Рішення

від 26.03.2014 по справі 913/179/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

26 березня 2014 року Справа № 913/179/14

Провадження №19пн/913/179/14

За позовом Родаківської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області , смт Родакове Слов'яносербського району Луганської області

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт Родакове Слов'яносербського району Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Луганській області , м.Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , смт Родакове Слов'яносербського району Луганської області

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у належний для використання стан

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Панченко І.С. - спеціаліст-юрисконсульт, довіреність б/н від 04.03.2014;

від відповідача - представник не прибув;

від 3-ої особи на стороні позивача - ОСОБА_4 - представник, довіреність № 10/4 від 08.04.2013;

від 3-ої особи на стороні відповідача - громадянин ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Слов'яносербським РВ УМВС України в Луганській області 24.01.2003.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено вимогу до відповідача про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0070 га, яка розташована АДРЕСА_1, та зобов'язання відповідача звільнити вказану земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого на ній павільйону, а також за власний рахунок привести таку земельну ділянку у придатний для її використання стан.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.01.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 10.02.2014.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.02.2014 розгляд справи був відкладений на 24.02.2014, до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Луганській області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.02.2014 розгляд справи був відкладений на 12.03.2014, до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Письмовим поясненням від 11.03.2014 № 226 позивач повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1, було розташоване Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Слов'яночка", яке на теперішній час не працює.

Поясненням від 11.03.2014 № 10/1442 Державна інспекція сільського господарства в Луганській області пояснила, що 08.04.2013 нею було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої встановлено факт самовільного зайняття громадянином ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0070 га для обслуговування торговельного павільйону та літнього майданчику на землях Родаківської селищної ради; що правовстановлюючі документи на самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0070 га відсутні.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.03.2014 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 06.04.2014 включно, розгляд справи відкладено на 26.03.2014.

Доповненням до пояснень від 25.03.2014 № 10/1668 Державна інспекція сільського господарства в Луганській області повідомила, що 14.08.2012 інспекцією було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої встановлено факт самовільного зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0120 га для обслуговування торговельного павільйону та літнього майданчику на землях Родаківської селищної ради; що правовстановлюючі документи на самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0120 га у зазначеної особи відсутні; що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні 26.03.2014, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 9374300215130.

Згідно до пп.3.9.1, 3.9.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18042255 місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2 На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

За заявою Родаківської селищної ради Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області 14.08.2012 було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки було складено відповідний акт від 14.08.2012, яким встановлено факт самовільного зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки близько 0,0120 м 2 комунальної власності, земель загального використання, землі під вулицями та площами, під розміщення літнього майданчику. Документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні.

Також за порушення приписів ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України у відношенні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.08.2012 № 000051, а постановою від 14.08.2012 № 1 вказану особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 170 грн 00 коп., який сплачений добровільно 05.09.2012.

Приписом від 14.08.2012 № 000051 Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, який отриманий особисто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зобов'язано останню в 30 денний термін до 12.09.2012 усунути порушення вимог земельного законодавства.

17.09.2012 за невиконання припису від 14.08.2012 № 000051 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, про що складений відповідний протокол від 17.09.2012 № 00053, винесена постанова від 17.09.2012 № 2, якою накладено штраф у розмірі 250 грн 00 коп., видано повторний припис, яким зобов'язано в 30-денний термін до 16.10.2012 усунути порушення, а саме: оформити правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, або звільнити її.

21.09.2012 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Родаківської селищної ради з заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки для роздрібної торгівлі.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Підпунктом а) ст.22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Підпунктами а) і в) частини 1 ст.12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пп.3.1. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Рішенням Родаківської селищної ради від 22.11.2012 № 22/19 "Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для роздрібної торгівлі" було відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для роздрібної торгівлі АДРЕСА_1

Зазначене рішення відповідач не оскаржив, належних заходів для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку не вжив і продовжував нею користуватися, що є порушенням приписів ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про охорону земель" об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

В статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" дається визначення самовільного зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В ст.211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, в т.ч. за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Підпунктом 3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що згідно з п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки , розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Відповідач постановами від 14.08.2012 № 1 та від 17.09.2012 № 2 притягувався до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0120 га, штрафи сплачені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у добровільному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.

Відповідач позов не оспорив, документів, що посвідчують право на земельну ділянку суду не подав.

Судовий збір покладається на відповідача, враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Родаківської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, звільнити та повернути Родаківській селищній раді Слов'яносербського району Луганської області, кв.Леніна, б.15а, смт Родакове Слов'яносербського району Луганської області, ідентифікаційний код 04335720, самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0070 га, яка розташована АДРЕСА_1, шляхом приведення її у придатний для використання стан через знесення за власний рахунок самочинно збудованого на ній павільйону, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Родаківської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області, кв.Леніна, б.15а, смт Родакове Слов'яносербського району Луганської області, ідентифікаційний код 04335720, судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2014.

Суддя Т.В.Косенко