Рішення

від 21.01.2009 по справі 22/198-08-5154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2009 р.

Справа  № 22/198-08-5154

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТІДІСІ ПІВДЕНЬ"; 

до відповідача:  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 

про

стягнення 16730,1 грн.; 

Суддя

Торчинська Л.О.

Представники:

Від

позивача: Гуль В.І. -представник за довіреністю № б/н від 23.12.2008р.;

Від

відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ ПІВДЕНЬ"

звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до

відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у

загальному розмірі 16730, 10 грн. (заборгованість зі сплати суми вартості

товару в розмірі 13177 грн. та сума штрафу в розмірі 3553,10 грн.).

          Позивач в судовому засіданні позивні

вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав,

викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не

з'явився, відзив на позов не надав, справа розглядається в порядку ст.75 ГПК

України, за наявними матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи

та заслухавши

пояснення представника позивача, суд встановив:

05.04.2008 р. між Товариством з

обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ ПІВДЕНЬ" та Фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір відповідального зберігання №

6/7/2008в/з, згідно умов якого позивач (власник) зобов'язався передати

відповідачу (зберігач) на відповідальне зберігання пневматичні шини для

вантажного автотранспорту (продукцію) за актом приймання - передачі № 1 від

05.04.2008р., а зберігач зобов'язався повернути їх власнику відповідно до п.

3.4.2. Договору в дводенний термін за першою його вимогою.

Як встановлено матеріалами справи,

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ-ПІВДЕНЬ” виконало прийняте на

себе зобов'язання за договором, що підтверджується актом приймання -передачі №

1 від 05.04.2008р.

02.11.2008р. позивач направив

відповідачу вимогу № 780 від 30.10.2008р. про повернення продукції в належному

стані, або за неможливості такого повернення, сплатити вартість продукції у

сумі 13177, 00 грн.

В порушення умов договору

відповідач зазначену продукцію не повернув та відповіді на вимогу не надав.

Відповідно до статті 173

Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері

господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого

один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити

певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу,

передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від

певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони

виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України

цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є

договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид

правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення,

зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. 

У відповідності зі ст.204 ЦК

України  договори укладені між сторонами

по справі, як  цивільно-правові правочини

є правомірними на час розгляду справи, оскільки 

їх  недійсність прямо не

встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за

цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК

України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено,

що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його

умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України

зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору,

Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Відповідно до статті 936 Цивільного

кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується

зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її

поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.949 Цивільного

кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була

передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та

такої самої якості.

Статтею 951 Цивільного кодексу

України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням

речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її

вартості.

Відповідно до п.3.4.3. та п.3.4.4.

договору зберігач зобов'язаний 15-го та 30-го числа кожного місяця направляти

власникові (по факсу) Акт інвентаризації Продукції власника, що перебуває на

його складі, з підтвердженням про отримання з боку власника  та безперешкодно допускати уповноважених

представників власника на свій склад для перевірки умов зберігання продукції та

проведення її інвентаризації.

В результаті інвентаризації, відповідно

до інвентаризаційного опису № 1 станом на 06.11.2008р. встановлено, що

товарно-матеріальні цінності, які передані на склад зберігача за актом

приймання-передачі № 1 від 05.04.2008р. не виявлені.

Відповідно до п.5.2. договору у

випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для

подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній

відшкодовує власникові її повну вартість, яка вказана в актах

приймання-передачі.

Отже, відповідач повинен сплатити

позивачу вартість продукції за договором № 6/7/2008в/з від 05.04.2008р. у сумі

13177,00 грн. (згідно акту приймання-передачі зазначеної продукції).

Крім того, відповідно до п. 5.3.

договору, за неналежне виконання умов договору зберігач зобов'язується сплатити

власнику штраф у розмірі 30 % від вартості втраченого товару та сплата штрафу

не звільняє зберігача від виконання взятих на себе за цим договором

зобов'язань.

Статтею 230 Господарського кодексу

України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у

вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських

відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення

господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського

зобов'язання.

Таким чином, розмір штрафу,

внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором складає 3553,10

грн.

При вказаних обставинах суд вважає

що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК

України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються

на відповідача.

Керуючись

ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 п/р НОМЕР_2 в Юному

ГРУ ПриватБанку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТІДІСІ ПІВДЕНЬ" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, р/р №

26004038849611 в АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 35571210, свідоцтво

платника ПДВ № 100084000) суму вартості товару в розмірі 13177, 00 грн.

/тринадцять тисяч сто сімдесят сім грн. 00 коп./, штраф у розмірі 3553, 10 грн.

/три тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн. 10 коп./, держмито в сумі 168,00 грн.

/сто шістдесят вісім грн. 00 коп./ та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі

118, 00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп.//

Рішення суду

набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати

в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя                                                

                                      Торчинська

Л.О.