Постанова

від 26.06.2014 по справі 826/467/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/467/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Алюпро», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Алюпро» (код ЄДРПОУ 36251163) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт №496/22-6/36251163 від 17 вересня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1 ст. 3, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період І квартал 2011 року на загальну суму 2 392 244, 00 грн.; п. п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період ІІ квартал 2011 року на загальну суму 1 714 420, 54 грн.; п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 404 595, 95 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0008292206 від 02 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 106 666, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 4 106 665, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1, 00 грн.;

- № 0008302206 від 02 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 404 597,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 3 404 596, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у періоді, який перевірявся позивач здійснював фінансово-господарські відносини, зокрема з ТОВ «Вегаплюс» та ТОВ «Март».

Так, ТОВ «Вегаплюс» здійснив постачання товару (чушка АД 31, чушка АО) на підставі усної домовленості.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується копією рахунку-фактури на суму 285 400, 00 грн., видатковою накладною та податковою накладною на зазначену суму.

Розрахунки з ТОВ «Вегаплюс» позивач здійснював шляхом безготівкового перерахування грошових коштів двома платежами на загальну суму 285 400, 00 грн., на підтвердження чого надав банківську виписку та копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

За результатами вказаної операції позивач включив до складу валових витрат суму у розмірі 237 833, 00 грн. та 47 567, 00 грн. до складу податкового кредиту у ІІ кварталі 2011 року.

Крім того, між ТОВ «Алюпро» (Покупець) та ТОВ «Март» (Продавець) було укладено Договір № 22/10 від 22 жовтня 2010 року, предметом якого є купівля-продаж алюмінієвих прутів. Ціна, кількісні та якісні характеристики поставки зазначаються у супровідних документах (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору № 22/10 від 22 жовтня 2010 року визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється представником Покупця під час фактичної передачі товару: кількість товару має відповідати узгодженій та підтверджуватись накладними; якість товару має відповідати паспорту на лом (див. ДСТУ) або стовпи на дану партію товару.

Розрахунки з ТОВ «Март» позивач здійснював шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на загальну суму 23 866 072, 45 грн., на підтвердження чого надав банківські виписки та копії платіжних доручень.

Крім того, виконання умов даного договору підтверджується рахунками-фактурою, видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Підставою, на яку посилається податковий орган як на доказ незаконного формування позивачем об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, є вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 403/13713/12 від 27 грудня 2012 року, яким директора ТОВ «Март» ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України.

Проте, приписи ч. 4 ст. 72 КАС України передбачають обов`язковість врахування адміністративним судом обставин, встановлених вироком, якщо вони стосуються безпосередньої тієї особи, щодо якої ухвалено вирок. Водночас, встановлені вироком суду у кримінальній справі обставини, що свідчать про наявність складу злочину у діяннях фізичної особи, не можуть вважатися обов`язковими для адміністративного суду під час надання ним оцінки податковій поведінці юридичної особи, працівником або представником якої була фізична особа, щодо якої ухвалено вирок.

Крім того, вказаним вироком жодним чином не досліджувалися взаємовідносини між ТОВ «Алюпро» та ТОВ «Март», ТОВ «Вегаплюс», а тому вона не має приюдиційного значення для вирішення даної адміністративної справи.

Визнання винним директора контрагентів TOB «Март» не спростовує той факт, що ТОВ «Март», ТОВ «Вегаплюс» мали неналежний правовий статус та не могли займатися законною діяльністю, докази чого містяться в матеріалах справи (свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платників ПДВ).

Також колегія суддів звертає увагу, що директор TOB «Март» був засуджений за укладення фіктивних договорів із TOB «Компанія «Елітпаркет» у квітні, травні 2010 року, в той час, коли TOB «Алюпро» мало господарські взаємовідносини із TOB «Март» у січні-травні 2011 року, а тому вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська не може вважатися належним доказом, оскільки не стосується операцій за період січень-травень 2011 року.

На думку колегії суддів єдиною підставою для формування платником податків права на отримання податкового кредиту є дослідження реальності господарських операцій та належне їх оформлення первинними документами.

Згідно з до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п. п. 5.3.1., 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону - не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Відповідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 Закону - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Між тим, як зазначалося вище, реальність спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення угод, в період їх виконання та на даний час ТОВ «Март», ТОВ «Вегаплюс» були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Алюпро» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1028/2306/37401541 від 08 серпня 2011 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Вегаплюс», оскільки в них не досліджувались питання надання послуг та правильність формування показників податкової звітності.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Що стосується висновків суду першої інстанції з приводу відсутності товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердже них наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтень 1997 року передбачені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України та не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Таким чином, товаро-транспортна накладана не є документом первинного бухгалтерського облі ку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому не може бути єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування.

А тому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника пода тків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок доку ментування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту та не є єдиним та безумовним до кументом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008292206, № 0008302206 від 02 жовтня 2013 року, винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 27 червня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.