Постанова

від 17.03.2014 по справі 903/1185/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 903/1185/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Тех-Агро"

на рішення господарського суду Волинської області від 17.01.14 р. у справі №903/1185/13

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Перлина"

до Селянського фермерського господарства "Тех-Агро"

про стягнення 781 153, 08 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Трошкін С.А. (довіреність №б/н від 31.10.2013 року)

відповідача - не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2014 року у справі №903/1185/13 (суддя Гончар М.М.) задоволено частково позов Селянського (фермерського) господарства "Перлина" до Селянського (фермерського) господарства "Тех-Агро" в сумі 779849,96 грн. Стягнуто з Селянського фермерського господарства "Тех-Агро" (45703, село Скобелка, Горохівський район, Волинська область, ЄДРПОУ 32630849) на користь Селянського (фермерського) господарства "Перлина" (80220, село Стоянів, вул. Івана Франка, буд.72, Радехівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 32562198) 506 000, 00 грн. - заборгованості, 253 000, 00 грн. - штрафу, 3 909, 36 грн. - 3 % річних, 16 940, 60 грн. - пені, 15 597, 00 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Тех-Агро" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2014 року у справі №903/1185/13 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і таким, що винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. СФГ "Тех-Агро" вважає за необхідне звернути уваги на те, що зобов'язання відповідача щодо повернення фінансової допомоги є припиненим в частині 420 000,00 грн. та в частині 86 000,00 грн. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актами звірки розрахунків між сторонами за період 01.12.2011 р. - 03.07.2013 р., згідно заяви від 03.07.2013 року та заяви від 23.11.2013 року. Крім того, факт існування зустрічних вимог відповідача до позивача підтверджується договором про переведення боргу №10/05-01 від 10.05.2013 року (на суму 420 000, 00 грн.) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5 від 09.10.2013 р., №6 від 16.10.2013 р., №7 від 24.10.2013 р., №8 від 30.10.2013 р. (на суму 113 397,95 грн., з якої зараховано 86 000,00 грн.). Скаржник, зазначає, що судом першої інстанції невірно здійснено перерахунок обчисленої пені згідно умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 01.09.2012 року, оскільки простроченою є лише заборгованість в розмірі 86 000,00 грн. Щодо стягнення штрафу, то скаржник вказує на те, що розмір штрафу є надзвичайно обтяжливим для відповідача, несправедливим та може призвести до банкрутства юридичної особи. Також скаржник просить витребувати у позивача реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року та податкові декларації з ПДВ за жовтень 2013 року з відмітками податкового органу про їх отримання, для підтвердження фактів надання послуг по актах здачі-прийняття робіт № 5 від 09.10.2013 року, № 6 від 16.10.2013 р.,№ 7 від 24.10.2013 р., № 8 від 30.10.2013 року на загальну суму 113 397,95 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі № 903/1185/13 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Тех-Агро" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.03.2014 року.

14.03.2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від уповноваженого представника Селянського (фермерського) господарства "Перлина" в яких, позивач, зазначає про те, що вимога скаржника щодо припинення зобов'язання повернення фінансової допомоги згідно договору №1 від 01.09.2012 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема, позивач вказує на те, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за відсутності предмета спору, за умови, якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих) питань. Між сторонами не має бути спору стосовно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протистоїть цій вимозі та заперечує відносно належного виконання зобов'язання, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду. Відповідно, судом не може бути зобов'язано в даному випадку зарахувати однорідні вимоги, оскільки це є право позивача, а відповідач вправі звернутися з позовом про зарахування однорідних вимог. Позивач зазначає, що акт звірки за 01.12.2012 -07.07.2013 р.р. не містить усіх встановлених вищезазначеним законом реквізитів первинного документу та не є належним та допустимим доказом здійснення якоїсь господарської операції відповідачем позивачу. Крім того, суд не повинен брати до уваги те, що 3.07.2013 року СФГ «Тех-Агро» звернулося до СФГ «Перлина» із заявою про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 420 000, 00 грн., оскільки це не підтверджується відповідними доказами по справі. Щодо стягнення пені та штрафу за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем, позивач зазначає, що пеня у розмірі 16940,60 грн. та штраф у розмірі 253 000,00 грн. не перевищує реальних збитків (основного боргу) у розмірі 506 000,00 грн. і не є надмірно великим порівняно з ними, а становить близько 53% від таких збитків.

В судовому засіданні 14.03.2014 року оголошувалася перерва до 17.03.2014 року.

В судове засідання 17.03.2014 року представник відповідача не з'явився. Всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується підписами сторін в судовому засідання 14.03.2014 року у розписці, якою повідомлено про перерву в засіданні апеляційного розгляду на 17.03.2014 року на 14:30 год.. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Колегія апеляційного суду в судовому засіданні 17.03.2014 року розглянувши клопотання апелянта про витребування доказів, а саме реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року та податкові декларації з ПДВ за жовтень 2013 року з відмітками податкового органу про їх отримання вважає його таким , що не підлягає задоволенню, оскільки всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України апелянт не довів належними та допустимими доказами обставини неможливості самостійно надати такі докази суду, вказані документи на думку апелянта можуть бути доказом доведення встановлення господарських зобов"язань, які не є предметом розгляду даної справи, а також податкові накладні не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача в судовому засіданні 14.03.2014 року, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2012 р. між СФГ "Перлина" та СФГ "Тех-Агро" укладено договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно умовами якого, СФГ "Перлина" надає СФГ "Тех-Агро" поворотну фінансову допомогу у сумі 800 000, 00 грн. (а.с.9).

Поворотна фінансова допомога надається на протязі 1 (одного) року з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства з особового або іншого рахунку підприємства (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню протягом трьох днів з моменту отримання вимоги позикодавця, але не пізніше 01.09.2013р.

Згідно пункту 3.2 повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця або в натуральній формі оплати.

Пунктом 4.2 договору сторони обумовили, що у разі порушення Позичальником зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги останній сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 50% від суми договору і неустойку у подвійному розмірі облікової ставки НБУ від неповернутої суми за кожний день прострочення повернення.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.( а.с.9).

На виконання умов договору №1 від 01.09.2012 року СФГ "Перлина" надав СФГ "Тех-Агро" часткову поворотну фінансову допомогу. Поворотна фінансова допомога надавалася позивачем відповідачу наступними платежами:

1) 16 жовтня 2012 року на суму 6500,00 грн. (платіжне доручення № 233 від 16.10.12р.) ;

2) 23 жовтня 2012 року на суму 59 00,00 грн. ( платіжне доручення № 242 від 23.10.12 р.);

3) 31 жовтня 2013 року на суму 10000,00 грн.(платіжне доручення № 248 від 31.10.12 р.);

4) 05 листопада 2012 року на суму 111900,00грн.(платіжне доручення № 256 від 05.11.12р);

5) 06 листопада 2012 року на суму 25000,00 грн.( платіжне доручення № 262 від 06.11.12р.);

6) 22 листопада 2012 року на суму 36000,00 грн.(платіжне доручення № 291 від 22.11.12 р.);

7) 30 листопада 2012 року на суму 30000,00 грн. ( платіжне доручення № 309 від 30.11.12р.);

8) 26 грудня 2012 року на суму 36000,00 грн.( платіжне доручення № 339 від 26.12.12р.);

9) 21 січня 2013 року на суму 19200,00 грн.( платіжне доручення № 15 від 21.01.13 р.);

10) 25 січня 2013 року на суму 100000,00 грн. ( платіжне доручення № 21 від 25.01.13 р.);

11) 28 лютого 2013 року на суму 16400,00 грн. (платіжне доручення № 62 від 28.02.13р.);

12) 18 березня 2013 року на суму 76000,00 грн.(платіжне доручення № 80 від 18.03.13 р.)

Всього в період з 16 жовтня 2012 року по 18 березня 2013 року СФГ "ПЕРЛИНА" надало СФГ "ТЕХ-АГРО" поворотної фінансової допомоги на суму 526000,00 (П'ятсот двадцять шість тисяч гривень 00 копійок) грн. (а.с. 10-21).

08.11.2013 року Селянське (фермерське) господарство "Перлина" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Селянського-фермерського господарства "Тех-Агро" про стягнення 735 159, 90 грн., з яких 481 289, 56 грн. основного боргу, 10 891, 64 грн. нарахованої пені, 240644,78 грн. штрафу та 2333,92 грн. 3% річних заборгованості по договору про надання поворотної фінансової допомоги вказавши, що відповідачем було частково погашено основну заборгованість з повернення поворотної фінансової допомоги на суму 44710,44 грн., а саме : 10.06.2013 року на суму 20000 грн. та 11.06.2013 року на суму 24710,44 грн.

06.12.2013 року позивачем було подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог посилаючись на те, що ним було зараховано в якості погашення заборгованості за договором №1 від 01.09.2012р про надання поворотної фінансової допомоги платіж, здійснений відповідачем 11.06.2013р. на суму 24 710, 44 грн. Цей платіж був проведений в рахунок погашення заборгованості за іншим договором про надання поворотної фінансової допомоги, який не є предметом спору у даній справі. Відповідно, позивач вказав на те, що розмір основної непогашеної заборгованості СФГ "Тех-Агро" перед СФГ "Перлина" станом на 02.09.2013 року становить 506 000,00 грн., розмір штрафу становить 253 000, 00 грн., станом на 06.12.2013 року пеня становить 18 243, 72 грн., 3% річних - 3 909, 36 грн., всього 781 153, 08 грн. (а.с. 54-56).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.12.2013 року заява про збільшення позовних вимог прийнята судом та приєднана до матеріалів справи №903/1185/13 відповідно до ст. 22 ГПК України. (а.с. 62).

Відповідач в поданому відзиві до суду першої інстанції на позовну заяву заперечив проти наявності боргу у сумі 506 000,00 грн., оскільки вважає зобов'язання припиненими в зв'язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог по договору про переведення боргу від 10.05.2013 року на суму 420000 грн. та по договору про надання послуг від 01.03.2013 року (а.с. 27). Крім того, зазначив, що позивачем не враховано зобов"язань позивача перед відповідачем по відшкодуванню послуг поручителя за договором поруки № 258527-ДПІ від 26.06.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач 05.12.2013 року звертався до суду з зустрічним позовом до позивача про стягнення 315750,08 грн. оплати послуг поручителя згідно договору поруки № 258527-ДПІ від 26.06.2012 року., однак ухвалою господарського суду Волинської області від 05.12.2013 року зустрічний позов повернуто відповідачу без розгляду.

На виконання умов Договору №1 від 01.09.2012 року, відповідачем було частково повернуто грошові кошти на суму 20 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №115 від 10.06.2013 року. (а.с. 106).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи було підтверджено, що відповідачем частково повернуто поворотну фінансову допомогу у сумі 20 000, 00 грн. на підставі укладеного договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 01.09.2012 року, а відтак заборгованість Селянського фермерського господарства "Тех-Агро" перед Селянським (фермерським) господарством "Перлина" складає 506 000, 00 грн. Господарський суд Волинської області не взяв до уваги в якості доказу зарахування зустрічних грошових зобов'язань відповідача перед позивачем на суму 420 000 грн. на підставі договору про переведення боргу від 10.05.2013р. №10/05-01, оскільки даний договір укладений між сторонами та ТзОВ "Радехівський цукор" щодо переведення заборгованості за договором №47-09/12Кс від 01.03.2012 р. та не є предметом розгляду справи №903/1185/13. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що акти - здачі приймання робіт (надання послуг) не підписані позивачем та не стосуються виконання умов договору від 01.09.2012р. №1 про надання поворотної фінансової допомоги укладеної сторонами по справі №903/1185/13. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги вимогу відповідача щодо зарахування однорідних грошових вимог, оскільки це є право позивача, а відповідач вправі звертись з відповідним позовом про зарахування однорідних вимог.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно із приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Предметом договору №1 від 1.09.2012 року є надання СФГ «Перлина» (за договором «Позикодавець») СФГ «Тех-Агро» (за договором «Підприємство») поворотної фінансової допомоги у розмірі 800 000, 00 грн., яку останній зобов'язувався повернути в порядку та на умовах, передбачених договором.

Строк виконання грошових зобов"язань за вказаним договором настав 01.09.2013 року.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей такого ж раду та такої ж якості.

За ч.1 ст.1046 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в порушенні положення п. 3.1. договору про надання поворотної фінансової допомоги, який передбачає, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню протягом трьох днів з моменту отримання вимоги позикодавця, але не пізніше 01.09.2013р., з 02.09.2013р. відповідач не вчинив жодних дій щодо належного виконання зобов'язання за договором в частині повного повернення основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується лише часткове здійснення повернення наданої позивачем фінансової допомоги на підставі договору №1 від 01.09.2012 року у сумі 20 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №115 від 10.06.2013 року. (а.с. 106).

Твердження скаржника про те, що зобов'язання відповідача щодо повернення фінансової допомоги є припиненим в частині 420 000,00 грн. та в частині 86 000,00 грн. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами за період 01.12.2011 р. - 03.07.2013 р., згідно заяви від 03.07.2013 року та заяви від 23.11.2013 року, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, є безпідставними та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 601 Цивільного кодексу України, з яким кореспондується положення ст. 203 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року, №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначено про те, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду не має підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Відповідно, закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. Однак, припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як встановлено апеляційним судом, 10.05.2013 року кредитор- СФГ "Тех Агро", первісний боржник -ТзОВ "Радехівський цукор" та новий боржник -СФГ "Перлина" уклали договір № 10/05-01 про переведення боргу., за умовами якого ТзОВ"Радехівський цукор" переводить, а СФГ "Перлина " приймає на себе часткове виконання зобов"язань по проведенню часткового розрахунку за первісного боржника перед кредитором в сумі 420000 грн. за договором від 01.03.2012 року № 47-09/12КС. Договір підписаний та скріплений печатками сторін.(арк. с.32).

Пунктом 1.2 Договору сторони визначили, що новий боржник- СФГ "Перлина" зобов"язується виконати перед кредитором- СФГ "Тех Агро" взяті на себе зобов"язання на загальну суму 420000 грн. в термін до 20.05.2013 .

Згідно п.1.3 Договору зазначено, що у зв"язку з переведенням боргу на умовах цього договору у первісного боржника виникають грошові зобов"язання перед новим боржником на суму 420 000грн., які останній зобов"язаний сплатити в термін до 30.12.2013 року.

Отже, строк виконання за вказаним договором настав 31.12.2013 року.

Як зазначає відповідач ним 03.07.2013 року направлялася заява позивачу про зарахування однорідних грошових вимог в сумі 420000 грн. ( арк. справи 116), по договору про надання поворотної фінансової допомоги та по договору про переведення боргу, однак докази направлення такої заяви 03.07.2013 року позивачу в матеріалах справи відсутні і не можуть бути подані, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2013 року.

Отже, посилання відповідача на заяву від 03.07.2013 року, як на факт зарахування зустрічних вимог є безпідставним, оскільки така заява не надсилалася і не була отримана позивачем.

Крім того, в підтвердження зарахування однорідних вимог відповідач посилається на заяву про зарахування зустрічних вимог від 22.11.2013 року в сумі 506000 грн. по договору від 01.03.2013 року про надання послуг між СФГ "Перлина" та СФГ"ТехАгро", договору про переведення боргу від 10.05.2013 року та договору про повернення фінансової поворотної допомоги від 01.09.2012 року.

Заява відповідача від 22.11.2013 року про зарахування однорідних грошових вимог в сумі 506000 грн. направлялась позивачу 23.11.2013 року та 17.12.2013 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа на ім"я СФГ "Перлина" та витягом з сайту Укрпошти від 16.01.2014 року.( арк. справи 121,124), тобто в період розгляду справи № 1/903/1185/13 за позовом СФГ "Перлина" до СФГ"Тех-Агро".

Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи міститься договір від 01.03.2013 року про надання послуг між позивачем та відповідачем, однак вказаний договір, додаток до договору від 01.03.2013 року ( арк. справи 36-39), акти здачі-прийняття послуг № 4 від 27.06.2013 року, №5 від 09.10.2013 року, № 6 від 16.10.13 р., № 7 від 24.10.2013 року, № 8 від 30.10.2013 року, згідно яких виникла заборгованість, (як стверджує відповідач) у позивача перед відповідачем в сумі 86000 грн. не містять підписів та печаток сторін.

Позивач письмово та усно в судових засіданнях заперечив факт зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами та заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем по договору про переведення боргу в сумі 420000 грн. та факт укладання договору про надання послуг в сумі 86000грн. та заборгованість за ним, зазначає що акт звірки з відповідачем було підписано помилково.

Відповідач не надав суду доказів стягнення грошових коштів за рішенням суду по договору про переведення боргу чи по договору про надання послуг від 01.03.2013 року або визнання зазначеної заборгованості позивачем.

З приводу посилання апелянта на акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01.12.2011 по 03.07.2013 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, як на юридичний факт проведеного зарахування, колегія відзначає, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавуства акт звірки- це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов"язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо.Акт звірки розрахунків не є документом про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, оскільки не є підставою для встановлення юридичного факту щодо проведення заліку.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви від 22.11.2013 року, оскільки така заява по -перше : відповідно до ст.601 ЦК України сторонами не здійснювалась до звернення з позовом, по друге: питання виконання договору про переведення боргу та договору про надання послуг є спірним, оскільки позивач заперечує факт укладення договору про надання послуг та заборгованість по вказаних договорах, по третє: наявність між сторонами спірних (неврегульованих) питань свідчить про наявність предмету спору по вказаних договорах .

Отже, проведення з позивачем заліку зустрічних однорідних зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 01.09.2012 року відповідачем не доведено.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем в сумі 506000 грн. по договору від 01.09.2012 року про надання поворотної фінансової допомоги підтверджується належними доказами і правомірно було стягнено судом першої інстації.

За ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, пунктом 4.2 Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.09.2012 року сторони обумовили, що у разі порушення позичальником зобов"язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги останній сплачує позикодавцю штраф у розмірі 50% від суми договору і неустойку у подвійному розмірі облікової ставки НБУ від неповернутої суми за кожний день прострочення повернення.

Перевіривши розрахунок 3% річних та пені колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованим стягнення судом першої інстанції з відповідача 3 % річних в сумі 3 909, 36 грн. за період з 02.09.2013 року по 04.12.2013 року, пені в сумі 18243,72 грн. за період з 02.09.2013 року по 04.12.2013 року.

Крім того, розрахунок штрафу в розмірі 253 000, 00 грн. здійснений позивачем є вірним.

Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що при винесенні рішення судом першої істанції не було розглянуто клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, яке заявлялося 02.12.2013 року (відзив на позовну заяву) та 16.01.2014 року( заперечення на позовні вимоги).

В обгрунтування поданого клопотання відповідач посилався на те, що сторони викладаючи умови п.4.2 Договору, помилилися, маючи на увазі випадок прострочення надання фінансової допомоги, а не її повернення; застосування штафу буде надзвичайно обтяжливим для відповідача та може призвести до його банкрутства; порушення зобов"язань не завдало будь-яких збитків для позивача.

Доказів на підтвердження того, що Договір №1 від 01.09.2012 року в частині п.4.2 визнавався нечинним, відповідачем не подано.

Колегія апеляційного суду розглянувши вказане клопотання відповідача, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати розмір неустойки ( пені, шрафу), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов"язання.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18"Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання, господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов"язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на те, що відповідачем до подання позову було повернуто поворотну фінансову допомогу лише в сумі 20000 грн., що складає 4% від наданої позивачем поворотної допомоги, а в подальшому відповідач не вживав заходів щодо виконання зобов"язань, необгрунтовано ухилявся від виконання зобов"язань по договору, строк прострочення виконання є значним, колегія суддів не вбачає виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, а відтак судом першої інстанції обгрунтовано стягнено з відповідача штраф в сумі 253000 грн.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки процесуальне порушення суду першої інстанції не призвело до прийняття неправильного рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 17.01.14 р. у справі №903/1185/13 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Тех-Агро" на рішення господарського суду Волинської області від 17.01.14 р. у справі №903/1185/13 залишити без задоволення.

3. Матеріали справи №903/1185/13 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Савченко Г.І.