Ухвала

від 13.03.2014 по справі 826/10710/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10710/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстракод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0000812290,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстракод» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0000812290.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що податковим органом у період з 29.05.2013 року до 04.06.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстракод» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬФА-ДІАС» та ТОВ «Ю.О.Електронік-1» за період з 01.03.2012 року до 30.11.2012 року, за результатами якої складено акт №1753/22-90/34964791 від 05 червня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 529 557,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0000812290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 662 946,00 грн. (у т.ч. основного платежу - 529 557,00 грн., штрафних санкцій - 132 389,00 грн.).

Апелянт обґрунтовує правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення тим, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЬФА-ДІАС» і ТОВ «Ю.О.Електронік-1» відсутнє, а подані на перевірку документи не можуть вважатись первинними, тому немає підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій.

В обґрунтування зазначеної позиції апелянт посилається на акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 11.03.2013 року №686/22-90/37730300 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЛЬФА-ДІАС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-липень 2012 року та вересень-листопад 2012 року, та акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 27.03.2013 року №817/22-90/32799525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2011 року до 30.11.2012 року.

На підставі вказаних актів податковий орган дійшов висновку, що позивач не має права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки первинні документи отримані позивачем від підприємств-контрагентів оформлені з порушенням вимог законодавства та відсутня реальність та фактичність вчинення господарських операцій позивача з контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Відповідно до норм чинного законодавства України платник податків не може нести відповідальність за можливе порушення законодавства його контрагентом та за можливу несплату ним податків та зборів.

Належними доказами по справі, щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.

Посилання податкового органу на відсутність економічного змісту в договорах, наявність розбіжності згідно систем співставлення податкового кредиту позивача з контрагентом є безпідставним.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що фактичних господарських відносин між позивачем і контрагентами не відбулося, тому надані документи не можуть вважатися первинними, а отже відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

На підтвердження реальності укладених правочинів позивачем з ТОВ «АЛЬФА-ДІАС» та ТОВ «Ю.О.Електронік-1» в матеріалах справи наявні: договори укладені між позивачем та ТОВ «АЛЬФА-ДІАС» від 20.01.2012 року №201220120, від 02.02.2012 року №20120210, від 24.04.2012 року №20120424; технічні завдання та акти виконаних робіт, що визначені вказаними вище договорами, податкові накладні на загальну суму 2 348 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 391 400,00 грн.; договори укладені між позивачем та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» №20120612 від 12.06.2012 року та №20120703 від 03.07.2012 року, технічні завдання, акти виконаних вказаних у договорах робіт та податкові накладні на загальну суму 1 010 159,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 168 359,83 грн..

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, в матеріалах справи наявні виписки банку, які підтверджують оплату наданих позивачу послуг у безготівковій формі.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Виходячи із вищевикладеного, позивач надав суду належним чином оформлені первинні документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні та ін.) отримані в межах господарських відносин з ТОВ «АЛЬФА-ДІАС» та ТОВ «Ю.О.Електронік-1».

Відповідач, у свою чергу, не надав жодних доказів недійсності вказаних первинних документів чи порушень у їх оформлені.

На момент здійснення правочинів контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до однозначного висновку з судом першої інстанції, що ТОВ «Екстракод» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬФА-ДІАС» та ТОВ «Ю.О.Електронік-1», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.