Постанова

від 14.06.2006 по справі 14/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

    ПОСТАНОВА  

 "14" червня 2006 р. Справа №  14/170

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді  Колодій С. Б. 14.06.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу № 14/170

      за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель", м.Кіровоград   

до відповідача:  Державної податкової інспекції у м.Кіровограді, м.Кіровоград          

про визнання нечинним акта  

Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Бірюков А.О. , довіреність № б/н  від 20.03.05 ;  

від відповідача - Скрипник О.М. , довіреність № 137  від 05.04.06 ;  

Подано позовну заяву про визнання недійсним рішення начальника Кіровоградської ОДПІ про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань від 25.01.2005 р. № 2\23-10.

18.04.2006 р. господарським судом винесено ухвалу про застосування при вирішенні даного спору правил Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем подано позовну заяву з урахуванням норм Кодексу адміністративного судочинства, згідно якої ТОВ „Анабель” просить суд визнати нечинним  рішення начальника Кіровоградської ОДПІ про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань від 25.01.2005 р. № 2\23-10.

ТОВ „Анабель” не погоджується з оскаржуваним рішенням, посилаючись на порушення податковим органом підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Позивач зазначає, що відповідачем не здійснено всіх заходів стосовно встановлення місцезнаходження ТОВ „Анабель” та недодержано всіх необхідних, визначених чинним законодавством умов для застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань.

В запереченнях на позов ДПІ у м. Кіровограді вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                          ВСТАНОВИВ:

25.01.2005 р., посилаючись на службову записку начальника відділу документальних перевірок СПД - юридичних осіб Лебедєвої Г.Г. від 24.01.2005 р. №26 щодо застосування непрямих методів визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні комплексної документальної перевірки згідно пункту 2 Указу Президента України №817\98 від 23.07.1998 р. „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, керуючись статтями 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, начальником Кіровоградської ОДПІ прийнято рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань.

Загальні підстави для застосування непрямих методів органами державної податкової служби регулюється нормами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Вказаний Закон чітко обмежує випадки, коли застосування таких непрямих методів допускається.

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього Закону сума податкових зобов'язань може бути визначена за непрямим методом, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом „а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (неподання платником податків у встановлені строки декларації) у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів.

Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Цей перелік підстав є вичерпним.

Як вбачається з рішення податкового органу від 25.01.2005 р. № 2\23-10 підставою для застосування непрямих методів стали ті обставини, що при проведенні перевірки встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження не встановлено. Також відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи.

Службова записка від 24.01.2005 р., підписана начальником відділу документальних перевірок СПД - юридичних осіб Лебедєвої Г.Г., на який міститься резолюція начальника Кіровоградської ОДПІ про надання дозволу на застосування непрямих методів для визначення податкового зобов'язання містить інформацію, що при проведенні комплексної документальної перевірки ТОВ „Анабель” встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження не встановлено, відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи.

На вимогу суду щодо доказів не знаходження за юридичною адресою та не встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ „Анабель”, податковим органом до суду надано акт датований 30.04.2004 р. (службова записка датована 24.01.2005 р.), в якому оперуповноваженим оперативного відділу  Кіровоградської ОДПІ Бабич В.В. встановлено, що за юридичною адресою м. Кіровоград, вул. Леніна,14 ТОВ „Анабель” не знаходиться. Інших доказів які б підтвердили встановлення податковим органом на дату винесення рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань не знаходження  за юридичною адресою або не встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ „Анабель” відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2004 р. було порушено провадження у справі №14\29 про банкрутство позивача, оголошення про що було опубліковано в газеті „Голос України” №77(3327) від 24.04.2004 р.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2004 р. по справі №14\29 ТОВ „Анабель” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором позивача арбітражного керуючого Христенка В.В., ліцензія серії АА №249793 від 19.10.2001 р., який проживає за адресою – м. Кіровоград, вул. Г. Сталінграда,4, кв.9.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2005 р. по справі №14\29 припинено повноваження ліквідатора ТОВ „Анабель” Христенко В.В., з 20.01.2005 р. ліквідатором  позивача призначено арбітражний керуючий Воловик О.В., ліцензія серії АА №140417 від 27.06.2002 р., що проживає за адресою м. Кіровоград, вул.. Г. Сталінграду,12, корп. 4, кв.174.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Відомості щодо банкрутства позивача та дані щодо ліквідаторів опубліковані в офіційному друкованому органі.

Виходячи з норм підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язковою підставою для застосування непрямих методів визначення суми податкових зобов”язань є не встановлення фактичного місцезнаходження підприємства за умови неподання платником податків податкової декларації.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні підставою для його винесення послугувала та обставина, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження не встановлено.

При цьому згідно підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Матеріали справи та пояснення представника податкового органу свідчать, що податковий орган на час складання службової записки про надання дозволу на застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань та винесення спірного рішення не тільки не здійснив перевірки знаходження позивача за юридичною адресою, не здійснив заходив щодо фактичного місцезнаходження позивача, але і не звертався до арбітражних керуючих Христенка В.В., Воловика О.В., що в різний час виконували повноваження ліквідаторів ТОВ „Анабель” щодо з'ясування місцезнаходження платника податків та представлення первинних бухгалтерських та податкових документів (лист арбітражного керуючого Христенко В.В. від 07.06.2005 р.,  лист арбітражного керуючого Воловика О.В. від 03.2005 р.).  

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що на день винесення Кіровоградської ОДПІ рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань у податкового органу не було підстав для посилання на підпункт 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відсутні докази вжиття податковим органом всіх заходів стосовно встановлення місцезнаходження позивача та недодержано всіх необхідних, визначених чинним законодавством умов для застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань.

Крім того, відповідно до підпункту 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що діє з 12.01.2005 р. Методика визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

На 25.01.2005 р., дату винесення спірного рішення Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затвердженої законом не існувало, отже є незрозумілим винесення рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань при відсутності Методики відповідної вимогам Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано господарському суду доказів щодо правомірності застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань до позивача.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Анабель” обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність у позивача  права на подання позову про визнання нечинним рішення державної податкової інспекції про застосування непрямих методів, оскільки відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб”єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового розгляду.

З огляду на викладене, господарський суд задовольняє вимоги ТОВ „Анабель” про визнання нечинним рішення податкового органу про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов”язань №2\23-10 від 25.01.2005 р.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                           ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов"язань № 2/23-10 від 25.01.2005 р., прийняте начальником Кіровоградської об"єднаної державної податкової інспекції.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів ВДК у м. Кіровограді, банк отримувача УДК у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю  "Анабель" (25006, м. Кіровоград, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 23691739, відомості про рахунки відсутні)  державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення в сумі 118,00 грн.  

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

Суддя   С. Б. Колодій

 19.06.2006 р.