Постанова

від 04.03.2014 по справі 2а-15085/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 2а-15085/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Рестарко" до Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська про визнання рішення нечинним, протиправним та його скасування, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Рестарко» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання рішення нечинним, протиправним та його скасування.

У обґрунтування позовних вимог позивачем було вказано, що під час проведення перевірки відповідачем було допущено ряд порушень: співробітники податкової інспекції не надали направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки; керівництво приватного підприємства «Рестарко» не було повідомлено про проведення перевірки, а вказаний у акті перевірки ОСОБА_2 не є працівником підприємства; на момент роздрукування звіту на місці проведення розрахунків приватне підприємство «Рестарко» знаходилось 337,00 грн.; кошти у сумі 2357,86 грн. не знаходились на місці проведення розрахунків приватного підприємства «Рестарко» - зазначені кошти належать ФОП ОСОБА_3 та знаходились у її працівника ОСОБА_4; як вбачається із наказу по приватному підприємству «Рестарко» № 4 від 01.06.2009р. підприємство працює у режимі з 11:00 до 22:00, робоча зміна для персоналу встановлено з 10:00 до 01:00, відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту, а не з початку робочого дня, тобто підприємство своєчасно друкувало звіти та своєчасно оприбутковувало готівку; приписи підприємству щодо усунення порушень не надавались; наданий позивачу примірник акту не містить номер акту перевірки, на який посилаються у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте за наслідками неповного вивчення документальних доказів та фактичних даних, отже, підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних заяв, клопотань та заперечень проти позову станом на час розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Статтями 8 - 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) закріплені функції органів державної податкової служби, зокрема, здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за:

- додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

- наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) закріплені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. за № 265/95-ВР є законом, який не пов'язаний з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів). Даний закон регулює відносини суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до п. 16 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Статтями 15 та 16 вищенаведеного Закону визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок. У межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» органи державної податкової служби проводять планові перевірки стосовно додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) та інших вимог згідно з затвердженими керівництвом податкових органів планами-графіками проведення перевірок.

Статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. за № 509-ХІІ (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Так, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

26.05.2010р. уповноваженими особами ДПА у Дніпропетровській області відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та інших нормативно правових актів була проведена перевірка господарської одиниці кафе-бару, розташованого за адресою: пр. К.Маркса, 46, м. Дніпропетровськ, в якому здійснює підприємницьку діяльність суб'єкт господарювання - приватне підприємство «Рестарко».

Відповідно до акту за № 0104/04/64/23/36052891 від 26.05.2010р. перевіряючі були допущені до перевірки господарської одиниці.

Перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - приватного підприємства «Рестарко» було проведено у присутності адміністратора ОСОБА_4 та бухгалтера ОСОБА_5

У ході перевірки виявлено наступні порушення:

- невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена у денному Х-звіті РРО на суму 2357,86 грн.;

- не забезпечення щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків (Z-звітів) та незбереження їх у КОРО.

Щодо невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків коштів у сумі 2357,86 грн. позивач пояснив, що ці кошти не належать приватному підприємству «Рестарко».

Зазначені дії відповідача порушують п. 9, 13 ст. 3 положення п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», абз. 23 п. 1,2, ч. 2 п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року.

Згідно з п.п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п.п. 2.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:

п. 9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

п.13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідачем зазначені вимоги законодавства не були виконані.

Відповідно до п.п. 7.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Згідно з ч. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р. у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України, зокрема у таких розмірах:

- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

- у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Статтею 22 вищезазначеного Закону встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

На підставі висновків акту перевірки за № 0104/04/64/23/36052891 від 26.05.2010р. у відношенні відповідача були винесені рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2010р. за № 0009992330, яким застосовано до ПП «Рестарко» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18929,30 грн., у тому числі 7140,00 грн. (340 х 21) - за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (за кожен фіскальний звітний чек), 11789,30 грн. (2357,86 грн. х 5) - за невідповідність готівки на місці проведення розрахунків, від 10.06.2010р. за № 0010002330, яким застосовано до ПП «Рестарко» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 223190,00 грн. (44638,00 грн. х 5) - за несвоєчасне оприбутквання готівки.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-XII завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Слід зазначити, що підставою застосування адміністративно - господарських санкцій є виключно правопорушення, якого припустився суб'єкт господарювання.

Згідно ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів на одержання прибутку.

У процесі судового розгляду справи судом були досліджені Книга обліку розрахункових операцій та фіскальні звітні чеки за вказаний у акті перевірки №004409 від 05.2010р. період.

Відповідно до п. 7.4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. за № 614, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 5 лютого 2001р. за № 106/5297 (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:

- наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків;

- здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Пунктом 7.5 Положення за № 614 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Судом встановлено, що Книга обліку розрахункових операцій №0464002201, що належить ПП «Рестарко», зарєстрована 24.03.2009р. у Лівобережній МДПІ для використання з реєстратором розрахункових операцій Марія-301 МТМ.

У зазначеній книзі підклеєні відповідні фіскальні звітні чеки за вказаний у акті перевірці №004409 від 05.2010р. період.

Згідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором рахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Положеннями зазначеної статті також встановлено, що контрольна стрічка - документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів.

Згідно із п. 2.6 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних від РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002р. «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування», підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Відповідно до п. 2 цієї постанови зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту (Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора).

Відповідно до досліджених фіскальних чеків та книги обліку РРО по готівці, яка надходила до каси підприємства, виконання Z-звітів проводилося у межах 24 годин зміни тим же днем відображалось у книзі обліку розрахункових операцій. По операціям за 09.05.10р.(святковий день) оприбуткування готівки було проведено наступного робочого дня 10.05.10р. відповідно до п.4.3 Постанови Правління НБУ № 637 «Про затвердження оложення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004р. у якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 05/06-11 від 23.12.2011р. документально не підтверджується висновок акту перевірки ДПА у Дніпропетровській області № 004409 щодо порушення ПП «Рестарко» абз. 2.3 п. 1.2 ч. 2 п. 2.2 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. та несвоєчасного здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків на загальну суму 44638,00 гривень.

Таким чином, не належним є рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2010р. за № 0010002330.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2010р. за № 0009992330, від 10.06.2010р. за № 0010002330 прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)

Щодо позовної вимоги про визнання нечинними зазгачених рішень то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно із п. 10.2 постанови пленуму ВАС України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013р. за № 7 із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Приймаючи до уваги викладене позовні вимоги є необґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2010р. за № 0009992330 та від 10.06.2010р. за № 0010002330.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Рестарко» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання рішення нечинним, протиправним та його скасування - задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2010р. за № 0009992330 та від 10.06.2010р. за № 0010002330.

У задовленні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 04.03.2014р. Суддя З оригіналом згідно: Помічник судді В.В Ільков В.В. Ільков О.А. Вовчанська