Постанова

від 20.03.2014 по справі 914/4416/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа № 914/4416/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

суддів Юрченка Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Голден фудс" с.Сторожниця Закарпатської області

на рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2013 р.

у справі №914/4416/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна - С" м.Львів

до відповідача 1 дочірнього підприємства "Голден фудс" с.Сторожниця Закарпатської області

до відповідача 2 приватного підприємства "Ілізіум ЛТД" м.Львів

про стягнення з дочірнього підприємства "Голден фудс" 614 370, 88 грн. та з приватного підприємства "Ілізіум ЛТД" 1 000, 00 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Коваль Н.Г. - за довіреністю б/н від 14.11.2013 р.

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2013 р. (суддя О. Запотічняк) позов задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства «Голден Фудс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-С» 581 575,00 грн. основного боргу, 8 779,05 грн. пені, 2 006,44 грн. 3% річних, 7 713,85 грн. витрат на послуги адвоката, 11 867,22грн. судового збору. Стягнуто з приватного підприємства «Ілізіум ЛТД» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-С» 1000,00 грн. основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Відповідачем -1 подано апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якому просить скасувати рішення суду першої інтенції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, що судом необґрунтовано прийнято рішення у справі у зв'язку з повторною неявкою відповідача, оскільки останній перебував у відрядженні з 06.12.2013 р. по 23.12.2013 р.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак в судовому засіданні заперечив щодо вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у ньому.

Відповідач 2 пояснення по суті апеляційної скарги не подав.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, між товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна-С» (постачальник) та дочірнім підприємством «Голден Фудс» (покупець) було укладено договір поставки №4/12 від 11.07.2012 р., згідно якого, постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність покупцю олійно-жирову продукцію, а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно оплачувати його.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2, 2.6, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 21 календарного дня з моменту фактичного прийняття товару.

Оплата за товар здійснюється в безготівкову порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.

Моментом фактичного прийняття товару визначається дата отримання товару покупцем, що проставлена ним на товарно-транспортній накладні чи видатковій накладній. У випадку не проставлення покупцем дати отримання товару у відповідній накладній, датою поставки товару буде вважатись дата оформлення постачальником цієї накладної.

Таким чином, на виконання умов договору позивач протягом серпня-жовтня 2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 764 575,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною від 17.08.2013 р. №3 на суму 257 000,00 грн.; товарно-транспортною накладною від 17.08.2013 р. № 30000000023; довіреністю від 15.08.2013 р. №169, виданою ОСОБА_3 на отримання від ТОВ «Фортуна-С» цінностей в кількості 20 000 кг.; видатковою накладною від 23.09.2013 р. №2 на суму 250 575,00 грн.; товарно-транспортною накладною від 23.09.2013 р. № 30000000025; довіреністю від 23.09.2013 р. №191, виданою ОСОБА_3 на отримання від ТОВ «Фортуна-С» цінностей в кількості 19500 кг.; видатковою накладною від 07.10.2013 р. №1 на суму 257 000,00 грн.; довіреністю від 07.10.2013 р. №197, виданою ОСОБА_3 на отримання від ТОВ «Фортуна-С» цінностей в кількості 20 000 кг.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, відповідачем було порушено умови договору та оплачено отриманий товар частково з порушенням строків оплати. Зокрема, відповідачем було проведено часткову оплату по накладній №3 від 17.08.2013р. в сумі 182 000,00 грн. а саме: 03.10.2013 р. - 50 000,00 грн.; 04.10.2013 р. - 40 000,00 грн.; 07.10.2013р. - 50 000,00 грн.; 17.10.2013 р. - 7 000,00 грн.; 28.10.2013 р. - 15 000,00 грн.; 31.10.2013 р. -

15 000,00 грн.; 05.11.2013 р. - 5 000,00 грн.

Наявними матеріалами також підтверджується, що решта товару отриманого по накладній № 3 та товар отриманий по накладних №2 і №1 відповідач не оплатив, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Отже, заборгованість по згаданих накладних станом на дату подання позову до суду становить 582 575,00 грн., що також підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період з 17.08.2013 р. по 12.11.2013 р.

Крім цього, як встановлено місцевим господарським судом, 23.09.2013 р. між приватним підприємством «Ілізіум» (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна-С» (кредитор) було укладено договір поруки №001/13 за умовами якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання будь-яких грошових зобов'язань дочірнім підприємством «Голден Фудс», які можуть виникнути за договором поставки №4/12 від 11.07.2012 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна-С» та дочірнім підприємством «Голден Фудс».

У відповідності до п.п.3, 4.1 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання грошових зобов'язань боржником у сумі, що дорівнює 1000,00 грн.

Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, виконати частину прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредитором, в межах суми 1000,00 грн. на підставі письмової вимоги кредитора в 2-х денний строк, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Відтак, на виконання вказаного договору поруки, 11.11.2013 р. позивач направив поручителю ПП «Ілізіум ЛТД» вимогу про виконання зобов'язання боржника ДП «Голден Фудс» за договором поставки від 11.07.2012 р. №4/12 в межах зобов'язання визначеного порукою, однак, вказана вимога залишена поручителем без задоволення.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692, 553 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що сума боргу в розмірі 582 575,00 грн. підтверджена матеріалами справи, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в повному обсязі. Відтак, сума у розмірі 581 575,00 грн. підлягає до стягнення з відповідача 1, та сума у розмірі 1 000,00 грн. підлягає до стягнення з відповідача 2.

Що стосується стягнення з відповідача пені та 3% річних, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.3 договору, у випадку порушення строків оплати товару передбачених цим договором покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штрафні санкції зокрема пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день протермінування в оплаті товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних за користування коштами.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано розрахунок, згідно якого, нарахування пені та 3% річних здійснюється на суму боргу по накладних по накладних №8 від 15.04.2013 р., №12 від 27.04.2013р., №2 від 07.06.2013 р., №1 від 09.08.2013р., №2 від 14.08.2013р., №3 від 17.08.2013р., №2 від 23.09.2013р., №1 від 07.10.2013р.

Разом з тим, як вірно зазначив місцевий господарський суд, предметом позову є стягнення боргу тільки по накладних №3 від 17.08.2013р., №2 від 23.09.2013р., №1 від 07.10.2013р. Окрім цього, у позивача відсутні будь-які первинні документи, які б свідчили про поставку товару за накладними №8 від 15.04.2013 р., №12 від 27.04.2013р., №2 від 07.06.2013 р., №1 від 09.08.2013р., №2 від 14.08.2013р та підтверджували факт несвоєчасної оплати товару отриманого по даних накладних.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що за несвоєчасну оплату товару підлягає до стягнення сума пені та 3% річних по накладних №3 від 17.08.2013р., №2 від 23.09.2013р., №1 від 07.10.2013р., а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: пеня у сумі - 8 779,05 грн.; 3% річних - 2006,44 грн.

Що стосується стягнення судових витрат на послуги адвоката у сумі 8 000,00 грн., необхідно вказати наступне.

Відповідно до приписів ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст.ст. 1, 26 вказаного Закону, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що адвокат Коваль Н.Г. здійснював представництво позивача на підставі договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 04.11.2013 р. №004/13(пн) та довіреності від 14.11.2013 р. Повноваження Коваля Н.Г. як адвоката підтверджені копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1813, факт надання Ковалем Н.Г. адвокатських послуг позивачу підтверджено актом виконаних робіт від 15.11.2013 р. № 001/13 (пн.). Крім цього, за отримані адвокатські послуги згідно умов договору, акту виконаних робіт та рахунку про оплату правової допомоги №001/13(пн), позивач перерахував адвокату кошти в сумі 8000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 18.11.2013 р.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський прийшов до правомірного висновку, що враховуючи вимоги ст.49 ГПК України щодо розподілу судових витрат, витрати на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню у сумі 7 713,85 грн.

Враховуючи вищенаведене судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1 суми 581 575,00 грн. основного боргу, 8 779,05 грн. пені, 2 006, 44 грн. 3% річних, 7 713,85 грн. послуг адвоката, а також стягнення з відповідача-2 суми 1000,00 грн. основного боргу.

Колегія суддів також звертає увагу на наступне.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відтак, враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, а також можливість розгляду справи без його участі, доводи скаржника про прийняття рішення місцевим господарським судом за його відсутності, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2013 р. у справі

№ 914/4416/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.03.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Юрченко Я.О.