Постанова

від 26.12.2018 по справі 2а-15085/10/0470

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №2а-15085/10/0470

адміністративне провадження №К/9901/5611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши у порядку письмового провадження (судовому засіданні без виклику сторін)

касаційну скаргу Приватного підприємства Рестарко

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 (головуючий суддя: Богданенко І.Ю., судді: Дадим Ю.М., Круговий О.О.)

у справі № 2а-15085/10/0470

за позовом Приватного підприємства Рестарко

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання рішення нечинним, протиправним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Рестарко (далі - позивач, ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі - відповідач, МДПІ), в якому просило: визнати нечинними та протиправними рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2010 № 0009992330 у сумі 18929,30 грн. та № 0010002330 у сумі 223190,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2010 № 0009992330 та № 0010002330; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм пунктів 2 та 9 ст. 3, пункту 4 ст. 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (Закон № 265/95-ВР), пункту 4.3 постанови Правління Національного банку України Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні 15.12.2004р. № 637, зареєстрованої Міністерством юстиції України 13.01.2005 № 40/1-320 (далі - Положення № 637). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційним судом не було враховано, що за невиконання щоденного друку фіскального чеку може бути застосовано лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості таких випадків; а оприбуткування готівки відбулось на наступний день після святкового дня у відповідності до норм пункту 4.3 Положення № 637.

ВІдповідач не реалізував своє право подання заперечення проти касаційної скарги.

У силу норм частини 1 ст. 341 КАС суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, отже судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не підлягають перегляду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.05.2010 № 0104/04/64/23/36052891. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 9, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, пунктів 1.2, 2.2, 2.6 Положення № 637, а саме: невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному Х звіті на 2357,86 грн.; невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z-звіту) реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) 21 раз за різні дати з 19.06.2009 по 22.05.2010; несвоєчасне оприбуткування готівки в КОРО у день її одержання на загальну суму 44638,00 грн., зокрема за 2009 рік: 19, 26, 27 червня; 03, 04, 10 липня; 08 вересня; 26, 27, 28, 29, 30, 31 жовтня; 15 грудня; за 2010 рік: 12 березня; 24 квітня; 09, 15, 22 травня - за вказані дні Z-звіт роздруковувався на наступний день.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2010 № 0009992330 у сумі 18929,30 грн. та № 0010002330 у сумі 223190,00 грн.

За визначенням ст. 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до пунктів 9 та 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; 13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Спростовуючи висновки відповідача щодо факту порушення норм пункту 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, позивач у судовому процесі посилався на те, що перевіряючими було помилково враховано готівку, яка належить СДП ОСОБА_2 На підставі оцінки витягу з Книги обліку доходів і витрат СДП ОСОБА_2, згідно з якою дохід від реалізації товару за 25.05.2010 становив 1100,00 грн., апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про недоведеність з боку позивача обставин, якими він спростовував вказаний факт порушення, а отже і про правомірність застосованих до нього штрафних санкцій за порушення норм пункту 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Правильними є також і висновки апеляційного суду щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених нормами Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ № 436/95) за порушення норм пункту 2.6 Положення № 637.

Як встановлено у судовому процесі, позивач не виконав щоденний друк Z-звіту за 19.06.2009 по 22.05.2010, тоді як ці звіти друкувались на наступний день у межах 24 годин з початку реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту попередньої зміни, що потягло несвоєчасний облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО).

Згідно з підпунктом 2.6 глави 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Абзацом третім ст. 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Вищевказані норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (далі - Вимоги), зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно до пункту 7 Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

Зміст норм пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення № 637 свідчить, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої ст. 1 Указу № 436/95 відповідно.

Такий зміст правового регулювання вищевказаних норм відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 13.03.2014 у справі № 21-5а14.

Висновки апеляційного суду у цій частині позовних вимог, на відміну від суду першої інстанції, відповідають вказаній позиції.

Разом із тим, не відповідають правильному змісту правового регулювання норм пункту 9 ст. 3 та пункту 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР висновками апеляційного суду у частині застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

За порушення норм пункту 9 ст. 3 цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання (пункт 4 ст. 17 цього Закону).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 16.04.2013 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 ст.17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Висновок суду апеляційної інстанції не відповідає вказаному змісту правового регулювання вищевказаних норм, що призвело до помилкового висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 340,00 грн. за кожен раз не роздрукування.

Отже, постанову апеляційного суду слід скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 10.06.2010 № 0009992330 у частині застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 цієї статті).

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Рестарко задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у частині відмови у задоволенні позову про скасування рішення від 10.06.2010 № 0009992330 у частині застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн. та задовольнити в цій частині позовні вимоги: скасувати рішення від 10.06.2010 № 0009992330 у частині застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко