Рішення

від 26.03.2014 по справі 645/151/14-ц

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/151/14-ц

Провадження № 2/645/722/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 березня 2014 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

за участю секретаря - Ляхової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість у сумі 1974686,99 грн., у тому числі 755000,00 грн. основного боргу, 1060775,00 грн. пені, 87186,99 грн. 3% річних, 71725,00 грн. інфляційних за договором відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц від 11.01.2010 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_2 та за договорами поруки: № 1 від 11.01.2010 року, укладеним між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_4; № 2 від 11.01.2010 року, укладеним між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та № 3 від 11.01.2010 року, укладеного між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Крім того, позивач просив покласти судові витрати у складі: 9000,00 грн. - витрат на правову допомогу та 3441,00 грн. - судового збору на відповідачів. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачкою ОСОБА_2 не виконані договірні зобов'язання за договором відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц від 11.01.2010 року, за умовами якого вона набула право вимоги, належне позивачеві, і стала кредитором за Договором № 57 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 30.11.2004 року, Договором № 62 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 15.07.2005 року та Договором № 66 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 18.07.2005 року, укладеними між позивачем і Кредитної спілкою «Україна», та не сплатила на користь позивача грошові кошти у розмірі 755000,00 грн. в порядку та строки, передбачені договором відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц; а також тим, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не виконали своїх договірних зобов'язань за вищевказаними договорами поруки, за умовами яких вони зобов'язалися відповідати перед позивачем солідарно у випадку невиконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц від 11.01.2010 року.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Позивач та його представник ОСОБА_6, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20.12.2013 року, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Відповідачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, причину неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судові повістки, що були направлені за місцем реєстрації та останнім відомим місцем реєстрації відповідачів, повернулися до суду з довідкою поштової установи про причини невручення, а саме: «сплив терміну зберігання». Суд вважає, що небажання відповідачів отримати рекомендовані листи з судовими повістками на пошті є відмовою останніх одержати судові повістки. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 76 ЦПК України, в разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Таким чином, відмовившись одержати судові повістки, відповідачі вважаються належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, заслухавши пояснення позивача та його представника, суд встановив наступне.

11 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц. Згідно з умовами п. 1 цього договору ОСОБА_1 (Цедент) відступив ОСОБА_2 (Цесіонарій), а ОСОБА_2 набула право вимоги, належне позивачеві, і стала кредитором за Договором № 57 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 30.11.2004 року з додатковими угодами до нього, Договором № 62 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 15.07.2005 року з додатковими угодами до нього, Договором № 66 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 18.07.2005 року з додатковими угодами до нього, які були укладені між позивачем та Кредитної спілкою «Україна», код 25790635.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Договору відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц загальна сума грошового зобов'язання, право вимоги якого набувала ОСОБА_2, складає 755000,00 грн. (сімсот п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок).

Згідно з п. 5. Договору відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц порядок та умови розрахунків між Сторонами за відступлення права вимоги визначаються у Додатку № 2 до цього Договору, що є також невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 1, 2 Додатку № 2 до Договору відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц визначено, що ОСОБА_2 зобов'язується сплатити на користь позивача грошові кошти в розмірі 755000,00 грн. (сімсот п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок), в наступному порядку: частинами суми в розмірі не менше 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) - в строк до 20-го числа кожного календарного місяця, починаючи з 20 січня 2010 року, при цьому ОСОБА_2 зобов'язалася у будь-якому разі сплати в повному обсязі суму в строк до 20 лютого 2011 року, який за домовленістю Сторін визначено як строк виконання зобов'язання.

Пунктом 6 Договору відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц передбачено, що Цесіонарій набуває право передбачене п. 1 цього договору після підписання цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, передав ОСОБА_2 визначені умовами вказаного договору та додатку № 1 до нього документи, на яких засновано право вимоги, зазначене у п. 2 договору.

Відповідч ОСОБА_2, в свою чергу, в порушення умов Договору відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц не виконала свої договірні зобов'язання та не здійснила жодного належного платежу в порядку та строки, визначені умовами п. 2 Додатку № 2 до Договору відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зазначені норми передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідачка ОСОБА_2 порушила умови Договору відступлення права вимоги № 01-ц, вимоги ст. 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, сума заборгованості (сума основного боргу), що підлягає сплаті на користь позивача складає 755000,00 грн..

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 10.1. Договору відступлення права вимоги № 01-ц, у випадку невиконання зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, визначений в порядку п. 5 цього Договору (Додатку № 2), Позивач має право вимагати, а ОСОБА_2 зобов'язана сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по оплаті за кожен день такого прострочення.

Разом з тим, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається із матеріалів справи заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за неналежне виконання зобов'язань за договором відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц становить 755000,00 грн., а розмір нарахованої позивачем пені - 1060775,00 грн..

Оскільки розмір нарахованої позивачем пені за порушення виконання зобов'язань за вказаним договором значно перевищує розмір заборгованості, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 755000,00 грн.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення інфляційних у розмірі 71725,00 грн. та 3 % річних у розмірі 87186,99 грн..

Крім того, 11.01.2010 року між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № 1, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язався у повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги № 01-ц від 22 січня 2010 року, у випадку невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки №1 від 11.01.2010 року у випадку невиконання зобов'язання за Договором № 01-ц, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 відповідають перед позивачем солідарно, при цьому позивач вправі вимагати виконання зобов'язання як спільно, так і від кожного з них окремо, при чому як цілком, так і в частині боргу.

Крім цього, між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 2 від 11.01.2010 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язалася у повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги № 01-ц від 22 січня 2010 року, у випадку невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки №2 від 11.01.2010 р. у випадку невиконання зобов'язання за Договором № 01-ц, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідають перед позивачем солідарно, при цьому позивач вправі вимагати виконання зобов'язання як спільно, так і від кожного з них окремо, при чому як цілком, так і в частині боргу.

Також, між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № 3 від 11.01.2010 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язується у повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги № 01-ц від 22 січня 2010 року, у випадку невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки №3 від 11.01.2010 року у випадку невиконання зобов'язання за Договором № 01-ц, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 відповідають перед позивачем солідарно, при цьому позивач вправі вимагати виконання зобов'язання як спільно, так і від кожного з них окремо, при чому як цілком, так і в частині боргу.

Посилаючись на те, що за умовами вищевказаних договорів поруки ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідають за Договором відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц перед позивачем солідарно з ОСОБА_2, позивач вважає, що сума загальної заборгованості за Договором № 01-ц у розмірі 1974686,99 грн. підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Правовідносини, що стосуються поруки, регулюються параграфом 3 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є зобов'язально-правовим засобом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), яка виникає на підставі договору, за яким до зобов'язання основного боржника додатково примикає зобов'язання третьої особи, яка за нього поручається.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється, після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Зі змісту п. 5.1. вищевказаних договорів поруки від 11.01.2010 року, ці договори набувають чинності з моменту їх підписання і діють до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, враховуючи, що строк дії договорів поруки № 1 від 11.01.2010 року, № 2 від 11.01.2010 року та № 3 від 11.01.2010 року сплив 31 грудня 2012 року, та приймаючи до уваги те, що позивачем не подано доказів того, що він до закінчення цього строку звертався до поручителів з вимогою щодо виконання ними своїх договірних зобов'язань за вказаними договорами поруки, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог, заявлених до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

З огляду на викладене, суд вважає, що в ході судового розгляду цієї справи знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своєї позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу за невиконання умов Договору відступлення права вимоги (цесії) № 01-ц у розмірі 755000,00 грн., пені за невиконання зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, визначений умовами вказаного Договору у розмірі 755000,00 грн., 3 % річних в сумі 87186,99 грн. та інфляційних у сумі 71725,00 грн..

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив сягнути з відповідача суму витрат на правову допомогу, яка за розрахунком позивача складає 9000,00 грн..

Стаття 12 ЦПК України визначає, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

20 грудня 2013 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 04.11.2010 року) укладено Договір про надання правової допомоги № 201213.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 41914 від 20.12.2011 року.

Згідно зі ст. 1 вищевказаного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивач вказав, що розмір витрат на юридичні послуги розраховувався з урахуванням фактично витраченого часу.

Згідно з п. 3.2. Договору про надання правової допомоги б/н від 20.12.2013 року розмір гонорару та порядок його внесення визначається відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (додаток № 1) та обчислюється виходячи з погодинної ставки оплати правової допомоги в розмірі 450 грн..

Згідно з пунктами 1, 2 Специфікації № 1 від 23.12.2013 року сторонами визначено розмір гонорару за надання адвокатом правової допомоги, визначеної у пунктах 1.1.1., 1.1.3 Договору, зокрема за складення документів:

- позовної заяви з розрахунком заборгованості, чотири особи відповідачів (13 годин) вартістю 5850,00 грн.;

- заяви про забезпечення позову (2 години) вартістю 900,00 грн.;

- заяви щодо допуску до справи особи, яка надає правову допомогу (1 година) вартістю 450,00 грн..

Крім того, сторонами визначено розмір гонорару за участь адвоката у стандартному судовому засіданні, під яким сторони розуміють судове засідання тривалістю до 1 години включно, враховуючи 1 годину проїзду до та з суду, а всього тривалістю 2 (дві) години, та попередньо вказано кількість таких засідань - два, вартістю по 900,00 грн. за кожне.

Згідно з ч. 3 Специфікації № 1 обсяг правової допомоги складає 9000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 5 Специфікації № 1, підписанням цієї Специфікації № 1 від 23.12.2013 року сторони підтверджують, що Замовником (позивачем) сплачено та адвокатом отримано гонорар у розмірі 9000,00 грн., що не заперечувалося позивачем та його представником у судовому засіданні.

При визначенні суми витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню на користь позивача, суд приймає до уваги, що судом частково задоволенні позовні вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 та відмовлено у задоволенні позову, заявленого до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Крім того, суд враховує, що позивачеві відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, правил розрахунку витрат на правову допомогу, передбачених ст. 88 ЦПК України та Законом України N 4191-VI від 20.12.2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», зважаючи на часткове задоволення позовних вимог позивача та відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд вважає, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню пропорційно до задоволення позовних вимог позивача та підлягає сплаті відповідачем ОСОБА_2 на користь позивача у сумі 2318,87 грн..

Питання щодо витрат по сплаті судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору в сумі 2908,17 грн. відносяться на рахунок відповідача ОСОБА_2 пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 755000,00 грн. боргу, 755000,00 грн. пені, 87186,99 грн. 3 % річних, 71725,00 грн. інфляційних, 2318,87 грн. витрат на правову допомогу, 2908,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 - відмовити.

В частині задоволення позовних вимог, заявлених до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачами, які не приймали участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано.

Суддя Федорова О.В.