Ухвала

від 06.03.2014 по справі 805/2082/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2014 м. Київ К/800/26821/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Олексієнко М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Авто" до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року ТОВ "Віп-Авто" звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька з вимогами про скасування рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення управління від 08.02.2013р. про застосування фінансових санкцій за приховання (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, яким застосована фінансова санкція відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за порушення, встановлене актом перевірки від 31.01.2012р. № 8.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. у справі залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011р.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп-Авто» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несе обв'язки з нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, перебуває на обліку управління з 12.12.2003р.

Рішенням від 08.02.2013р. до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10167,62 грн. на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу), про що зазначено у висновку акту перевірки від 31.01.2013р.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-17 від 08.07.2010р. з 1 січня 2011 року виключено ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 цього закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Даючи оцінку спірним відносинам, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з позиції Конституційного Суду України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.021.1999р. № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі.

Відповідно до п. 22 ст. 99 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зокрема органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01/01/2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги про те, що положеннями Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI надано повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом, спростовуються зібраними в матеріалах справи доказами про відсутність заборгованості підприємства та доказами сплати внеску до пенсійного фонду в повному обсязі за березень 2010 року.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими оскільки відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо застосування штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді

Пасічник С.С.

Олексієнко М.М.