Рішення

від 26.03.2014 по справі 286/969/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №286/969/13-ц Головуючий у 1-й інст. Смиковська Л.О. (Овруцький р/с)

Категорія 52 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Забродського М.І., Заполовського В.Й.,

з участю секретаря судового засідання: Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 серпня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» (далі - ПП «Фірма «Фема Імпорт і Експорт»). Просив поновити його на роботі на посаді директора ПП «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з 10 липня 2012 року. В обґрунтування позову зазначав, що із 10 липня 2012 року працював на вказаній посаді. Трудовий договір із ним був укладений в усній формі, заробітна плата встановлена у розмірі мінімальної заробітної плати. 27 лютого 2013 року дізнався, що наказом від 11 жовтня 2012 року №4 його звільнено з посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП, однак згоди на розірвання трудового договору він не давав, а тому вважає звільнення незаконним.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 20 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про відсутність трудових відносин між ним та відповідачем та його не повідомили про розірвання трудового договору 10 липня 2012 року.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами не існувало трудових відносин.

Однак, погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.

Матеріалами справи доводиться та судом встановлено, що відповідно до п.5.2 статуту приватного підприємства «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» до компетенції власника належить призначення і звільнення директора підприємства, делегування права на укладення трудового контракту з ним (а.с.11).

Рішенням засновника(власника) ПП «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» від 10 липня 2012 року №1 ОСОБА_1 призначено керівником підприємства з 10 липня 2012 (а.с.3).

Згідно зі ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

З огляду на викладене, із ОСОБА_1 був укладений трудовий договір.

Рішенням засновника(власника) ПП «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» від 10 липня 2012 року №2 скасовано рішення №1 від 10 липня 2012 року про призначення ОСОБА_1 керівником підприємства; вирішено скасувати та відкликати доручення на його ім'я, як керівника підприємства, та провести всі заходи з реєстрації змін керівника у відповідних установах. Обов'язки керівника покладено на власника, ОСОБА_2 (а.с.67).

19 липня 2012 року ОСОБА_1 подав на ім'я ОСОБА_2 заяву про звільнення з посади директора з 19 липня 2012 року у зв'язку із станом здоров'я та зміною місця проживання (а.с.30).

Рішенням власника ОСОБА_2 від 19 липня 2012 року №3 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора з 19 липня 2012 року з ініціативи працівника відповідно до поданої ним заяви в зв'язку зі станом здоров'я та зміною місця проживання, за п.4 ст.36, ст.38 КЗпП України (а.с.31).

11 жовтня 2012 року ОСОБА_2 видано наказ №4 про розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» , за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.6).

Таким чином, сторони перебували у трудових відносинах .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Згідно з ч.2 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Оскільки позивач згоду на своє звільнення надавав у заяві від 19 липня 2012 року , згідно пояснень представника відповідача наказ від 11 жовтня 2012 року №4 було видано через неотримання позивачем наказу від 19 липня 2012 року №3, позивач після 19 липня 2012 року (подачі заяви) продовжував працювати, не вимагав звільнення і про своє звільнення дізнався лише 27 лютого 2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що наказ від 11 жовтня 2012 року №4 про звільнення за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України було видано відповідачем без законних підстав, тобто без згоди на це позивача, а відтак ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередній роботі з 12 жовтня 2012 року (ч.1 ст.235 КЗпП України).

Відповідно до змісту ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У матеріалах справи відсутні докази того, що справа про поновлення на роботі ОСОБА_1 розглядається більше одного року з вини позивача, а тому середній заробіток нараховується за весь час вимушеного прогулу, тобто з 12 жовтня 2012 року по 26 березня 2014 року (422 робочих дні).

При визначенні середньої заробітної плати суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Так, відповідно до довідки відповідача від 11 березня 2014 року №1 середньоденна заробітна плата позивача становить 55 грн. 04 коп. (а.с.236).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 23 226 грн. 88 коп. (55,04 грн. (середньоденна заробітна плата) х 422 дн. ( число робочих днів у розрахунковому періоді) = 23 226 грн. 88 коп.).

Окрім того, за період із 10 липня 2012 року по 11 жовтня 2012 року підтверджується заборгованість по заробітній платі у розмірі 55 грн. 04 коп. відповідно до вище вказаної довідки, яку в силу ст.94, 115 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» суд стягує з відповідача на користь позивача.

Оскільки сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначив зазначені суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Суд відмовляє у стягненні решти заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із необґрунтованістю вимог з цій частині позову.

Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення.

Колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким задовольняє позов частково.

Судовий збір у сумі 347 грн.52 коп. (232,82 грн. + 114,70 грн. = 347,52 грн.) покладається на відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог та стягується в дохід держави відповідно до ст.88 ЦПК України.

Рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць у розмірі 1 102 грн. колегія суддів допускає до негайного виконання (ч.5 ст.235 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора приватного підприємства «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» з 12 жовтня 2012 року.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 55 грн.04 коп. та середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 23 226 грн. 88 коп.

Суд визначив суми стягнення без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні решти заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Фема Імпорт і Експорт» в дохід держави 347 грн. 52 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: