Постанова

від 20.03.2014 по справі 921/971/13-г/1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа № 921/971/13-г/1

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Комерційна фірма "Ігор" м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 09.12.2013 р.

у справі №921/971/13-г/1

за позовом прокурора міста Тернополя в інтересах держави територіальної громади міста Тернополя в особі комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" до відповідача приватного малого підприємства "Комерційна фірма "Ігор" м.Тернопіль

про cтягнення 27 664 грн. 29 коп.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Куцик В.Б. - посвідчення № 011165

позивача: Репетуха А.В. - за довіреністю №535/1 від 14.02.2014 р., Яковенчук Б.І. - за довіреністю №1166/18 від 12.06.2013 р.;

відповідача: Трачук В.О. - за довіреністю від 12.11.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю.О.) у даній справі від 09.12.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 16 636,14 грн., з яких 7 544, 99 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 8 429,57 грн. пені та 664,58 грн. 3 % річних.

Провадження у справі в частині стягнення 11 025,15 грн., припинено.

Рішення суду мотивовано наявною і непогашеною заборгованістю відповідача, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору від 01.01.2002 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді № 750. У зв'язку із тим, що відповідач після порушення провадження у даній справі частково сплатив заборгованість у сумі 11025,15 грн., провадження у цій частині позовних вимог припинено у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному об'ємі.

Свою апеляційну скаргу відповідач в цілому мотивує тим, що сплачені керівником відповідача кошти по квитанції №1917.527.1 від 31.10.2012 р. на суму 7 544,93 грн. та по квитанції №1985.1072.3 від 27.07.2012 р. на суму 1 395,67 грн., неправомірно зараховані бухгалтерією відповідача на виконання попередніх двох рішень господарського суду Тернопільської області у справах № 10/68-129 від 20.10.2010 р. та № 16/78/5022-1502/2011 від 28.11.2011 р., а не в рахунок погашення боргу, який є предметом розгляду у даній справі, оскільки у таких квитанціях призначення платежу зазначено: «лише для населення».

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив щодо доводів апелянта, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін з підстав, якими обґрунтовано прийняте рішення.

Крім цього, представниками відповідача на виконання вимог апеляційного суду, викладених у попередній ухвалі у даній справі від 06.03.2014 р., подано письмове пояснення зарахування сплачених керівником відповідача коштів по квитанції №1917.527.1 від 31.10.2012 р. на суму 7 544,93 грн. та по квитанції №1985.1072.3 від 27.07.2012 р. на суму 1 395,67 грн. на виконання попередніх судових рішень у зв'язку із тим, що у квитанції від 28.11.2011 р. призначення платежу визначено самостійно платником, тобто на виконання судового рішення у справі № 16/78/5022-1502/2011, а у іншій квитанції від 27.07.2012 р. не зазначено призначення платежу, тому бухгалтерією позивача самостійно його спрямовано на виконання іншого судового рішення у справі № 10/68-129.

Відповідачем в канцелярію апеляційного господарського суду 20.03.2014 р. подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із призначенням та проведенням в межах кримінального провадження слідчого відділу Тернопільського МВ УМВСУ у Тернопільській області ревізії діяльності посадових осіб КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» по факту правильності нарахування та стягнення боргу, пені, 3% річних за заявою ПМП «Комерційна фірма «Ігор».

Вказане клопотання судовою колегією відхиляється як необґрунтоване, оскільки двомісячний строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України з урахуванням уже продовженого на 15 днів, завершується, висновок ревізії у кримінальному провадженні не є висновком судового експерта в межах провадження у даній справі і не може оцінюватися як доказ з урахуванням вимог ст. 42 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні представники сторін та прокурор, підтримали доводи, заперечення та клопотання, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, надавши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, прийшла до висновку, що оскаржуване рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, 01.01.2002 р. між КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго", як енергопостачальною організацією та ПМП "Комерційна фірма "Ігор", як споживачем, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 750 (надалі - договір), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання згідно п.п. 6,1, 6.2 постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (а.с. 9-14).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п.п. 5.1, 6.4 договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Споживачі, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді.

Даний договір за своєю правовою природою є договором поставки, порядок укладення, зміни та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до ст.ст.19, 26 якого, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах в якому повинні бути передбачені істотні умови договору, однією з яких є вартість послуг (ціна).

Додатком 1 до договору № 750 про постачання теплової енергії станом на 17.07.2003 р. сторонами погоджено обсяги та вартість теплової енергії споживачу. Дані тарифи у відповідності до Постанови НКРРКП України № 160 від 30.09.2011р. з 01.10.2011 р. енергопостачальною організацією були змінені (а.с. 15).

Згідно підпункту 4.2.3 договору, енергопостачальна організація зобов'язана повідомляти споживача в засобах масової інформації про зміну тарифу.

Повідомлення про зміну тарифу зазначено в рішенні виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 194 від 17.02.2009 р. про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення. Повідомлення опубліковано в газеті "Тернопіль вечірній" № 4 (1498) від 18.02.2009 р. (а.с. 31, 32).

Фактичне надання послуг з теплопостачання, їх об'єм та ціна, підтверджується щомісячними рахунками позивача (а.с.34-47).

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, в порушення умов договору, відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів в повній мірі розрахунків за надані послуги теплопостачання в опалювальний період 2011-2012 р.р. у строки та порядку, визначені у п. 6 договору за період з жовтня 2011 р. по квітень 2013 р., внаслідок чого станом на день подання позову виникла заборгованість в сумі 18 570,14 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 11 025,15 грн., що підтверджується квитанціями №71 від 11.11.2013 р. та № 93 від 15.11.2013 р., тому суд правомірно припинив провадження у справі у цій частині основного боргу у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України внаслідок відсутності предмету спору.

Таким чином, станом на дату прийняття рішення судом заборгованість відповідача складала суму 7 544,99 грн., яку суд першої інстанції правомірно стягнув.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо проведення своєчасної оплати, позивачем відповідно до п.п. 7.2.3 договору, абзацу 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та ч.6 ст.232 ГК України, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення, а судом правомірно стягнуто пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення за період 28.09.2012 р. по 10.09.2013 р. у сумі 8 429,57 грн.

Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, правомірними також є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми нарахованих 3 % річних за період з 28.09.2011 р. по 10.09.2013 р., що становить розмір 664,58 грн.

Що стосується доводів та заперечень відповідача про те, що зазначена заборгованість сплачена квитанціями №1917.527.1 від 31.10.2012 р. у розмірі 7 544,93 грн. та №1985.1072.3 від 27.07.2012 р. у розмірі 1 395,67 грн., апеляційним судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на викладене нижче.

Зарахування бухгалтерією позивача сплачених керівником відповідача коштів по квитанціях №1917.527.1 від 31.10.2012 р. на суму 7 544,93 грн. та №1985.1072.3 від 27.07.2012 р. на суму 1 395,67 грн. на виконання попередніх судових рішень є правомірними діями, оскільки у квитанції від 28.11.2011 р. призначення платежу визначено самостійно платником, тобто на виконання судового рішення у справі № 16/78/5022-1502/2011, а у іншій квитанції від 27.07.2012 р. не зазначено призначення платежу, тому такі кошти правомірно спрямовано на виконання іншого судового рішення у справі № 10/68-129.

Крім цього, заперечення відповідача, на що суд першої інстанції не звернув уваги також спростовуються тим, що у листі-відповіді за вих.№19/21766 від 01.08.2012 р. Перший відділ ДВС Тернопільського міськуправління юстиції на запит КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» повідомив, що 27.07.2012 р. директор ПМП «КФ «Ігор» Хорош І.Я. надав квитанцію про сплату боргу у розмірі 1 395,67 грн. (а.с. 73), що співпадає із датою та сумою по квитанції №1985.1072.3, а також, у постанові цього ж відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження від 09.09.2013 р. зазначено, що підставою закінчення виконавчого провадження є крім інших платежів, сума сплачена згідно квитанції №1985.1072.3 від 27.07.2012 р. (а.с.121)

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість заперечень, зазначених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 09.12.2013 р. у справі

№ 921/971/13-г/1 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.03.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.