Постанова

від 21.03.2014 по справі 826/467/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2014 року 11:24 № 826/467/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпро» (далі - позивач, ТОВ «Алюпро» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2013 №0008292206 та від 02.10.2013 №0008302206.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Март» та ТОВ «Вегаплюс» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали актів перевірок ТОВ «Март» та ТОВ «Вегаплюс», які вказують на укладання даними товариствами угод без мети настання реальних наслідків. Крім того, відповідач посилався на наявність вироку стосовно директора ТОВ «Март», яким його визнано винним у скоєнні злочину, а саме ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та внесення в офіційні документи завідомо неправдивих даних. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

В судовому засіданні 04.03.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі направлень, виданих ДПІ в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, згідно плану графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання та наказу від 29.07.2013 №413, згідно зі статтями 20, 77, 82 Податкового кодексу України, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Алюпро» (код ЄДРПОУ 36251163) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт №496/22-6/36251163 від 17.09.2013 про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Алюпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 (далі - акт №496/22-6/36251163).

Згідно висновків зазначеного акту, відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період І квартал 2011 року на загальну суму 2 392 244,00 грн.;

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.9 пунктів 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період ІІ квартал 2011 року на загальну суму 1 714 420,54 грн.;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 404 595,95 грн.

На підставі акту перевірки №496/22-6/36251163 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0008292206 від 02.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 106 666,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 4 106 665,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1, 00 грн.;

- №0008302206 від 02.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 404 597,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 3 404 596,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Алюпро» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся органом доходів і зборів, позивач здійснював фінансово-господарські відносини, зокрема з ТОВ «Вегаплюс» та ТОВ «Март».

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся відповідачем, ТОВ «Алюпро» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Вегаплюс», за результатами яких позивач включив до складу валових витрат суму у розмірі 237 833,00 грн. та 47 567,00 грн. до складу податкового кредиту у ІІ кварталі 2011 року.

Згідно пояснень представника позивача, ТОВ «Вегаплюс» здійснив постачання товару (чушка АД 31, чушка АО) на підставі усної домовленості.

Позивач надав до матеріалів справи копію рахунку-фактури на суму 285 400,00 грн., видаткову накладну та податкову накладу на зазначену суму.

Розрахунки з ТОВ «Вегаплюс» позивач здійснював шляхом безготівкового перерахування грошових коштів двома платежами на загальну суму 285 400,00 грн., на підтвердження чого надав банківську виписку (а.с. 22 Т. VІ) та копії платіжних доручень (а.с. 2-3 Т. V).

Позивач не надав суду доказів транспортування, розвантаження товару, поставленого ТОВ «Вегаплюс», зокрема, наявності спеціальної техніки або наявності достатньої кількості вантажників у штаті ТОВ «Алюпро», зважаючи, що об'єм поставки від ТОВ «Вегаплюс», згідно наданої позивачем видаткової накладної, складає 12 тон.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Март», суд встановив наступне.

Між ТОВ «Алюпро» (Покупець) та ТОВ «Март» (Продавець) було укладено Договір №22/10 від 22.10.2010, предметом якого є купівля-продаж алюмінієвих прутів. Ціна, кількісні та якісні характеристики поставки зазначаються у супровідних документах (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору №22/10 від 22.10.2010 визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється представником Покупця під час фактичної передачі товару: кількість товару має відповідати узгодженій та підтверджуватись накладними; якість товару має відповідати паспорту на лом (див. ДСТУ) або стовпи на дану партію товару.

Розрахунки з ТОВ «Март» позивач здійснював шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на загальну суму 23 866 072,45 грн., на підтвердження чого надав банківські виписки (а.с. 23-48 Т. VІ) та копії платіжних доручень (а.с. 4-280 Т. V).

На підтвердження постачання ТОВ «Март» товарів, згідно вказаного договору, позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів: рахунків-фактур (а.с. 90-175 Т. І), видаткових накладних (а.с. 11-90 Т. ІІ), податкових накладних (а.с. 177-250 Т. І, а.с. 1-9 Т. ІІ

Дослідивши надані позивачем копії первинних документів, суд встановив, що в них відсутня інформація щодо показників якості товару, який постачався, попри те, що згідно умов Договору №22/10 від 22.10.2010 така інформація мала бути зазначена у товарно-супровідних документах. Крім того, позивач не надав суду паспортів якості на товар, що придбавався у ТОВ «Март», наявність яких була узгоджена сторонами у Договорі №22/10 від 22.10.2010.

З наданих позивачем рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних вбачається, що ціна за тону прута алюмінієвого у різних поставках була неоднаковою, водночас, характеристики товару, що постачався у первинних документах не зазначені, що не дає можливості встановити причину зміни ціни товару у бік збільшення або зменшення.

Суд зазначає, що відсутність інформації, яка б давала можливість ідентифікувати якісні характеристики товару свідчить про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже такі характеристики, мають вплив на вартість товару, що постачається.

З умов Договору №22/10 від 22.10.2010 вбачається, що розвантажувальні роботи здійснюються за рахунок Покупця та датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткових накладних Продавця на складі Покупця (пункти 2.2, 2.3 Договору).

Таким чином, з умов вказаного договору вбачається, що поставка здійснюється ТОВ «Март» на склад ТОВ «Алюпро», де представник останнього приймає товар за якістю та кількістю.

Позивач не надав суду доказів розвантаження товару, зокрема, наявності спеціальної техніки або наявності достатньої кількості вантажників у штаті ТОВ «Алюпро», зважаючи, що об'єми поставок від ТОВ «Март», згідно наданих позивачем видаткових накладних, складали від 6 до 23 тон за одну поставку.

Також позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які мали бути складені при постачанні товару на адресу ТОВ «Алюпро».

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Згідно пункту 11 Правил №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 1 Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Одним із основних реквізитів, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. №168/704 є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь - які витрати не підтверджені розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Вегаплюс» та ТОВ «Март».

Посилання позивача на первинні документи щодо переробки давальної сировини та виробів з алюмінію, як доказ товарності операцій ТОВ «Алюпро» з ТОВ «Вегаплюс» та ТОВ «Март» суд відхиляє, оскільки такі документи не є беззаперечним доказом постачання товару на адресу позивача даними контрагентами.

Судом було допитано в якості свідка директора ТОВ «Алюпро» ОСОБА_1, який зазначив, що у період здійснення господарських операцій з ТОВ «Вегаплюс» та ТОВ «Март» у позивача працювало близько 20 чоловік. Товар, що доставлявся власним транспортом контрагентів та розвантажувався краном і вантажниками. Товар супроводжувався сертифікатами якості.

Однак, суд зазначає, що покази надані директором ТОВ «Алюпро» ОСОБА_1 не були підтверджені документально, з огляду на що, суд не бере їх до уваги.

Відповідач в обґрунтування протиправності відображення у податковій звітності ТОВ «Алюпро» господарських операцій з ТОВ «Вегаплюс» та ТОВ «Март» посилався на матеріали актів перевірок податковими органами зазначених контрагентів, а саме:

- акт ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська №1819/23-3/32653300 від 11.08.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ ТОВ «Март» з питань дотримання податкового законодавства за квітень, травень 2011 року;

- акт ДПІ у Печерському районі міста Києва №1028/2306/37401541 від 08.08.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вегаплюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень, лютий, березень, квітень 2011 року.

Згідно вказаних актів, в ході перевірки податковими органами встановлено, що господарські операції ТОВ «Март» та ТОВ «Вегаплюс» з контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На думку відповідача, ТОВ «Март» та ТОВ «Вегаплюс» не мали необхідних умов для здійснення господарської діяльності з постачання товарів, оскільки згідно з базою даних, інформація щодо чисельності працюючих на даних товариствах, активів товариств відсутня.

Крім того, відповідач посилався на вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі №403/21/12 від 21.02.2012, яким директора ТОВ «Март» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 та частини 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Вказаний вирок набрав законної сили 08.03.2012, що підтверджується листом Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24.02.2014 №1269/14.

Згідно вироку у справі №403/21/12 від 21.02.2012, ОСОБА_2 в період з 01.04.2010 по 20.02.2011 умисно ухилявся від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом умисного складання офіційних документів з внесенням до них завідомо неправдивих відомостей з використанням податкових накладних, складених підставними особами та фактично здійснюючи безтоварні операції.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія вироку Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі №403/13713/12 від 27.12.2012, яким директора ТОВ «Март» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 та частини 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Згідно даного вироку, ОСОБА_2 у лютому-березні 2010 року здійснював документальне оформлення безтоварних договорів поставок металоконструкцій, усвідомлюючи, що продукція не потраплятиме до ТОВ «Март», з метою штучного формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження ТОВ «Алюпро» податку на додану вартість на суму 3 404 596,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 4 106 665,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 7 511 263,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4872,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 7716 від 16.01.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» (код ЄДРПОУ 21638055) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський