Ухвала

від 21.03.2014 по справі 705/6430/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/559/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : на ухвалу Гончарук В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Нерушак Л. В. суддів Єльцова В.О., Карпенко О.В. при секретарі Анкудінову О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_6 про визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції неправомірними та скасування постанови ,-

в с т а н о в и л а :

29 жовтня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із скаргою про визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції неправомірними та скасування постанови, посилаючись на те, що постановою заступника начальника Уманського РВ ДВС Уманського МРУЮ Кольцовою О.В. від 23 жовтня 2013 року по виконавчому листу № 2318/1249/2012, 2/2318/794/2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на зернозбиральний комбайн «CLAAS DOMINATOR 208 MEGA», д. н. НОМЕР_1, що належить ФГ «Зустріч».

Скаржник вважає, що дії виконавчої служби та постанова є протиправними, оскільки боржником в цивільній справі та по виконавчому листу не є ФГ «Зустріч», а є фізична особа ОСОБА_6 Отже, виконавчий лист на виконання рішення суду повинен виконуватися у першу чергу за рахунок майна ОСОБА_6 і лише у разі відсутності такого майна, ДВС повинна була діяти відповідно до гл. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» - особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції всупереч вимогам чинного законодавства перша постанова про накладення арешту на комбайн прийнята 23 жовтня 2013 року, а друга постанова про накладення арешту на все його майно та дві земельні ділянки розміром 2,32 га та 0,39 га прийнята 24 жовтня 2013 року.

ОСОБА_6 вказує, що постанова від 23 жовтня 2013 року є передчасною і повинна була бути винесена після постанови від 24 жовтня 2013 року. В зв'язку з цим скаржник звернувся до суду з даною скаргою та просив постановити ухвалу, якою визнати дії Уманського РВ ДВС Уманського МРУЮ та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23 жовтня 2013 року щодо комбайна, належного ФГ «Зустріч» протиправними та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2013 року в задоволенні скарги ОСОБА_6 про визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції неправомірними та скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 23 жовтня 2013 року щодо комбайна «CLAAS DOMINATOR 208 MEGA», д.н. НОМЕР_1, належного ФГ «Зустріч» - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Апелянт посилається в апеляційній скарзі на те, що в порушення вимог закону судом в постанові не надано оцінки жодному доводу скарги та справа розглянута неналежним складом суду, в зв'язку з цим, просить ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Згідно ст. 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що під час виконання даного виконавчого листа, було проведено перевірку майнового стану боржника та встановлено, що у ОСОБА_6 на праві власності є 100 відсоткова частка у ФГ «Зустріч», тому за поданням державного виконавця, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2012 року у даному виконавчому провадженні виділено частку майна у ФГ «Зустріч», с. Пугачівка Уманського району, а саме: зернозбиральний комбайна «CLAAS DOMINATOR 208 MEGA», д.н. НОМЕР_1, з метою звернення стягнення на зазначений комбайн.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, що на виконанні Уманського РВ ДВС Уманського МРУЮ перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2318/1249/2012, 2/2318/794/2012, виданого 02 серпня 2012 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди в сумі 160000,00 грн. та судових витрат в сумі 1921,90 грн., а всього стягнуто 161921,90 грн.

23 жовтня 2013 року заступником начальника Уманського РВ ДВС Уманського МРУЮ Кольцовою О.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і накладено арешт на зернозбиральний комбайн «CLAAS DOMINATOR 208 MEGA», д.н. НОМЕР_1, що належить ФГ «Зустріч», код ЄДРПОУ 32094571, засновником якого є боржник ОСОБА_6 в межах суми звернення стягнення 178114, 09 грн.

24 жовтня 2013 року заступником начальника Уманського РВДВС Уманського МРУЮ Кольцовою О.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено арешт на все майно в тому числі земельну ділянку прощею 2,3200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право приватної власності на землю ШШ-ЧР № 041375 та земельну ділянку площею 0,3900 га для ведення особистого підсобного господарства, державний акт на право приватної власності на землю Серія ЧР № 15-33-70, що належить боржнику ОСОБА_6

Частиною 1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 3 ст. 57 даного Закон передбачено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно роз'яснення Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року « Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» в п. 23 зазначено, що при виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставі статті 52 Закону про виконавче провадження у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Наведений у додатку до Закону про виконавче провадження перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно.

Стягнення на нерухоме майно ( будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням вимог статті 63 Закону про виконавче провадження, крім звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса (стаття 33 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»).

Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу (частина п'ята статті 52 Закону про виконавче провадження). У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Проте відмову державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнано в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що цією вимогою не порушено інтересів стягувача й не ускладнено виконання рішення.

Згідно п. 24 вищезазначеної Постанови № 6 передбачено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному проваджені, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, всупереч вищевказаних норм закону, дійшов передчасного та помилкового висновку, не перевіривши належним чином доводи ОСОБА_6, не дослідивши матеріали виконавчого провадження, оскільки із матеріалів даної справи не вбачається, що було встановлено реальну вартість майна, на яке було накладено арешт, проведено його оцінку відповідно до вимог закону, а саме: зернозбирального комбайну «CLAAS DOMINATOR 208 MEGA», д.н. НОМЕР_1 та двох земельних ділянок площею 2,3200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 0,3900 га для ведення особистого підсобного господарства .

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не звернув належної уваги, що державним виконавцем винесено дві постанови від 23 та 24 жовтня 2013 року : перша постанова про накладення арешту на комбайн прийнята 23 жовтня 2013 року, а друга постанова про накладення арешту на все його майно та дві земельні ділянки розміром 2,32 га та 0,39 га прийнята 24 жовтня 2013 року.

Однак, колегія суддів вважає, що дії державного виконавця відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції не відповідають вимогам діючого закону, оскільки боржником є фізична особа - ОСОБА_6, а не ФГ «Зустріч «, тому спочатку необхідно було встановити на оцінити все майна ОСОБА_6, та лише при недостатності коштів для виконання рішення суду про стягнення коштів вирішувати питання про стягнення коштів із боржника за рахунок його майна як юридичної особи.

З огляду на викладене, постанова від 23 жовтня 2013 року про накладення арешту на комбайн є передчасною, оскільки порушує права заявника ОСОБА_6, при наявності постанови від 24 жовтня 2013 року про накладення арешту на все майно ОСОБА_6, в тому числі дві земельні ділянки.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що постановлена ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 про визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції неправомірними та скасування постанови не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а матеріали за скаргою необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п. 3 ч.1 ст. 312, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_6 про визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції неправомірними та скасування постанови - скасувати, матеріали за скаргою повернути до Уманського міськрайонного суду Черкаської області на новий розгляд в зв'язку з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :