Постачальник зобов'язується передати Покупцю документи:

· сертифікат якості (на кожну партію Товару);

· акт походження на Товар;

· посвідчення о вибухобезпеки, хімічної та радіаційної безпеки Товару на кожну партію Товару;

· рахунок;

· накладну.

За п.п.3.3 п.3 договору, приймання металопрокату по якості та кількості здійснюється у відповідності до Інструкцій П-6, П-7 у місці поставки та оформлюється видатковими накладними.

Зобов'язання Постачальника по постачанню Товару є виконаним після приймання Товару та оформленню видатковою накладної згідно умовам Договору (п.п.3.6 п.3 договору).

З умов п.п.3.7 п.3 договору вбачається, що дата видаткової накладної є датою виникнення податкових зобов'язань по постачанню.

Відповідно до п.п. 4.1 п.4 договору, загальна вартість договору визначається як сума видаткових накладних оформлених сторонами при здачі-прийманні товару в місці поставки та є підставою для взаєморозрахунків.

Підпунктом 4.2 п.4 договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки з Постачальником грошовими коштами протягом 10 банківських днів з моменту поставку на підставі видаткових накладних за цінами, узгодженими в специфікації.

Строк дії даного договору починається з моменту підписання та діє до 31.12.2011р.. У разі якщо ні одна зі сторін не заявила про офіціальне розірвання даного договору за 1 місяць до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на наступний рік (п.п.7.5 п.7 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу 05 січня 2012р. товар - брухт чорних металів загальною кількістю 95,82 тн на суму загальну 152049,76 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 05.02.2012р.

Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується підписом та відбитком штампу представника відповідача на видатковій накладній на підставі довіреності № 2 від 05.01.2012р., якою відповідач зобов'язав свого представника на отримання товару за договором №1 від 03.01.2011р. у загальній кількості 95,82тн.

Станом на 23.02.2012р. сторони склали та підписали акт звірки №2 за період з 01.01.2012р. по 23.02.2012р. за договором №1 від 03.01.2011р., за яким заборгованість відповідача перед позивачем склала 152049,76 грн.

На момент звернення позивача з позовом, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, іншого не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 152049,76 грн. та застосування правових наслідків порушення зобов'язання у вигляді нарахування 3% річних на суму 7873,26 грн..

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 (приймання продукції по кількості) здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Тому суд вважає, що Товар за договором був поставлений відповідачем з усіма документами, і як наслідок у відповідності до його умов, визначеними у п.п.3.2 п.3 договору.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовується належними доказами, що 05.01.2012р. відповідачем було отримано від позивача Товар за договором №1 від 03.01.2011р. на загальну суму 152' 049,76 грн..

З урахування вище наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 152' 049,76 грн..

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості на момент пред'явлення позову, то є підстави для настання правових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Перевіривши нарахування 3% річних у встановлені позивачем період з 20.01.2012р. по 10.10.2013р., колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає, у контексті заявлених вимог, сума 3% річних у розмірі 7873,26 грн.

Що стосується клопотання про витребування доказів та заяви про забезпечення позову, колегія судів зазначає наступне.

Стаття 101 ГПК України передбачає, що перегляд апеляційним судом справи здійснюється за наявними та додатково поданими у справі доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції з заявою відносно витребування доказів в порядку 38 ГПК України.

Тому, клопотання про витребування доказів до уваги не приймається, адже не було предметом розгляду у суді першої інстанції.

Заява про забезпечення позову вважається безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим також підлягає відхиленню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирон», с.Семенівка Запорізька область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2013 року у справі № 908/3473/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС