Рішення

від 03.02.2015 по справі 901/1011/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 901/1011/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НордШипКом»;

за участю прокурора м. Севастополя (прокуратури Київської області)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерства інфраструктури України;

про стягнення 71 474,94 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Шевчук В.П. (посвідчення № 021071 від 15.10.2013 року) ;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Сєчко А.В. (довіреність № 5005/15/14-14 від 08.09.2014 року).

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» за участю прокурора м. Севастополя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України про стягнення 71 474,94 грн.

В ході попереднього розгляду справи представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог до суми 156964,88 доларів США за період з листопада 2012 року по березень 2013 року, та просив суд викласти п.2 прохальної частини позову у такій редакції: «Стягнути з Компанії ООО «НордШипКом» (191171, м. Санк-Петербург, вул. Седова, буд. 67, літ А, прим №11-Н, ІНН 7811500180/КПП 781101001, Банк: філіал №7806 ВТБ 24 (ЗАО) к/с 30101810300000000811, БИК 044030811, р/р 40702810610060001356; фактична адреса: Росія, м. Санкт-Петербург, Шписсельбургский, пр. д. 7, офіс 4) на користь Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, р/р 2600607004189 в КФ АБ «Експрес-Банк», м. Сімферополь, МФО 384674, ІНН 01125591) суму заборгованості у розмірі 146984,98 доларів США, пеню у розмірі 8252,00 доларів США, 3% річних у розмірі 1727,78 доларів США, а разом 156964,88 доларів США».

Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позов, зокрема посилаючись на те, що дійсно 26.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» - Фрахтувальником (відповідачем) та Державним підприємством «Ялтинській морський торгівельний порт» - Судновласником (позивачем) укладено бербоутний чартер за № 31, також між позивачем та відповідачем складений та підписаний Протокол погодження статей бербоутного чартеру. Згідно із пунктом 2 зазначеного вище протоколу, зокрема, друга частина пункту 2 статті 27, сторони домовились, що компенсація ремонту по введенню в експлуатацію при його передачі у бербоут, виконаного Фрахтувальником, провадиться за рахунок бербоуртної ставки відповідно графіку погашення. Усі інші види ремонту сплачуються Фрахтувальником без компенсації Судновласником. З березня по червень 2012 року відповідачем було укладено ряд договорів на ремонт теплоходу «Петр Лидов», за якими було сплачено контрагентам за виконані ремонтні роботи теплоходу загальну суму 15 925 722,42 руб.

На думку відповідача, зазначене свідчить про те, що позивач в порушення умов частини другої пункту 2 статті 27 Протоколу погодження статей бербоутного чартеру за № 31 від 26.03.2012 року до теперішнього часу не компенсував відповідачу вартість ремонту.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року у справі № 901/1011/13 (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Севастополя задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року у справі № 901/1011/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За резолюцією голови Господарського суду Київської області справу № 901/1011/13 передано на автоматизований розподіл.

Згідно автоматизованого розподілу справ справу № 901/1011/13 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіну Т.П. для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 01.07.2014 року справу № 901/1011/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 21.07.2014 року. Також, відповідною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство інфраструктури України.

Згідно даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.07.2014 року № 18926296, юридичною адресою позивача є: 98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, буд. 3.

Заявою від 22.08.2013 року представник відповідача просив направляти кореспонденцію адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» (Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, вул. Сєдова, 67, літера А, приміщення 11-Н) у справі № 901/1011/13 на адресу: 95053, м. Сімферополь, вул. Матезалки, 9, кв. 14,

Листом № 33-20-606 від 04.04.2014 року Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції повідомило Господарський суд Київської області, що приймання та пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово зупинено.

Оскільки, станом 02.07.2014 року, згідно довідки Керівника апарату Господарського суду Київської області № 901/1011/13, відправка кореспонденції до Автономної Республіки Крим та м. Севастополь не відновлена, відправити ухвалу Господарського суду Київської області позивачу, відповідачу та до прокуратури м. Севастополя не виявляється можливим.

21.07.2014 року через канцелярію суду від третьої особи надійшло клопотання б/н від 21.07.2014 року про розгляд справи без участі представника Міністерства інфраструктури України.

В судове засідання, яке відбулось 21.07.2014 року представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року не виконали, позивач та відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 12.08.2014 року.

В судових засіданнях 12.08.2014 року, 09.09.2014 року, 30.09.2014 року, 28.10.2014 року, 25.11.2014 року розгляд справи відкладався. Також, ухвалою від 30.09.2014 року продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 03.02.2015 року господарським судом відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято рішення за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши в судовому засіданні 03.02.2015 року матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, з врахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року у справі № 901/1011/13, в ході нового розгляду справи суд

встановив:

У березні 2013 року Державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30.09.2013 року) 146 984,98 дол. США боргу, 8 252,00 дол. США пені, 1 727,78 дол. США 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року щодо оплати фрахтової ставки у встановленому розмірі.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» 733,60 дол. США пені, 146,72 дол. США 3% річних. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності основної заборгованості відповідача перед позивачем за вищезазначеним договором та частковим простроченням оплати за договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року у справі № 901/1011/13 касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі № 901/1011/13 скасовано. Справу № 901/1011/13 передано на новий розгляд до суду першої інстанції, яким згідно зі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є Господарський суд Київської області.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» було укладено Договір бербоут - чартеру № 31, відповідно до умов якого судновласник передав у бербоутний чартер теплохід «Петр Лидов».

Відповідно до ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України відносини, що виникають з торговельного мореплавства регулюються цим Кодексом. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Статтею 7 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що міжнародні договори України з питань торговельного мореплавства застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 26 ч. 2 Договору бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року передбачено, що будь-який спір, що виникає з вказаного чартеру підлягає розгляду в арбітражі в місті, вказаному у пункті 33, за умови дотримання правил та судової процедури, що діють там.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є, зокрема наймодавець - за договорами найму (оренди), виконавець - за договорами про надання послуг.

Судами встановлено, що теплохід «Петр Лидов» належить Державному підприємству «Ялтинський морський торговельний порт» згідно свідоцтва про право власності на судно № 10929 та перебуває на балансі порту.

Міністерство інфраструктури України (орган уповноважений управляти майном) листом від 23.03.2012 року № 2839/16/10-12 погодило укладання договору бербоут - чартеру вантажного судна «Петр Лидов» з Товариством з обмеженою відповідальністю «НордШипКом».

Пунктом 20 Договору передбачено, що строк дії чартеру - п'ять років з моменту вводу судна у експлуатацію.

У пункті 21 договору визначено умови оплати бербоутного чартеру: (ст. 10) додаток № 1.

Пунктом 22 Договору визначена процентна ставка відповідно до ст. 10 (f), яка застосовується згідно частини ІV.

Додатком № 1 до Договору бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року передбачено умови оплати бербоутного чартеру теплоходу «Петр Лидов».

Сторонами надано протокол узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року.

Текст примірника протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року, який наданий позивачем, відрізняється від тексу примірника протоколу, який наданий відповідачем.

Суди попередніх інстанцій прийняли до уваги текст протоколу, який наданий відповідачем, оскільки всі сторінки цього примірника підписані сторонами. Пунктом 5 ст. 27 відповідного протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року визначено, що початок дії бербоутного чартеру є дата його підписання. Дата передачі судна від судновласника до фрахтувальника оформлюється актом приймання - передачі з обов'язковим додатком інвентаризаційної відомості. Передача судна від фрахтувальника до судновласника після закінчення дії бербоут - чартерного договору здійснюється також за актом приймання - передачі з обов'язковим додатком інвентаризаційної відомості.

Інвентаризаційна відомість, яка оформлюється при укладені договору бербоут-чартеру повинна бути надана судновласником та прийнята уповноваженим представником фрахтувальника до дати передачі судна.

За актом прийому-передачі від 26.03.2013 року судновласник передав фрахтувальнику теплохід «Петр Лидов» ІМО № 7337684, радіопозивний UVKO (т. 1, а.с. 41).

Також п. 5 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року сторони узгодили, що фрахтова ставка за перший (500 доларів США по курсу НБУ за добу) та останній (1 000 доларів США по курсу НБУ за добу) платіжні місяці фрахтувальником вносяться одразу після початку дії договору.

Фрахтувальник починає оплачувати 50% фрахтової ставки до закінчення ремонту. Граничний термін перебування судна на ремонті 45 діб. Фрахтова ставка у розмірі 50% рахується з 00.00 годин наступної доби, вказаної у акті приймання - передачі.

Введенням судна в експлуатацію відповідно до умов бербоутного чартеру є дата отримання судном класу, вказаного у класифікаційному свідоцтві на придатність до плавання. Ведення судна в експлуатацію сторони оформляють двостороннім актом з зазначенням дати та часу.

Фрахтувальник зобов'язаний передати судновласнику підтверджуючі документи відносно проведеного ремонту та його оплати на дату введення судна до експлуатації.

Датою виникнення 100% фрахтової ставки є наступна за датою закінчення ремонту судна та не пізніша граничного строку перебування судна у ремонті.

Фрахтова ставка рахується з 00.00 годин наступних діб, що вказані у даті акту про закінчення ремонту, але не пізніше спливу граничного строку перебування судна у ремонті.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк перебування судна у ремонті повинен був закінчитись через 45 діб після 00.00 годин наступної доби, що зазначена у акті прийому - передачі, тобто, 13.05.2012 року 00.00 годин.

Як встановлено судами, позивачем за фрахтовою ставкою 1 000 доларів США нарахування проведено за період з 31.10.2012 року.

Пунктом 11 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року визначено, що фрахтувальник розраховується з судновласником протягом 7-ми банківських днів після виставлення судновласником рахунку. Рахунок виставляється у поточному календарному місяці не пізніше 25 числа за кожний наступний місяць. За кожний день прострочення платежу фрахтувальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Судами встановлено, що відповідач сплатив позивачеві 271 176,97 доларів США, а сума заборгованості за розрахунками позивача станом на 31.08.2013 року складала 146 984,98 грн., що підтверджується копіями рахунків та платіжних доручень.

Пунктом 2 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року передбачено, що Фрахтувальник за рахунок власних коштів ремонтує судно у відповідності з ремонтною відомістю складеною судновласником на підставі вимог регістру судноплавства України та регістру судноплавства РФ та Міжнародних конвенцій. Всі ремонтні роботи, доукомплектування та дооснащення судна контролюються представником судновласника. Обсяг робіт, вартість робіт, перелік встановленого обладнання та постачання підтверджуються уповноваженим представником судновласника, що оформлюється двохстороннім актом.

Компенсація ремонту по введенню судна до експлуатації при його передачі у бербоут, виконаного фрахтувальником, здійснюється за рахунок бербоутної ставки відповідно до наданого графіку погашення. Всі інші види ремонту оплачує Фрахтувальник без компенсації Судновласника.

Відповідач на підтвердження проведених ремонтних робіт надав копії договорів на ремонті роботи, копії платіжних доручень щодо розрахунків з організаціями, з якими були укладені такі договори.

Місцевий господарський суд під час попереднього розгляду справи не прийняв вказані заперечення до уваги, оскільки фрахтувальником на підтвердження необхідності проведення саме таких ремонтних робіт не надано ремонтну відомість, що має бути складена судновласником, не надано акту щодо проведеного обсягу робіт, вартості робіт, переліку встановленого обладнання, який мав бути підписаний фрахтувальником та судновласником, як відповідно до п. 2 ст. 27 протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року.

Статтею 912 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення 146 984,98 доларів США нарахованих 3% річних та пені.

В ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі призначалась судова економічна експертиза.

Згідно висновку № 3044 судової економічної експертизи від 10.12.2013 року за наданими на дослідження документами, наявними в матеріалах справи та наданими додатково відповідачем, заявлений у позовних вимогах Державного підприємства «Ялтинський морський торгівельний порт» розмір заборгованості за договором бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року у розмірі 146 984,98 доларів США, пені у розмірі 8 252 доларів США, 3% річних у розмірі 1 727,78 доларів США, а разом 156 964,88 доларів США з урахуванням виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» ремонтних робіт теплоходу «Петр Лидов», у тому числі контрагентами, у сумі 15 925 722,42 руб. наданими на дослідження первинними бухгалтерськими документами не підтверджується.

Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» перед Державним підприємством «Ялтинський морський торгівельний порт» за Договором бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року з урахуванням виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» ремонтних робіт теплоходу «Петр Лидов», у тому числі контрагентами, станом на 31.08.2013 року відсутня.

Згідно наданих документів за здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» оплати Державному підприємству «Ялтинський морський торгівельний порт» за Договором бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року не у встановлені строки станом на 31.08.2013 року сума пені складала 733,60 доларів США, сума 3% річних - 146,72 доларів США.

Встановивши, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 733,60 доларів США пені, 146,72 доларів США 3% річних, апеляційна інстанція дійшла висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та часткового задоволення позовних вимог, в сумі стягнення пені та 3% річних.

Вищий господарський суд України в Постанові від 24.03.2014 року у справі № 901/1011/13, якою касаційну скаргу задоволено частково та скасовано рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року з направленням справи № 901/1011/13 на новий розгляд, не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Згідно ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Реквізити договору чартеру (фрахтування) суден визначено ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Касаційна інстанція зазначила, що суди попередніх інстанцій прийняли до уваги текст Договору бербоут-чартеру № 31 від 26.03.2012 року та протоколу узгодження його статей, наданих відповідачем.

Такі висновки судів грунтуються на тому, що всі сторінки зазначеного примірника протоколу узгодження підписані сторонами.

Однак, згідно зі ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України не визначено обов'язкової умови, як проставлення підписів сторін на кожній сторінці договору чартеру (фрахтування) суден при його укладенні.

Вищий господарський суд України звернув увагу, що суди попередніх інстанцій, прийнявши як належний доказ наявності прав та обов'язків сторін Договір бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 року та протокол узгодження його статей, наданих відповідачем, фактично надали перевагу доводам відповідача, чим порушили процесуальний принцип здійснення правосуддя щодо рівності всіх учасників судового процесу як перед законом, так і перед судом.

Крім того, Вищий господарський суд України наголосив на необхідності залучення до участі у справі Міністерства інфраструктури України, яке листом від 23.03.2012 року № 2839/16/10-12 погодило укладання договору бербоут - чартеру вантажного судна «Петр Лидов» з Товариством з обмеженою відповідальністю «НордШипКом».

Відповідно до ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України було злучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерство інфраструктури України.

Також, з врахуванням встановлених під час попереднього розгляду справи обставин та вказівок касаційної істанції, під час нового розгляду справи встановлено, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, посилався на Висновок судової економічної експертиз, у відповідності до якого встановлено відсутність заборгованості відповідача за Договором.

Висновок експертизи про відсутність заборгованості відповідача ґрунтується на проведенні між сторонами заліку в частині суми, витраченої відповідачем (Фрахтувальником) на ремонт судна в рахунок оплати фрахту по бербоутному чартеру № 31 від 26.03.2012 року.

Однак, згідно з додатком № 1 до Договору (в редакції відповідача) Фрахтувальник щомісячно сплачує 50% фрахтової ставки, решта 50% спрямовується в зарахування здійснених відповідачем витрат на ремонт.

Таким чином, проведення зарахування можливо лише в розмірі 50% місячної фрахтової ставки за умови, що фрахтувальник сплатить судновласнику решту 50% місячної фрахтової ставки.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України для зарахування необхідно наявність відповідної заяви однієї з сторін.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання вимог ст. 601 Цивільного кодексу України та докази проведення зарахування зустрічних вимог у визначеному законодавством порядку.

Пункт 2 ст. 27 Протоколу узгодження статей бербоут - чартеру № 31 від 26.03.2012 , передбачає, що фрахтувальник за рахунок власних коштів ремонтує судно у відповідності з ремонтною відомістю складеною судновласником на підставі вимог регістру судноплавства України та регістру судноплавства РФ та Міжнародних конвенцій. Всі ремонтні роботи, доукомплектування та дооснащення судна контролюються представником судновласника. Обсяг робіт, вартість робіт, перелік установленого обкладення та постачання підтверджуються уповноваженим представником судновласника, що оформлюється двохстороннім актом.

У зв'язку з чим, позивач зазначив, що витрати відповідача на ремонт судна не узгоджувались позивачем у відповідності до п. 2 ст. 27 Протоколу узгодження до Договору, тобто вимоги не є безспірними.

Чинним законодавством передбачено порядок врегулювання питання щодо взаємного погашення зустрічних однорідних вимог шляхом звернення сторони з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як передбачено п. 22. Листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Крім того, згідно з п. 31. Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначено, що згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача з відповідною заявою в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування вимог, крім того, заборгованість позивача перед відповідачем по відшкодуванню вартості ремонту судна не вважається безспірною і має бути встановлена по суті відповідних вимог. Однак, відповідач не звертався з вимогами про стягнення з позивача вартості ремонту судна.

Таким чином, відсутні підстави для проведення заліку на всю суму витрат на ремонт судна.

Крім того, згідно наданого позивачем примірника Договору бербоут-чартеру, який погоджувався Міністерством інфраструктури України (без врахування Протоколу узгодженя, зміст якого не погоджувався Міністерством інфраструктури України), взагалі не передбачено можливості компенсації затрат відповідача на ремонт судна за рахунок бербоутної ставки.

Враховуючи викладене редакція Договору в даному випадку не має вирішального значення, оскільки в будь-якому випадку відсутні підстави для проведення зустрічного зарахування вимог позивача (що є предметом позову) про сплату фрахтової ставки за рахунок відповідних витрат відповідача на ремонт судна. При цьому, позивач має право на стягнення з відповідча визначеного Договором фрахтової ставки, що не виключає право відповідача на компенсацію витрат на ремонт судна у встановленому Договором та чинним законодавством порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на закінчення ремонту судна 18 вересня 2012 року.

Позивачем за фрахтовою ставкою 1000 доларів США нарахування проведено за період з 31 жовтня 2012 року.

Відповідно наданих відповідачем платіжних доручень, відповідач сплатив позивачеві 271 176,97 доларів США, сума заборгованості за розрахунками позивача складає станом на 31.08.13 - 146984,98 грн., що підтверджено наданими копіями рахунків та платіжних доручень.

Статтею 912 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Судом перевірено, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором бербоутного-чартеру від 26.03.2012 року № 31 у розмірі 146984,98 доларів США , а тому вказана сума підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім вимог про стягнення основної заборгованості за договором № 31 від 23.03.2013 року, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення пені з урахуванням уточнень позивача від 30.09.2013 року у сумі 8252 доларів США та 3 % річних у сумі 1727,78 доларів США.

Суд вважає зазначені вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, 3% річних розраховані ним за період з 12.06.2013 року по 24.07.2013 року.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1727,78 доларів США 3% річних підлягають задоволенню.

Суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 8252 грн. пені, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з частиною 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Суд, вважає розрахунок пені обґрунтованим, вимоги про стягнення з відповідача 8252 доларів США пені підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають віднесенню на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Приймаючи до уваги, що при заявлені позивачем заяви про збільшення позовних вимог не доплачена сума судового збору у розмірі 214,33грн. (з урахуванням курсу НБУ у доларах США до гривні на день сплати) така сума підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» (191171, м. Санк-Петербург, вул. Седова, буд. 67, літ А, прим №11-Н, ІНН 7811500180/КПП 781101001, Банк: філіал №7806 ВТБ 24 (ЗАО) к/с 30101810300000000811, БИК 044030811, р/р 40702810610060001356; фактична адреса: Росія, м. Санкт-Петербург, Шписсельбургский, пр. д. 7, офіс 4) на користь Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, р/р 2600607004189 в КФ АБ «Експрес-Банк», м. Сімферополь, МФО 384674, ІНН 01125591) суму заборгованості у розмірі 146984,98 доларів США, пеню у розмірі 8 252 доларів США, 3% річних у розмірі 1727,78 доларів США.

3. Стягнути з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, р/р 2600607004189 в КФ АБ «Експрес-Банк», м. Сімферополь, МФО 384674, ІНН 01125591) на користь Державного бюджету України (УДКСУ в АРК, м. Сімферополь; код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 214,33 судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НордШипКом» (191171, м. Санк-Петербург, вул. Седова, буд. 67, літ А, прим №11-Н, ІНН 7811500180/КПП 781101001, Банк: філіал №7806 ВТБ 24 (ЗАО) к/с 30101810300000000811, БИК 044030811, р/р 40702810610060001356; фактична адреса: Росія, м. Санкт-Петербург, Шписсельбургский, пр. д. 7, офіс 4) на користь Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, р/р 2600607004189 в КФ АБ «Експрес-Банк», м. Сімферополь, МФО 384674, ІНН 01125591) судовій збір у розмірі 25092,38 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.03.2015 р.

Суддя Карпечкін Т.П.