Постанова

від 25.03.2014 по справі 910/21059/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа№ 910/21059/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Новікова М.М.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 25.03.2014 року по справі № 910/21059/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» на рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 27.12.2013 року) по справі № 910/21059/13 (суддя - Підченко Ю.О.)

За позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт»

про стягнення 150 528,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" про стягнення основного боргу в сумі 140 212,64 грн, 4 856,37 грн пені та 15 % річних в сумі 1 091,99 грн за договором № 491/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 15.04.2011 року.

20.12.2013 року від комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 150 528,95 грн. боргу, з яких: 140 212,64 грн. основного боргу, 5 459,94 грн. - 15 % річних та 4 856,37 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року у справі № 910/21059/13 позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" 140 212,64 грн. основного боргу, 4 856,37 грн. пені та 15 % річних в сумі 5 459,94 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 010,58 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" в доход Державного бюджету України штраф у сумі 100 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Угаріт", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити частково - на суму 89 331,70 грн. боргу.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/21059/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року по справі № 910/21059/13 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Угаріт" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення зазначеною колегією на 25.02.2014 року.

24.02.2014 року від представника відповідача надійшла заява про долучення додаткових документів, яка судовою колегією оглянута та долучена до матеріалів справи.

Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року у справі № 910/21059/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У судовому засіданні, призначеному на 25.02.2014 року, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.03.2014 року та витребувано додаткові докази.

06.03.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" надійшла заява з документами на виконання вимог ухвали суду, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні, призначеному на 11.03.2014 року, оголошено перерву до 25.03.2014 року та витребувано додаткові документи.

12.03.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, яке судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

20.03.2014 року від комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" надійшли письмові пояснення по суті спору.

25.03.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» надійшло два клопотання про витребування додаткових доказів та відкладення розгляду справи.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/21059/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В. та Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року по справі № 910/21059/13 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» до провадження зазначеною колегією.

Представники відповідача були присутні в судових засіданнях та надавали свої пояснення, якими підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково - на суму 89 331,70 грн. боргу.

Представники позивача в судових засіданнях надавали свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року по справі № 910/21059/13 - слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

15.04.2011 року між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Угаріт" (розповсюджувач, відповідач) було укладено договір № 491/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (а.с. 20-21).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Відповідно до п. 1.1. за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобів (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2010 № 767, з наступними змінами та доповненнями (далі - порядок). А розповсюджувач зобов'язався користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перерахувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими йому, розповсюджувачу, правами.

Згідно п. 3.1 договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, відомості про розповсюджувача, дату та строк дії пріоритету, відомості про базовий тариф.

Відповідно до п. 3.2 договору адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 договору сторони узгодили, що підприємство має право нараховувати, своєчасно отримувати та вимагати від розповсюджувача плату за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення Розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору, здійснювати контроль за надходженням будь-яких платежів за цим договором.

Згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 договору підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ.

Відповідно до пп.пп. 5.2.1, 5.2.3, 5.2.4 п. 5.2 договору розповсюджувач зобов'язаний: виконувати умови цього договору, дотримуватись вимог порядку, положень чинного законодавства про рекламу; не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у т.ч. у разі встановлення пріоритету; своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Згідно п. 6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Пунктом 6.7 договору рахунок підприємства, із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим договором порядку. Зазначений рахунок одночасно є актом приймання-передачі згідно цього договору за відповідний розрахунковий період.

Згідно п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов цього договору та вимог чинного законодавства України; підприємство має право застосовувати до Розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами. Крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 8.1 цей договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, тягне за собою припинення цього договору вцілому.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов договору між сторонами було складено та підписано адресні програми: на пріоритет № 1 від 15.04.2011 року; на право тимчасового користування № 2 від 07.09.2011 року (а.с. 22-23).

31.08.2012 року сторонами укладена додаткова угода № 491/767/11-1 у зв'язку з підписанням якої дія всіх додаткових угод та адресних програм до договору, в яких був вказаний розмір базової плати, припиняються, а всі правовідносини, що були врегульовані ними, продовжуються згідно нових додаткових угод та адресних програм з урахуванням зміненої базової плати (а.с. 24).

Однак, орендар (розповсюджувач) взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, орендні платежі не сплатив, у зв'язку з чим підприємство просить стягнути з нього заборгованість у сумі 140 212,64 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що виконання підприємством (позивачем) умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, що містять розмір плати пред'явленої до сплати розповсюджувачу (відповідачу у даній справі) за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) відповідно до Договору, зокрема, за спірний період (01.04.2013 року - 30.09.2013 року): № 71259 від 11.04.2013 року; № 72582 від 08.05.2013; № 74127 від 11.06.2013; № 74657 від 18.06.2013; № 74658 від 18.06.2013; № 74659 від 18.06.2013; № 74660 від 18.06.2013; № 74896 від 03.07.2013; № 75576 від 10.07.2013; № 78084 від 06.09.2013, а також розрахунком коригування № 79057 від 30.09.2013 до рахунку-фактури № 78084 від 06.09.2013, сума за якими, що пред'являлась до сплати та складає 140 212,64 грн., однак розповсюджувачем зазначена сума не сплачена.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Регулювання правовідносин пов'язаних з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві здійснюється серед іншого і на підставі затвердженого Київською міською радою Порядку "Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві" від 22.09.2011 року № 37/6253 (порядок).

У розмірі 4 порядку зазначено, що видача дозволів заявникам здійснюється у міському дозвільному центрі державним адміністратором за принципом організаційної єдності. Для одержання дозволу заявник або уповноважена ним особа подає державному адміністратору заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 року № 1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру" (із змінами і доповненнями), до якої додаються: фотокартка та комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування РЗ, та ескіз РЗ з конструктивним рішенням (конструктивне рішення завірене підписами і печаткою розробника, яке містить інформацію про основні габаритні розміри, вузли кріплення, застосовані матеріали, підключення до інженерних мереж, інші технічні характеристики та дотримання встановлених вимог ДСТУ, ДБН, ЄСКД та інших нормативних документів (формат А4), разом із завіреною належним чином копією ліцензії розробника, що підтверджує право останнього надавати послуги (роботи) на право будівельного проектування та конструювання).

Перелік документів, що додаються до заяви, є вичерпним. Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами видається лише на один рекламний засіб (один об'єкт).

Дозвільний орган протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування РЗ, зазначене у заяві, на предмет наявності на це місце пріоритету іншого заявника або надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу, а також дотримання вимог пунктів 13.2, 13.4 та 13.7 цього Порядку.

Після перевірки місця керівник дозвільного органу приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету.

Рішення дозвільного органу про встановлення пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету оформлюється у вигляді наказу керівника дозвільного органу.

У разі прийняття рішення дозвільного органу про встановлення пріоритету заявника на місце розташування РЗ дозвільний орган не пізніше ніж через п'ять робочих днів з моменту прийняття такого рішення передає державному адміністратору два примірники дозволу за встановленою формою та визначає вичерпний перелік уповноважених органів (осіб), з якими необхідно їх погодити, а також повідомляє про необхідність укладення договору на право тимчасового користування місцем, про що державний адміністратор не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від дозвільного органу інформації повідомляє заявника.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1628 від 07.09.2011 "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" погоджено з пропозицією Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами згідно з додатком до цього розпорядження, відповідно до якого за №№ з/п 95, 96 ТОВ "Угаріт" - на рекламні вивіски, написи на будинках (будівлях), спорудах площею 7,15 на вул. Будівельників, буд. 32/2 та площею 10,921 на вул. Микільсько-Слобідській, буд.1-А.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1821 від 17.10.2012 "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" погоджено надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами згідно з додатком до цього розпорядження, відповідно до якого за №№ з/п 148-150 ТОВ "Угаріт" - на рекламні вивіски, написи на будинках (будівлях), спорудах площею 0,9 на вул. Сосюри, буд. 6, площею 38,265 на бул. Чоколівський, буд. 11 та площею 21,6 на бул. Чоколівський, буд. 23.

Разом з цим згідно дозволів: № 27502-11 (строк дії - з 07.09.2011 по 07.09.2016); № 28518-11 (строк дії - з 17.10.2012 по 16.10.2017); № 28519-11 (строк дії - з 17.10.2012 по 16.10.2017); № 28520-11 (строк дії - з 17.10.2012 по 16.10.2017) - ТОВ "Угаріт" надано дозволи на розміщення рекламних засобів на вул. Будівельників, буд. 32/2, вул. Сосюри, буд. 6, бул. Чоколівський, буд. 11, бул. Чоколівський, буд. 23.

Відповідно до п. 4.11 порядку протягом трьох робочих днів з дати прийняття керівником дозвільного органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розміщення РЗ, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, розповсюджувач реклами укладає з КП "Київреклама" договір на право тимчасового користування місцем.

Що і було здійснено 15.04.2011 року, а саме між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Угаріт" (розповсюджувач, відповідач) було укладено договір № 491/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (а.с. 20-21).

Відповідно до п. 4.12. порядку при розміщенні РЗ на місцях, що належать до державної або приватної власності заявник протягом п'яти робочих днів з моменту встановлення дозвільним органом пріоритету подає до КП "Київреклама" завірені у встановленому порядку копії документів, що посвідчують його право на розміщення реклами на цих місцях. Дозвільний орган протягом 15 календарних днів повинен розглянути надані документи та повідомити заявника про результати розгляду.

В ході розгляду справи в апеляційному порядку колегією суддів було встановлено, що будинки, які знаходять за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 2 (2/30) та м. Київ, вул. Олександра Мішуги, 7-А належать до приватної власності, що підтверджується витягами з реєстру про державну реєстрацію прав, договорами купівлі-продажу та витягами з державного реєстру правочинів (а.с. 230-240).

Як вбачається з частини 2 п. 4.12 порядку плата за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ на об'єкті, що належить до державної чи приватної (колективної) власності, здійснюється на договірних засадах між власником або уповноваженим ним органом (особою) та розповсюджувачем реклами.

Таким чином, за тимчасове користування рекламних місць на будинках за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 2 (2/30) та м. Київ, вул. Олександра Мішуги, 7-А розповсюджувач повинен сплачувати власнику будівлі.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції, було зобов'язано позивача здійснити розрахунок заборгованості саме по будинках за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 2 (2/30) та м. Київ, вул. Олександра Мішуги, 7-А.

20.03.2014 року надійшли пояснення в яких зазначено, що по будинку за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 2 (2/30) нараховано 50 670,52 грн., а по будинку за адресою: м. Київ, вул. Олександра Мішуги, 7-А. - 13 574,57 грн.

Під час ознайомлення колегії суддів з даним розрахунком було встановлено, що зазначених сум по будинку за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 2 (2/30) нараховано 4 873,65 грн. за пріоритет, а по будинку за адресою: м. Київ, вул. Олександра Мішуги, 7-А. - 1305,66 грн. за пріоритет, які відповідачем визнаються, оскільки зазначені суми є обов'язковими, щодо інших сум то вони підлягають оплаті вісникам будинків.

Таким чином, 50 670,52 грн. + 13 574,57 грн. - 4 873,65 грн. - 1 305,66 грн. = 58 065,78 грн.

Отже, оскільки РЗ, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 2 (2/30) та м. Київ, вул. Олександра Мішуги, 7-А не налужать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, то апеляційний суд приходить до висновку, що стягнення 58 065,78 грн. яке є платою за розміщення рекламних вивісок по зазначеним адресам є безпідставним.

Також в апеляційній скарзі ставилось питання щодо нерівного нарахування суми основного боргу, а саме помилково нарахована завищена сума плати за право тимчасового користування місцями, оскільки дійсний розмір площ рекламних вивісок менший, аніж той, який використовується для розрахунків.

У зв'язку з чим, апеляційним судом було зобов'язано сторони здійснити звірку взаєморозрахунків.

Відповідач у своєму розрахунку зазначив заборгованість у сумі 82 146,84 грн., без урахування зазначених будинків, що належать до приватної власності.

Зазначену ж суму і було виставлено позивачем відповідачу по інших рекламним вивіскам, тож зазначена обставина була судом також досліджена та є такою, що не може слугувати підставою для скасування рішення.

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість у сумі 140 212,64 грн. - 58 065,78 грн. = 82 146,86 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 4 856,37 грн. та 15% річних у сумі 5 459,94 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп.пп. 5.2.3, 5.2.4 п. 5.2 договору дозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у т.ч. у разі встановлення пріоритету; своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Згідно п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов цього договору та вимог чинного законодавства України; підприємство має право застосовувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами; крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 % річних від простроченої суми.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором по сплаті орендних платежів частково підтверджено матеріалами справи. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року підлягають частковому задоволенню у сумі 3320,44 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 15 % річних за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року підлягають також частковому задоволенню у сумі 3646,22 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» на рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року по справі № 910/21059/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року у справі № 910/21059/13 скасувати частково, викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" (03087, м. Київ, бул. Чоколівський, 23, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31025030) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код ЄРПОУ 26199714) заборгованість у сумі 82 146 (вісімдесят дві тисячі сто сорок шість) грн. 86 ком., пені у сумі 3320 (три тисячі триста двадцять) грн. 44 коп., 15 % річних в сумі 3646 (три тисячі шістсот сорок шість) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1787 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 67 коп.»

3 . В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код ЄРПОУ 26199714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" (03087, м. Київ, бул. Чоколівський, 23, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31025030) 611 (шістсот одинадцять) грн. 45 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

5. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/21059/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

М.М. Новіков