Постанова

від 31.03.2014 по справі 826/17967/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/17967/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомДочірнього підприємства «Ярославь» до т-ті ососбиДержавної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Публічне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судові засідання не з'явились представники третіх осіб, однак направили на адресу суду письмові пояснення з приводу заявленого позову, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Ярославь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 30.06.13р.

За результатами перевірки складено акт від 02.10.2013р. за № 544/26-54-22-03-07/30729372 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень:

Пункту 5.1. ст.5, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст.138 пп.139.1.9 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 250448,0 грн., утому числі за III кв. 2010р. на суму 2848,0 грн., за IV кв. 2010р. на суму 33796,0 грн., за І кв. 2011р. на суму 104429,0 грн., за II кв. 2011р. на суму 59893,0 грн., за III кв. 2012р. на суму 49482,0 грн.

Пункту 5.1. ст.5, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст.138 пп.139.1.9 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 654417,0 грн., в тому числі по періодах: за III квартал 2010р. на суму 16986,0 грн., за І квартал 2011р. на суму 400235,0 грн., за І квартал 2012р. на суму 12753,0 грн., за II квартал 2012р. на суму 36508,0 грн., за IV квартал 2012р. на суму 187935,0 грн.

Частини 1 та 5 ст. 203, ч.І та 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ч.І ст. 207 Господарського кодексу України абз. "а", п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст.195, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.2.3 та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1140616,80 грн., в тому числі за липень 2010р. у сумі 3484,0 грн., за грудень 2010р. у сумі 7200,76 грн., за лютий 2011р. у сумі 107603,54 грн., за березень 2011р. у сумі 95108,34 грн., за квітень 2011р. у сумі 47554,17 грн., за лютий 2012р. у сумі 37586,99 грн., за січень 2013р. у сумі 842079,0 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених норм податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№0008932203 від 29.10.13р., яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 271980,50 грн., в тому числі 250 448,00 грн. за основним платежем та 21 532,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

№0008952203 від 29.10.2013р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 654417,00 грн.

№0008942203 від 29.10.13р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1358850,49 грн., в т.ч. 1137132,80 грн. за основним платежем та 221717,69 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

№0008962203 від 29.10.2013р. яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6228,00 грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх протиправним та надуманими а тому звернувся до суду і з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із змісту акту перевірки та наданих письмових заперечень підставою для винесення спірних рішень слугувало встановлення податковим органом порушень податкового законодавства, а саме :

- Віднесення позивачем до витрат підприємства (і до податкового кредиту відповідно), витрати на рекламні послуги, виготовлення логотипу, каталогів на загальну суму 752454,16 грн. (без ПДВ) наданих Товарною біржею «Автоком», які не підтверджені належною первинною документацією.

- Віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Бригада АС», ТОВ «Компанія «Промарена»., ПП «Транс - Інвестбуд» оскільки правочин, укладений позивачем з такими контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

- Віднесення позивачем до затрат підприємства витрати по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 135315,06 грн. оскільки отримані кошти були перераховані позивачем до ТОВ «Український автомобільний холдинг» в якості поворотної фінансової допомоги, що свідчить, на думку відповідача про відсутність зв'язку операції по отриманню кредиту із господарською діяльністю позивача.

- Крім того перевіркою було встановлено удаваність договорів продажу цукру нерезидентам, в результаті чого ДП «Ярославь», на думку відповідача, занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 842079,00 грн.

Щодо висновків податкового органу з приводу безпідставності формування валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Бригада АС», ТОВ «Компанія «Промарена»., ПП «Транс - Інвестбуд» суд зазначає наступне.

Як свідчать наявні матеріали, до таких висновків податковий орган прийшов з аналізу актів про неможливість проведення зустрічних звірок, а також даних податкових баз співставлення.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Елтіс», а також укладених на виконання таких правочинів договорів комісії.

Суд оцінюючи доводи відповідача про безтоварність укладених позивачем у перевіряє мий період договорів, приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні вимоги щодо формування податкового кредиту та валових витрат ставились Законом України «Про прибуток приватних підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість» .

Також Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Як свідчать наявні матеріали справи 20.12.2012р. між позивачем та ТОВ «Компанія Промарена» (постачальник) було укладено договір поставки запчастин №20/12, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця комплектуючі та запасні частини до автотранспорту (п. 1.1. договору). Поставка товару здійснювалась на умовах доставки товару постачальником покупцю (п. 3.4. договору).

В підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано копії видаткової накладної від 20.12.2010 р. № 201201, податкової накладної від 20.12.2010 р. № 20122, видаткової накладної від 20.12.2012 р. № 201202, податкової накладної від 20.12.2010 р. № 20123, видаткової накладної від 15.02.2011 р. № 150201, податкової накладної від 15.02.2011 р. №33, та банківських виписок від 22.12.2010р., від 23.12.2010 р. та від 15.02.2011 р.: на 09 арк. в одному примірнику.

Також судом встановлено, у 2010 році, у зв'язку із виробничої необхідністю позивачем було здійснено доукомплектування (встановлення системи кондиціонування) автобусу А40162 «Богдан» за участю ТОВ «Бригада АС», що підтверджується Копією акт здачі-приймання послуг від 30.08.2010 р., податкової накладної від 12.07.2010 р. № 120702, банківської виписки від 12.07.2010 р., видаткової накладної ЯР -0001266 від 22.09.2010 року, довіреність № 185 від 21.09.2010 р. та наказу ДП «ЯРОСЛАВЬ» щодо доукомплектації.

Отримані послуги по доукомплектуванню були використані у подальшій господарській діяльності позивача, шляхом поставки доукомплектованого системою кондиціонування автобусу покупцю - Комунальному підприємству «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» 22.09.2010р.

Наведені у акті перевірки доводи щодо безтоварності цієї операції у зв'язку із відкриттям кримінального провадження щодо директора ТОВ «Бригада АС» не перебувають у безпосередньому зв'язку із цією господарською операцією у зв'язку із тим, що кримінальне провадження відкрите за ознаками складу злочину, відповідальність за який передбачена ч. З ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), а суть порушення зводиться до того, що ТОВ «Бригада АС» зменшувало податкові зобов'язання від реальної господарської діяльності шляхом вчинення безтоварних операцій по придбанню товарів, робіт, послуг у фіктивних підприємств. Враховуючи ту обставину, що внаслідок правовідносин із позивачем, у ТОВ «Бригада АС» виникають саме податкові зобов'язання, щодо яких зі сторони ТОВ «Бригада АС» порушень не зафіксовано.

Крім того судом встановлено, що 01.02.2012р. між позивачем та ТОВ «Транс - Інвестбуд» (виконавець) було укладено договір №01/02 за умовами якого виконавець зобов'язався надати позивачу послуги з комплексного прибирання території від снігу та льоду, ямкового ремонту асфальтобетонного покриття.

Факт виконання договору підтверджується копіями договору про надання послуг від 01.02.2012 р. №01/02, додаткової угоди №1 до договору про надання послуг від 01.02.2012 р. №01/02, довідка про вартість виконаних робіт від 29.02.2012 p., договірної ціни за формою локального кошторису від 01.02.2012р., Акту приймання-виконання виконаних робіт від 29.02.2012 р. №1, податкової накладна від 29.02.2012 р. № 85 та банківської виписки від 01.03.2012р.

При цьому висновки акту перевірки щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ «Транс - Інвестбуд» базуються виключно на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транс - Інвестбуд» із його постачальниками. Жодних аргументів на підтвердження безтоварності власне самої операції між позивачем та ТОВ «Транс - Інвестбуд» в акті перевірки не наведено.

Враховуючи наведені фактичні обставини а також норми чинного законодавства, суд приходить до переконання щодо безпідставності та не обґрунтованості висновків щодо нікчемності та безтоварності правочинів укладених позивачем з ТОВ «Бригада АС», ТОВ «Компанія «Промарена»., ПП «Транс - Інвестбуд».

Щодо висновків податкового органу з приводу відсутності підтверджуючої документації по взаємовідносинам з ТБ «Автоком».

Як визначено судом вище, обов'язковою умовою для формування як валових витрат так і податкового кредиту є підтвердження операцій з суб'єктами господарювання первинною документацією що відображає реальність виконання поставок (надання послуг).

Так судом встановлено, що 08.02.2011р між позивачем та ТБ «Автоком» (виконавець) було укладено договір №8/02 за умовами якого виконавець зобов'язався надати рекламні послуги по розміщенню рекламних матеріалів позивача у друкованих засобах масової інформації (п. 1.1. договору). Додатками №№ 1, 2, З, 4 до договору, сторонами було погоджено вид рекламних послуг та їх вартість, зокрема: Додаток №1 розміщення рекламних матеріалів в журналі «Автоком» (лютий 2011 р.), розробка логотипу компанії, загальна вартість послуг - 361420,00 грн. Додаток №2 : виготовлення каталогів у кількості 35т.шт. Загальна вартість послуг - 256200,00 грн. Додаток №3 розміщення рекламних матеріалів у журналі «Автоком» (березень 2011 р.) Загальна вартість послуг - 285325,00грн., Додаток №4 розміщення рекламних матеріалів у журналі «Автоком» (квітень 2011 р.) послуги з виготовлення каталогів 22540 шт. послуги з розповсюдження каталогів Загальна вартість послуг - 570650,00грн.

Всі вищезазначені послуги були надані в повному обсязі» що підтверджується наявними первинними документами, а саме копіями Договору від 08.02.2011р. №8/02, Додатків №1, 2, 3, 4 до Договору №8/02 від 08.02.2011р., Акт приймання-виконання виконаних робіт(наданих послуг) №1660 від 28.02.2011р. , доповнень №1 та №2 до Акту №1660 від 28.02.2011р., Видаткової накладна №АВ-0001665 від 28.02.2011р., доповнення №1 до видаткової накладної №1665 від 28.02.2011р., Акт приймання-виконання виконаних робіт(наданих послуг) №1707 від 31.03.2011р., доповнення №1 до Акту №1707 від 31.03.2011р., видаткової накладної №АВ-0001708 від 29.04.2011р., доповнення №1 до видаткової накладної №1708 від 29.04.2011р., Акту приймання-виконання виконаних робіт(наданих послуг) №1711 від 29.04.2011р., доповнення №1 до Акту №1711 від 29.04.2011р., Акту приймання-виконання виконаних робіт(наданих послуг) №1709 від 29.04.2011р., доповнення №1 до Акту №1709 від 29.04.2011р., податкових накладних від 25.02.2011р. № 1701, від 28.02.2011р. № 1703, від 15.03.2011р., від 31.03.2011р. № 37, від 29.04.2011р. та банківських виписок від 25.02.2011р., від 02.03.2011р., від 15.03.2011р., від 15.03.2011р., від 31.03. 2011р., від 29.04.2011р.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд погоджується із доводами позивача з приводу правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з урахуванням вказаних вище взаємовідносин з ТБ «Автоком».

Також під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу з приводу удаваності договорів продажу цукру нерезидентам.

Такі міркування у повній мірі спростовано як наданою документацією, так і наданими третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, письмовими поясненями.

З аналізу наявної у суду документації, вбачається, що 26.11.2012р. між позивачем та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (постачальник) було укладено договір поставки №Z340235, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачу цукор білий кристалічний бурякового врожаю 2012 року в мішках по 50 кг, виробник ПАТ «Продовольча компанія «Поділля» та або ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (п. 1.1.) на умовах FCA склад постачальника (п. 2.1.)

Поставка товару здійснювалась у відповідності до видаткових накладних від 25.01.2013р., 28.12.2012р., 26.12.2013р. Правомірність формування податкового кредиту за зазначеними поставками підтверджується відповідними податковими накладними, а саме : видатковою накладною РН00-145-00335 від 25.01.2013 р., видатковою накладною РН00-145-01627 від 28.12.2012 р., видатковою накладною РН00-145-01584 від 26.12.2012 р., податковою накладною від 25.01.2013р. № 4500335/2, податковою накладною від 28.12.2012р. № 4501627/2, податковою накладною від 26.12.2012р. № 4501584, та банківськими виписками від 03.01.2013 р., від 25.01.2013 р. від 30.01.2013 р., від 30.01.2013р.

Разом з тим сам факт реальності (товарності) операції по придбанню позивачем цукру білого кристалічного відповідачем не ставиться під сумнів.

Що ж стосовно підтвердження реальності здійснення позивачем експорту такого товару, то дана обставина у повній мірі підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Контракту від 19.12.2012 р. № 19/12/12 , Додаткової угоди № 1 до контракту № 19/12/12 від 19.12.2012 р., вантажно-митною декларацією 401030001/2013/000039, комерційним інвойсом № 14.01.13 від 14.01.2013р., сертифікатами про походження товару: № 139209 від 14.01.2013 р., № 139210 від 14.01.2013 р., № 139212 від 14.01.2013 р., № 139213 від 14.01.2013 р., № 139214 від 14.01.2013 р., № 139215 від 14.01.2013 р., № 139216 від 14.01.2013 р., № 139217 від 15.01.2013 р., № 139218 від 15.01.2013 р., № 139219 від 15.01.2013 р., № 139220 від 15.01.2013 р., № 139221 від 15.01.2013 р., № 139222 від 15.01.2013 р., № 139223 від 15.01.2013 р., № 139228 від 29.01.2013 р., дорожніми відомостями, ВМД 401030001/2013/000121, комерційним інвойсом № 28.01.13 від 28.01.2013р., ВМД 401030001/2013/000036, комерційним інвойсом № 10.01.13 від 10.01.2013р. банківськими виписками від 29.12.2012 р., від 03.01.2013 р., від 24.01.2013 р., від 25.01.2013 р., актами приймання-виконання виконаних робіт від 14.01.2013р. №01-0183_СЕ, від 14.01.2013р. №01-0181_СЕ, від 14.01.2013р. №01-0182_СЕ, від 15.01.2013р. №01-0215_СЕ, від 15.01.2013р. №01-0214_СЕ, від 15.01.2013р. №01-0213_СЕ, від 29.01.2013р. №01-0608_СЕ, та іншою документацією наявною в матеріалах справи.

Також підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугували висновки податкового органу щодо завищення витрат від операцій з нарахування процентів за борговими зобов'язаннями, у зв'язку із використанням кредитних коштів не в господарській діяльності.

Судом встановлено, що дійсно 20.09.2010р. між ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» та ДП «Ярославь» було укладено Кредитний договір, за умовами якого ДП «Ярославь» отримало грошові кошти у сумі 2000000,00 грн. на поповнення обігових коштів для цілей власної господарської діяльності.

Крім того 13.01.2011р. між ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» та ДП «Ярославь» було укладено Кредитний договір, за умовами якого ДП «Ярославь» отримало грошові кошти у сумі 1500000,00 грн. на поповнення обігових коштів для цілей власної господарської діяльності.

Доказів використання отриманих за кредитними договорами коштів не у господарській діяльності податковим органом до суду не надано.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.13р. №0008932203, №0008952203, №0008942203 від 29.10.13р. та №0008962203р. винесені Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій