Постанова

від 14.08.2008 по справі 2а-8/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2008 року                                                                           Справа

№2а-8/08

Львівський окружний

адміністративний суд в складі

головуючого-судді                                                                     

Мартинюка В.Я.

при секретарі

судового засідання                                           

Колтун Ю.М.

у відкритому

судовому засіданні в м.Львові

розглянувши

справу за позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Престиж-сервіс» 

до

Державної

податкової інспекції (надалі ДПІ)  у Дрогобицькому районі Львівської області 

скасування

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

про

з

участю представників сторін:

від

позивача : Андрієвська Н.Л. -

представник (довіреність від 12.08.2008 року),  

від

відповідача :  Пастернак У.І. - головний державний

податковий інспектор (довіреність №9121/10/10-010 від 08.07.2008 року),     

В С Т А

Н О В И В :

  що ТзОВ «Престиж-сервіс»  звернулося до господарського суду з позовом

про скасування рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від

28.02.2008 року за №0000482308.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що

оскільки основні фонди не вважаються товаром, призначеним для торгівлі, а тому

дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції продажу основних

фондів не поширюються - з чим погоджується і Державна податкова адміністрація

України у своїх листах. Також позивач звертає увагу суду на порушення органом

державної податкової служби Порядку оформлення результатів невиїзних

документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання

податкового, валютного та іншого законодавства.

Представник позивача вимоги підтримав

в частині скасування спірного рішення в сумі 42500 грн. 00 коп., просить їх

задоволити.

Щодо іншої частини вимог, то

представник товариства, заявою поданою в судовому засіданні, відмовився від

них.

Відповідач у запереченні на позов за

№9784/10/10-010 від 23.07.2008 року вважає, що орган державної податкової

служби діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому

зазначив, що в своїй діяльності керувався листом Державної податкової служби

України за №14109\7/23-8017 від 26.07.2006 року. Також, відповідач вважає, що основні

фонди є товаром, а тому операції купівлі-продажу по них, підпадають під дію

Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг».

Представник відповідача в судовому

засіданні дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити

повністю.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у

справі, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами виїзної планової

перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2007 року ДПІ у

Дрогобицькому районі Львівської області складено акт за №95/23-1/20803830 від

19.02.2008 року та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових)

санкцій за №0000482308 від 28.02.2008 року, яким до товариства застосовано суму

штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43010 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що при

здійсненні розрахункової операції за готівку щодо реалізації (продажу)

автомобіля ЗАЗ 110557 вартістю 8500 грн. 00 коп. реєстратор розрахункових

операцій не застосовувався, чим порушено вимоги п.1 ст.3 Закону України «Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг».

Також в акті перевірки зазначено, що

позивачем не збережено відповідні контрольні стрічки за період з 01.07.2006

року по 30.06.2007 року, чим порушено вимоги п.6, п.10 ст.3 згаданого Закону.

Даючи правову оцінку спірним

правовідносинам суд виходив з наступного.

Позивачем було відчужено фізичній

особі транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ-110557, що підтверджується квитанцією

на переказ готівки за №1 від 22.03.2007 року та видатковою накладною за

№РН-000003 від 20.03.2007 року.

Згідно із преамбулою Закону України

від 01.06.2000 року № 1776 «Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон

визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У відповідності до вимог статті 1

згаданого Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними

особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх

філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють

операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу

товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 8 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р.

N 283/97-ВР) визначено, що основні фонди - це матеріальні цінності, що

використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду,

який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких

матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з

фізичним або моральним зносом.

Враховуючи те, що основні фонди

(основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного

виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької

діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним

для торгівлі, дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції

продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і

непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва

товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони

розподіляються), не поширюється.

Слід зазначати, що вчинення господарської операції

підтверджується документами передбаченими п.1 ст.9 Закону України «Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг», а відтак, така не пройшла поза фінансовим обліком

позивача та здані в банк, в підтвердження чого в матеріалах справи наявні

квитанція на переказ готівки за №1 від 22.03.2008 року та виписка з особового рахунку

позивача.

Суд не може залишити поза увагою і

той факт, що у відповідності до вимог підп. д підп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними

змінами та доповненнями,  не може бути

притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до

наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з

цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення,

тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи

узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове

податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове

роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Згідно підп. г згаданого підпункту,

податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на

запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане

контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями

підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального

податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими

контролюючими органами.

Так, листом за №14109/7/23-8017 від

26.07.2006 року Державна податкова адміністрація України надала роз'яснення,

згідно якого операції з продажу за готівку матеріальних цінностей, які вилучені

з активів (списані з балансу) і які не є продукцією власного виробництва

повинні проводитись через реєстратори розрахункових операцій. Також, даним

листом було відкликано лист Державної податкової адміністрації України від

30.09.2002 року за №14975/7/23-2117-10.

Однак, органом державної податкової

служби не представлено доказів в підтвердження обставин відкликання листа

Державної податкової адміністрації України від 18.11.2004 року №

10413/6/23-2119 (чинного на момент вчинення операцій), згідно якого основні

фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією

власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами

підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є

товаром, призначеним для торгівлі, дія Закону України «Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг» на операції продажу основних фондів (як придатних для подальшого

використання, так і непридатних), що належать підприємству і використовуються

для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які

вони розподіляються), не поширюється.

Таким чином, у органу державної

податкової служби були відсутні підстави притягувати до відповідальності

платника податків, який діяв у відповідності до податкового роз'яснення.

З цих самих міркувань не беруться до

уваги посилання відповідача на лист Державної податкової служби України за

№14109\7/23-8017 від 26.07.2006 року.

Що стосується посилань позивача на порушення

відповідачем Порядку

оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та

позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого

законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України

від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25

серпня 2005 року за № 925/11205, то такі судом до уваги не беруться, оскільки

на знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються наявними

в матеріалах доказами.

За таких обставин, суд вважає, що рішення

про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним, в частині

визначення суми штрафу в розмірі 42500 грн. 00 коп.

Також слід зазначити, що

представником позивача в судовому засіданні подано заяву, в якій він відмовився

від позову в частині скасування спірного рішення в сумі 510 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що така відмова не

суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи і інтереси, суд

вважає за необхідне прийняти її, а провадження в цій частині у справі закрити

на підставі п.2 ч.1 ст.157 КАС України.

З огляду на викладене, позовні вимоги

є підставними та обґрунтованими, в частині скасування рішення ДПІ у

Дрогобицькому районі Львівської області від 28.02.2008 року за №0000482308, що

визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42500 грн. 00 коп . В іншій частині позовних вимог провадження

у справі належить закрити.

Щодо судових витрат, то у

відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити на користь

позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, п.2 ч.1

ст.157, ст.ст.160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 

 1.

    Позов задовольнити частково.

2. 

 2.

    Скасувати, прийняте Державною податковою

інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області рішення за №0000482302 від

28.02.2008 року в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42500

грн. 00 коп.

3. 

 3.

    В іншій частині провадження у справі

закрити.

4. 

 4.

    Стягнути з Державного бюджету України на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-сервіс», що

знаходиться за адресою Львівська область, м.Дрогобич, вул.І.Мазепи, 15 (код

ЄДРПОУ 20803830) 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

5. 

 5.

    Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим

Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк

апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не

набрала законної сили.

6. 

 6.

    Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції

через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної

скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної

інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції

подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   В.Я.Мартинюк