Ухвала

від 10.02.2015 по справі 826/10710/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/17170/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В .В .

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013

у справі № 826/10710/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстракод»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстракод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000812290 від 18.06.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевіриу ТОВ «Екстракод» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альфа-Діас» та ТОВ «Ю.О.Електронік-1» за період з 01.03 до 30.11.2012, складено акт № 1753/22-90/34964791 від 05.06.2013, в якому зафіксовані порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 , п. п. 198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 , п. п. 201.4 , 201.6 , 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 529 557 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 18.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000812290 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 662 946 грн., у т.ч.: 529 557 грн. основного платежу та 132 389 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковий орган обґрунтовує тим, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альфа-Діас» і ТОВ «Ю.О. Електронік-1» відсутнє, а надані під час перевірку документи не можуть вважатись первинними, оскільки оформлені з порушенням законодавства, що підтверджується висновками викладеними в актах про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Екстракод» (замовник) та ТОВ «Альфа-Діас» (виконавець) укладено договори від 20.01.2012 № 20120120, від 02.02.2012 № 20120210, від 24.04.2012 № 20120424, за умовами яких виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з консультування та розробки програмного забезпечення, послуги надаються виконавцем у відповідності до технічного завдання, що складає невід'ємну частину договорів.

12.06.2012 між ТОВ «Екстракод» (замовник) та ТОВ «Ю.О. Електронік-1» (виконавець) укладено договір № 20120612 про надання інформаційно-консультативних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати послуги з питань інформатизації, які стосуються програмного забезпечення M&I EnergySuit, до складу яких входить надання послуг з питань інформатизації, розробка звітних форм, інші послуги з інформатизації.

03.07.2012 між ТОВ «Екстракод» (замовник) та ТОВ «Ю.О. Електронік-1» (виконавець) укладено договір № 20120703, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з консультування та розробки програмного забезпечення; послуги надаються виконавцем у відповідності до технічного завдання, що складає невід'ємну частину договору.

Факт виконання умов зазначених договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: технічними завданнями, актами виконаних робіт та додатками до них, податковими накладними, виписками банку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податку.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише неможливістю

проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, позивачем правомірно включено суми сплаченого в ціні придбаних послуг податку на додану вартість до податкового кредиту у спірному періоді відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ «Альфа-Діас» та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючийпідпис)В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний