Ухвала

від 17.03.2014 по справі 2а-9852/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/9991/54414/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Якименка Ю.В.

відповідача - Маісурадзе З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2011

у справі № 2а-9852/09/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта», яке в ході судового розгляду змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта», звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, правонаступником якого є Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, № 0000924120/0 від 03.08.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 24 277 917 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на правонаступника - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ВАТ «Укртранснафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2008 по 31.03.2009, складено акт № 282/41-20/31570412 від 28.07.2009, в якому зафіксовано порушення, зокрема, пп. пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 16 192 154 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 03.08.2009 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000924120/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 288 231 грн., в т.ч.: 16 192 154 грн. основного платежу та 8 096 077 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки зазначено, що витрати по розробці законодавчого та нормативного забезпечення по створенню в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 67 594 грн.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 27.12.2005 № 1842/2005 «Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» та пп. пп. 1.2, 1.3 Протоколу № 01/31-311П від 08.12.2006 Міністерства палива та енергетики України, та з метою впровадження положень прийнятої за основу Концепції стосовно створення системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів в Україні, позивач виступив замовником Розробки проекту законодавчого та нормативного забезпечення в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів.

Відповідно до договору від 22.03.2007 № 16-07 ТОВ «Нафтогазбудінформатика» надала позивачу юридичні послуги з розробки проекту Закону України з робочою назвою «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів в Україні», розробки проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо створення проекту Агентства, з розробки програми створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів в Україні на суму 331 600 грн. та на суму 54 600 грн., про що складено акти здавання-приймання робіт від 26.09.2007 та 29.05.2008, відповідно.

Розробка даного проекту була пов'язана з існуванням законодавчо неврегульованого питання проведення господарської діяльності при створенні, зберіганні, реалізації нафти та нафтопродуктів стабілізаційного фонду.

Додатком № 1 до договору від 22.03.2007 № 16-07 визначено, що виконання робіт за цим договором включає до себе подання проекту Закону суб'єкту законодавчої ініціативи для внесення проекту Закону на розгляд законодавчому органу.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як зазначено судам попередніх інстанцій, податкові накладні на суму ПДВ в загальному розмірі 67 594 грн. складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону та в судовому порядку встановлено реальне виконання ТОВ «Нафтогазбудінформатика» юридичних послуг позивачу з розробки проектів Закону України з робочою назвою «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів в Україні», постанови КМ України щодо створення проекту Агентства, з розробки програми створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів в Україні, що надає позивачу право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 67 594 грн.

Також, в акті перевірки податковим органом зазначено, що ПАТ «Укртранснафта» проводився поточний та капітальний ремонт основних фондів без підтвердження витрат відповідними документами, а саме: до витрат на поліпшення основних фондів віднесено вартість ремонтних робот, які виконувались сторонніми організаціями, при цьому у наданих до перевірки актах виконаних робіт не вказані інвентарні номери відремонтованих об'єктів основних фондів та відсутні дефектні акти, затверджені листом Державного комітету України з будівництва та архітектури, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 24.02.2005 № 7/8-134/№ 4/3-260 «Щодо складу проектно-кошторисної документації на капітальний та поточний ремонт житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, затвердження проектно-кошторисної документації і визначення вартості ремонтів на всіх стадіях їх здійснення», інші документи, які є підставою для проведення ремонтів, відсутні підтвердження цільового використання та зв'язку витрат на ремонти з господарською діяльність підприємства, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 13 993 грн.

Однак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, дефектні акти, передбачені листом Державного комітету України з будівництва та архітектури, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 24.02.2005 № 7/8-134/№ 4/3-260, обов'язкові до застосування при здійсненні капітального та поточного ремонту житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, а тому не передбачені для застосування позивачем при здійсненні капітального та поточного ремонту виробничих основних засобів.

Також матеріалами справи встановлено, що виконання робіт по ремонту обладнання оформлено належними актами, які містять обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Виконання будівельних робіт оформлено відповідно до наказу Держкомстату та Держкомбуду України від 21.06.2002 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», згідно якого форма № КБ-2в поширюється на будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форми власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи.

Позивач, здійснюючи ремонт основних фондів, забезпечував експлуатацію магістрального нафтопроводу в межах здійснення господарської діяльності відповідно до ст. ст. 12, 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт», Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопродуктів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 23.05.2007 № 110, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1389/14656, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, позивачем правомірно та у відповідності до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до податкового кредиту частину сплаченого податку на додану вартість підряднику в загальній сумі 13 993 грн.

Також, в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем списувалися матеріали на поточний та капітальний ремонт основних фондів без підтвердження витрат відповідними документами з посиланням на акти, які стали підставою для списання, а саме: № 4 від 03.04.2008, № 206 від 26.04.2008 та інші, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 5 306 грн.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акти списання матеріалів є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі яких позивачем складалися облікові документи по відповідним рахункам обліку та які були підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій по технічному обслуговуванню та поточному ремонту обладнання.

В судовому порядку встановлено, що позивач, здійснюючи списання матеріалів на технічне обслуговування та поточний ремонт обладнання, забезпечує експлуатацію магістрального нафтопроводу в межах здійснення господарської діяльності.

З урахуванням вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість частину сплаченого постачальникам податку на додану вартість в розмірі 5 306 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено відсутність завищення позивачем податкового кредиту на суму податку на додану вартість, сплачену постачальникам палива в розмірі 2 851 грн.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, відповідно до вимог законодавства України, первинним документом, що характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і повернення на підприємство є подорожний лист.

Форма подорожнього листа вантажного автомобіля та товарно-транспортної накладної затверджені наказом Мінтраснпорту України № 488/346 від 29.12.1995.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник та засвідчує всі екземпляри підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до наказу №193 від 21.06.1996 Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», накладна вимога на відпуск матеріалів використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Подорожні листи, що зазначені у додатку № 7 до акту перевірки стосувались руху вантажного транспорту при здійсненні внутрішніх перевезень між структурними підрозділами філії ПМН (Цех технологічного транспорту і спеціальної техніки, База виробничого обслуговування та інше) та за місцезнаходженням нафтоперекачувальних станцій, а тому для їх обліку при необхідності використовувались документи на внутрішнє перевезення.

З урахуванням вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплаченого у вартості палива його постачальникам в розмірі 2 851 грн.

З приводу включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої за послуги ТОВ «ЩК-Інститут магістральних трубопроводів» з розробки науково-технічної роботи, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Предметом діяльності ВАТ «Укртранснафта» відповідно до статуту є експлуатація об'єктів трубопровідного транспорту, підвищення їх надійності, ефективності та безпеки функціонування.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт» підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати, зокрема, дотримання діючих норм та правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів.

Експлуатація магістрального нафтопроводу включає не тільки технологічні процеси приймання, перекачування, здавання нафти, технічного обслуговування, діагностики і ремонту об'єктів магістрального нафтопроводу, в розумінні зазначеного Закону, а також включає комплекс організаційно-технічних заходів, в зв'язку з чим до валових витрат включаються витрати, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Отже, виступаючи замовником науково-технічних робіт, позивач забезпечив організаційно-технічні заходи по експлуатації магістрального нафтопроводу в межах здійснення господарської діяльності, відповідно до ст. ст. 12, 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт», Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів, а тому мав всі правові підстави на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 4 671 грн.

Щодо порушень, які, на думку податкового органу, призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України, у зв'язку з діями позивача, пов'язаними з укладенням договору на виконання робіт з поточного ремонту душових кабін в ОК-10 НПС-Кременчук, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Згідно санітарно-гігієнічних норм на виробництві, душові кабіни в ОК-10 НПС-Кременчук призначені для обслуговування аварійних бригад, які забезпечують безаварійну роботу нафтопроводу, закріпленого за КРНУ.

ПП «Стройзаказ» згідно Порядку вибору виконавця робіт та послуг філії ПМН та наказу № 367 від 10.12.2007, № 130 від 2.06.2008 за результатами оцінки стало переможцем у тендерних пропозиціях.

ПП «Стройзаказ» при укладенні угоди надало позивачу документи, зокрема, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, ліцензію на будівельні роботи, тендерну пропозицію.

Факт виконання умов вказаної угоди судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актом виконаних робіт та податковою накладною.

Як встановлено матеріалами справи, податкова накладна складена у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, за встановленого в судовому порядку факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Стройзаказ», позивачем правомірно включено суми сплаченого в ціні виконаних робіт податку на додану вартість до податкового кредиту у спірному періоді відповідно до належним чином оформленої податкової накладної.

Як вбачається з акту перевірки від 22.08.2008 у другому півріччі 2007 року та 1 кварталі 2008 року встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 16 160 379,57 грн.

Так, податковий орган прийшов до висновку, що філією «Магістральні нафтопроводи «Дружба» безпідставно віднесено до податкового кредиту в липні 2007 року ПДВ по податкових накладних попередніх періодів на суму 5 351 648,19 грн.

Матеріалами справи встановлено, що зазначений податковий кредит з виданих авансів по договору № 09-13 у грудні 2006 року не був включений до податкової декларації за грудень 2006 року, з причин неотримання від підрядника належно оформлених податкових накладних.

У липні 2007 року на підставі отриманих від ВАТ «Нафтогазбуд-Україна» належним чином оформлених накладних, позивачем був сплачений ПДВ на суму 5 351 648,19 грн. та включено в податковий кредит суму 802 747 грн., що повністю відповідає вимогам пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо висновків податкового органу про неправомірність віднесення ВАТ «Укртранснафта» до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» та ТОВ «НК Альфа-Нафта», судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

В судовому порядку встановлено, що позивач мав всі необхідні документи, передбачені законодавством щодо витрат, відшкодованих комісіонеру ТОВ «НТК-ВР Коммерс» за договором комісії від 25.06.2007 № 0017-07/ПЦ та відшкодованих експедитору - ТОВ «НК Альфа-Нафта» за договором від 20.06.2007 № ТВ-18/07.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивач мав всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (загальна сума 567 509 грн.) по податкових накладних, виданих платниками податку на додану вартість ТОВ «НТК-ВР Коммерс» та ТОВ «НК Альфа-Нафта».

Матеріалами справи встановлено, що 11.10.2006 між Управлінням філії ПДМН та ТОВ «Адвокатська агенція «Юком» укладено договір № 09/06 від 11.10.2006, предметом якого є здійснення юридичного супроводу на стадії ліквідаційної процедури ПП «Феміда» шляхом підготовки проекту клопотання про визнання ПП «Феміда» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, забезпечення публікування відомостей про визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах, надання консультацій у ході аналізу фінансового становища банкрута, тощо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2005 порушено провадження у справі № 44/451-6, а рішенням цього ж суду від 30.08.2006 боржника визнано банкрутом та відкритого ліквідаційну процедуру.

Отже, позивачем були фактично отримані юридичні послуги відповідно до вищезазначеного договору, пов'язані з правовим захистом прав та охоронюваних законом інтересів Управління філії ПДМН щодо задоволення визнаної судом вимоги про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 14 879 694,32 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України послуги адвокатської агенції відносяться до складу судових витрат, які пов'язані з господарською діяльністю Управління філії ПДМН, а отже відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість сплачена у вартості таких послуг може бути віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 3 758 грн. по витратах, пов'язаних з отриманням юридичних послуг щодо задоволення визнаної судом вимоги про стягнення дебіторської заборгованості.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору № 3015-7/189-00 від 02.07.2007 ТОВ «АА «Юком» виконувало юридичні послуги з відновлення права державної власності на частку об'єкта незавершеного будівництва по якому ВАТ «Укртранснафта» при виконанні функцій замовника з будівництва у 1981-1986 роках на підставі розпорядження «Главтранснафта СРСР» від 24.02.1981 понесло витрати по фінансуванню будівництва.

17.12.2001 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстроване ВАТ «Укртранснафта», яке створено відповідно до розпорядження КМ України від 23.06.2001 № 256-р внаслідок реорганізації шляхом злиття ДАТ «ПДМН» та ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» із залишенням 10% акцій товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».

Згідно п. 2 розпорядження КМ України від 23.06.2001 № 256-р майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначене у додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення НАК «Нафтогаз України» передано у користування ВАТ «Укртранснафта».

Предметом договору від 02.07.2007 між Управлінням Філії ПДМН та ТОВ «АА «ЮКОМ» було надання юридичних послуг з відновлення права державної власності на частку об'єкта незавершеного будівництва санаторію-профілакторію на 843 місці в м. Одеса в районі 8 станції Великого Фонтану, шляхом збору матеріалів та документів, їх аналізу в сукупності та надання правового висновку з питань можливості забезпечення правового захисту прав та охоронюваних законом інтересів ВАТ «Укртранснафта» в особі Управління Філії ПДМН, як правонаступника замовника будівництва.

За наслідками наданих послуг складено акт від 30.11.2007 та представлено звіт від 30.11.2007 № 309 щодо проведеного аналізу документів, пов'язаних з будівництвом санаторію-профілакторію в м. Одеса, в якому зазначено про можливість подання позову про визнання права власності на об'єкт будівництва або на будматеріали та можливість оскарження рішення Одеської місцевої влади про передачу земельної ділянки Громадській організації інвалідів «Допомога та захист».

Таким чином, позивачем були отримані юридичні послуги, пов'язані з правовим захистом прав та інтересів позивача, в зв'язку з чим судами обох інстанцій зроблено вірний висновок про наявність у позивача права на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 8 000 грн., сплачених в сумі витрат на отримання юридичних послуг.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність коригування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 111 340 грн., нарахованого від надання в оренду ЗАТ «Конкорд» м. Кременчук майна вартістю 6 254 238,41 грн. за період з 29.09.2001 по 30.06.2003, суди попередніх інстанцій правильно визначили про наявність у позивача підстав для коригування нарахованої орендної плати на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2006.

Так, Господарським судом Полтавської області від 26.12.2006 позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ЗАТ «Конкорд» на користь ВАТ «Укртранснафта» суми заборгованості в розмірі 668 039,34 грн. по договору оренди майна від 20.09.2001 б/н за період з 31.10.2001 по 27.06.2003. У мотивувальній частині даного рішення суд зазначив, що ЗАТ «Конкорд» був позбавлений можливості користуватися орендованим майном з незалежних від нього підстав і, що заперечення відповідача є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 16 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», внаслідок уточнення оцінки події після дати балансу (прийняття рішення Господарським судом Полтавської області від 26.12.2006), та враховуючи, що нарахована орендна плата за вищезазначений період включалася до валових доходів позивачем у ІІІ кварталі 2007 року, суд вважає, що позивач правомірно здійснив коригування валових доходів на суму 556 699,40 грн. та ПДВ за вересень 2007 року на суму 111 340 грн.

Актом перевірки також зафіксовано завищення загальної суми валових витрат на 50 137 766 грн., яка складалась з витрат, які були понесені при закупівлі, переробці нафти сирої та відшкодуванні акцизного збору на нафтопродукти, які реалізовані нижче собівартості.

Проте, матеріалами справи встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів, які б підтвердили факт продажу нижче собівартості нафтопродуктів.

Крім того, як зазначено судами обох інстанцій, при укладенні угод на реалізацію нафтопродуктів позивач відслідковує рівень звичайних цін згідно вимог п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не допускає укладання угод за цінами, нижчими за звичайні.

Діяльність позивача з придбання сирої нафти, її переробки на нафтопереробних підприємствах України та реалізації отриманих в результаті нафтопродуктів, направлена на отримання доходу та є прибутковою, а тому така діяльність є господарською і витрати для виробництва нафтопродуктів є валовими витратами виробництва та обігу.

Таким чином, судами вірно зазначено, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про те, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 10 027 553,25 грн. по податкових накладних постачальників та переробників нафти є безпідставними.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний