Постанова

від 24.03.2014 по справі 901/1011/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 901/1011/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Романова Р.О., посв. № 014714 від 21.02.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року

у справі № 901/1011/13 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НордШипКом"

про стягнення 71 474,94 доларів США

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НордШипКом", просило (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30.09.2013 року) (т. 1, а.с. 215-216) стягнути з відповідача 146 984,98 дол. США боргу, 8 252,00 дол. США пені, 1 727,78 дол. США 3% річних (т. 1, а.с. 2-6).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року щодо оплати фрахтової ставки у встановленому розмірі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 64-70).

Судовий акт мотивовано обгрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року у справі призначалась судова економічна експертиза та зупинялось провадження у справі (т. 2, а.с. 105-110, 111-112).

Клопотанням від 18.12.2013 року прокурор м. Севастополя повідом про вступ у справу (т. 3, а.с. 114).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року (головуючий Гонтар В.І., судді Волков К.В., Гоголь Ю.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "НордШипКом" 733,60 дол. США пені, 146,72 дол. США 3% річних. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 126-131).

Оскаржений судовий акт мотивовано встановленням відсутності основної заборгованості відповідача перед позивачем за вищезазначеним договором та частковим простроченням оплати за договором.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив відновити строк на касаційне оскарження, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року залишити в силі (т. 3, а.с. 140-144).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 року відновлено першому заступнику прокурора міста Севастополя пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2014 року (т. 3, а.с. 138-139).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 24.03.2014 року (т. 3, а.с. 162-163).

У судове засідання 24.03.2014 року представники позивача - Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "НордШипКом" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "НордШипКом".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.03.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НордШипКом" та Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" було укладено договір бербоут - чартеру № 31, відповідно до умов якого судновласник передав у бербоутний чартер теплохід "Петр Лидов" (т. 1, а.с. 18-21).

Відповідно до ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України відносини, що виникають з торговельного мореплавства регулюються цим Кодексом. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Статтею 7 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що міжнародні договори України з питань торговельного мореплавства застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 26 ч. 2 договору бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року передбачено, що будь-який спір, що виникає з вказаного чартеру підлягає розгляду в арбітражі в місті, вказаному у пункті 33, за умови дотримання правил та судової процедури, що діють там.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є, зокрема наймодавець - за договорами найму (оренди), виконавець - за договорами про надання послуг.

Судами встановлено, що теплохід "Петр Лидов" належить Державному підприємству "Ялтинський морський торговельний порт" згідно свідоцтва про право власності на судно № 10929 та перебуває на балансі порту.

Міністерство інфраструктури України (орган уповноважений управляти майном) листом від 23.03.2012 року № 2839/16/10-12 погодило укладання договору бербоут - чартеру вантажного судна "Петр Лидов" з товариством з обмеженою відповідальністю "НордШипКом" (т. 1, а.с. 36).

Пунктом 20 договору передбачено, що строк дії чартеру - п'ять років з моменту вводу судна у експлуатацію.

У пункті 21 договору визначено умови оплати бербоутного чартеру: (ст. 10) додаток № 1.

Пунктом 22 договору визначена процентна ставка відповідно до ст. 10 (f), яка застосовується згідно частини ІV.

Додатком № 1 до договору бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року передбачено умови оплати бербоутного чартеру теплоходу "Петр Лидов".

Сторонами надано протокол узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року.

Судами встановлено, що текст примірника протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року, який наданий позивачем, відрізняється від тексу примірника протоколу, який наданий відповідачем.

Суди попередніх інстанцій прийняли до уваги текст протоколу, який наданий відповідачем, оскільки всі сторінки цього примірника підписані сторонами (т. 2, а.с. 32-38).

Пунктом 5 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року визначено, що початок дії бербоутного чартеру є дата його підписання. Дата передачі судна від судновласника до фрахтувальника оформлюється актом приймання - передачі з обов'язковим додатком інвентаризаційної відомості. Передача судна від фрахтувальника до судновласника після закінчення дії бербоут - чартерного договору здійснюється також за актом приймання - передачі з обов'язковим додатком інвентаризаційної відомості.

Інвентаризаційна відомість, яка оформлюється при укладені договору бербоут - чартеру повинна бути надана судновласником та прийнята уповноваженим представником фрахтувальника до дати передачі судна.

За актом прийому-передачі від 26.03.2013 року судновласник передав фрахтувальнику теплохід "Петр Лидов" ІМО № 7337684, радіопозивний UVKO (т. 1, а.с. 41).

Також п. 5 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року сторони узгодили, що фрахтова ставка за перший (500 доларів США по курсу НБУ за добу) та останній (1 000 доларів США по курсу НБУ за добу) платіжні місяці фрахтувальником вносяться одразу після початку дії договору.

Фрахтувальник починає оплачувати 50% фрахтової ставки до закінчення ремонту. Граничний термін перебування судна на ремонті 45 діб. Фрахтова ставка у розмірі 50% рахується з 00.00 годин наступної доби, вказаної у акті приймання - передачі.

Введенням судна в експлуатацію відповідно до умов бербоутного чартеру є дата отримання судном класу, вказаного у класифікаційному свідоцтві на придатність до плавання. Ведення судна в експлуатацію сторони оформляють двостороннім актом з зазначенням дати та часу.

Фрахтувальник зобов'язаний передати судновласнику підтверджуючі документи відносно проведеного ремонту та його оплати на дату введення судна до експлуатації.

Датою виникнення 100% фрахтової ставки є наступна за датою закінчення ремонту судна та не пізніша граничного строку перебування судна у ремонті.

Фрахтова ставка рахується з 00.00 годин наступних діб, що вказані у даті акту про закінчення ремонту, але не пізніше спливу граничного строку перебування судна у ремонті.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк перебування судна у ремонті повинен був закінчитись через 45 діб після 00.00 годин наступної доби, що зазначена у акті прийому - передачі, тобто, 13.05.2012 року 00.00 годин.

Як встановлено судами, позивачем за фрахтовою ставкою 1 000 доларів США нарахування проведено за період з 31.10.2012 року.

Пунктом 11 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року визначено, що фрахтувальник розраховується з судновласником протягом 7-ми банківських днів після виставлення судновласником рахунку. Рахунок виставляється у поточному календарному місяці не пізніше 25 числа за кожний наступний місяць. За кожний день прострочення платежу фрахтувальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Судами встановлено, що відповідач сплатив позивачеві 271 176,97 доларів США, а сума заборгованості за розрахунками позивача станом на 31.08.2013 року складала 146 984,98 грн., що підтверджується копіями рахунків та платіжних доручень.

Пунктом 2 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року передбачено, що фрахтувальник за рахунок власних коштів ремонтує судно у відповідності з ремонтною відомістю складеною судновласником на підставі вимог регістру судноплавства України та регістру судноплавства РФ та Міжнародних конвенцій. Всі ремонтні роботи, доукомплектування та дооснащення судна контролюються представником судновласника. Обсяг робіт, вартість робіт, перелік встановленого обладнання та постачання підтверджуються уповноваженим представником судновласника, що оформлюється двохстороннім актом.

Компенсація ремонту по введенню судна до експлуатації при його передачі у бербоут, виконаного фрахтувальником, здійснюється за рахунок бербоутної ставки відповідно до наданого графіку погашення. Всі інші види ремонту оплачує фрахтувальник без компенсації судновласника.

Відповідач на підтвердження проведених ремонтних робіт надав копії договорів на ремонті роботи, копії платіжних доручень щодо розрахунків з організаціями, з якими були укладені такі договори.

Місцевий господарський суд не прийняв вказані заперечення до уваги, оскільки фрахтувальником на підтвердження необхідності проведення саме таких ремонтних робіт не надано ремонтну відомість, що має бути складена судновласником, не надано акту щодо проведеного обсягу робіт, вартості робіт, переліку встановленого обладнання, який мав бути підписаний фрахтувальником та судновласником, як відповідно до п. 2 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року.

Статтею 912 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення 146 984,98 доларів США.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як зазначалось вище, у пункті 11 ст. 27 договору бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року сторони погодили, що фрахтувальник розраховується з судновласником протягом 7-ми банківських діб після виставлення судновласником рахунку. Рахунок виставляється у поточному календарному місяці не пізніше 25 числа за кожний наступний місяць. За кожний день прострочення платежів фрахтувальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок 3% річних та пені, місцевий господарський суд також дійшов висновку про задоволення вимог і у вказаній частині.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як зазначалось вище, апеляційною інстанцію у справі призначалась судова економічна експертиза.

Згідно висновку № 3044 судової економічної експертизи від 10.12.2013 року за наданими на дослідження документами, наявними в матеріалах справи та наданими додатково відповідачем, заявлений у позовних вимогах Державного підприємства "Ялтинський морський торгівельний порт" розмір заборгованості за договором бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року у розмірі 146 984,98 доларів США, пені у розмірі 8 252 доларів США, 3% річних у розмірі 1 727,78 доларів США, а разом 156 964,88 доларів США з урахуванням виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "НордШипКом" ремонтних робіт теплоходу "Петр Лидов", у тому числі контрагентами, у сумі 15 925 722,42 руб. наданими на дослідження первинними бухгалтерськими документами не підтверджується.

Заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю „НордШипКом" перед Державним підприємством „Ялтинський морський торгівельний порт" за договором бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року з урахуванням виконаних товариством з обмеженою відповідальністю „НордШипКом" ремонтних робіт теплоходу „Петр Лидов", у тому числі контрагентами, станом на 31.08.2013 року відсутня.

Згідно наданих документів за здійснення товариством з обмеженою відповідальністю „НордШипКом" оплати Державному підприємству „Ялтинський морський торгівельний порт" за договором бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року не у встановлені строки станом на 31.08.2013 року сума пені складала 733,60 доларів США, сума 3% річних - 146,72 доларів США (т. 3, а.с. 8-16).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Встановивши, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 733,60 доларів США пені, 146,72 доларів США 3% річних, апеляційна інстанція дійшла висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та часткового задоволення позовних вимог, в сумі стягнення пені та 3% річних.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскаржені судові акти вищенаведеним вимогам не відповідають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Згідно ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Реквізити договору чартеру (фрахтування) суден визначено ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Як зазначалось вище, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги текст договору бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року та протоколу узгодження його статей, наданих відповідачем.

Такі висновки судів грунтуються на тому, що всі сторінки зазначеного примірника протоколу узгодження підписані сторонами.

Слід зазначити, що ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України не визначено обов'язкової умови, як проставлення підписів сторін на кожній сторінці договору чартеру (фрахтування) суден при його укладенні.

Статтею 4 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій, прийнявши як належний доказ наявності прав та обов'язків сторін договір бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року та протокол узгодження його статей, наданих відповідачем, фактично надали перевагу доводам відповідача, чим порушили процесуальний принцип здійснення правосуддя щодо рівності всіх учасників судового процесу як перед законом, так і перед судом.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Міністерство інфраструктури України листом від 23.03.2012 року № 2839/16/10-12 погодило укладання договору бербоут - чартеру вантажного судна "Петр Лидов" з товариством з обмеженою відповідальністю "НордШипКом" (т. 1, а.с. 36).

За таких обставин місцевому та апеляційному господарським судам слід було обговорити необхідність залучення до участі у справі Міністерство інфраструктури України та встановити, який саме договір та його умови погоджувало вказане міністерство.

Слід зазначити, що касаційна інстанція не обмежена доводами касаційної скарги та переглядає як рішення місцевого, так і постанову апеляційного господарських судів у межах, передбачених ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Севастополя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі № 901/1011/13 скасувати.

Справу № 901/1011/13 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков