Постанова

від 17.06.2014 по справі 826/17967/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17967/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Карманнікова М.О., представника відповідача Жукової В.І., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «ЯРОСЛАВЬ» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, за участю третіх осіб Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Дочірнє підприємство «ЯРОСЛАВЬ» звернулося до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову, оскільки вважає, що суд неправильно дослідив докази та порушив норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «ЯРОСЛАВЬ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.13 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.10.2013 року за № 544/26-54-22-03-07/30729372.

Під час проведення перевірки встановлено вчинення позивачем порушень:

- пункту 5.1. ст.5, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст.138 пп.139.1.9 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 250448,0 грн, утому числі за III кв. 2010 року на суму 2848,0 грн, за IV кв. 2010 року на суму 33796,0 грн, за І кв. 2011 року на суму 104429,0 грн, за II кв. 2011 року на суму 59893,0 грн, за III кв. 2012 року на суму 49482,0 грн;

- пункту 5.1. ст.5, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст.138 пп.139.1.9 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 654417,0 грн, в тому числі по періодах: за III квартал 2010 року на суму 16986,0 грн, за І квартал 2011 року на суму 400235,0 грн, за І квартал 2012 року на суму 12753,0 грн, за II квартал 2012 року на суму 36508,0 грн, за IV квартал 2012 року на суму 187935,0 грн;

- частини 1 та 5 ст. 203, ч.І та 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ч.І ст. 207 Господарського кодексу України абз. "а", п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст.195, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.2.3 та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1140616,80 грн, в тому числі за липень 2010 року у сумі 3484,0 грн, за грудень 2010 року у сумі 7200,76 грн, за лютий 2011 року у сумі 107603,54 грн, за березень 2011 року у сумі 95108,34 грн, за квітень 2011 року у сумі 47554,17 грн, за лютий 2012 року у сумі 37586,99 грн, за січень 2013 року у сумі 842079,0 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0008932203 від 29.10.13 року, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 271980,50 грн, в тому числі 250 448,00 грн за основним платежем та 21 532,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0008952203 від 29.10.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 654417,00 грн;

- №0008942203 від 29.10.13 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1358850,49 грн, в т.ч. 1137132,80 грн за основним платежем та 221717,69 грн за штрафними фінансовими санкціями;

- №0008962203 від 29.10.2013 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6228,00 грн

Вважаючи податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем обставини, які підтверджуються достатніми доказами, свідчать про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень, а тому прийняті податкові-повідомлення рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку про:

1) донарахування зобов'язань з податку на прибуток у результаті:

- завищення позивачем валових витрат за рахунок включення до них витрат на рекламні послуги, виготовлення логотипу, каталогів, отриманих від Товарної біржі «АВТОКОМ», код за ЄДРПОУ 34425968;

- завищення позивачем валових витрат за рахунок включення до них витрат на послуги по установці систем кондиціювання, отриманих від ТОВ «БРИГАДА АС», код за ЄДРПОУ 34326619;

- завищення валових витрат за рахунок включення до них витрат на придбання автозапчастин у ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРОМАРЕНА». код за ЄДРПОУ 34326619;

- завищення позивачем валових витрат за рахунок включення до них витрат на сплату на рахунок Публічного акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк», код за ЄДРПОУ 35810511 відсотків за користування кредитом, сума якого не була використана у господарській діяльності позивача;

- завищення валових витрат за рахунок включення до них витрат на отримання послуг з комплексного прибирання території від снігу та льоду, ямкового ремонту асфальтобетонного покриття, отриманих від ПП «ТРАНС-ІНВЕСТБУД», код за ЄДРПОУ 34808709.

2) порушення податкового законодавства, що є підставою для прийняття податкових-повідомлень-рішень по податку на додану вартість:

- заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2013 року за операціями з продажу на користь компанії «TIENSE Sutkerraffinaderij N.V.» (Бельгія) цукру білого бурякового;

- завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок включення до нього сум витрат на рекламні послуг виготовлення логотипу, каталогів, отриманих від Товарної біржі «АВТОКОМ», код за ЄДРПОУ 34425968;

- завищення податковою кредиту з ПДВ за рахунок включення до нього сум витрат за послуги по установці системи кондиціювання, отримані від ТОВ «БРИГАДА АС», код за ЄДРПОУ 34326619;

- завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок включення до нього витрат на придбання автозапчастин у ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРОМАРЕНА». код за ЄДРПОУ 34326619;

- завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок включення до нього витрат на отримання послуг комплексного прибирання території від снігу та льоду, ямкового ремонту асфальтобетонного покриття, отриманих від ПП «ТРАНС-ІНВЕСТБУД», код за ЄДРПОУ 34808709.

Суд апеляційної інстанції щодо правомірності включення позивачем до валових витрат відсотків за користування кредитом до сплати на рахунок Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк» зазначає наступне.

Між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний Банк» укладено кредитний договір № 185-CBД від 20 вересня 2010 року.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору, предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів (Кредиту) у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії на таких умовах: сума кредиту - 2000000,0 гривень; строк користування кредитом - до 15.12.2010 року включно; плата з користування кредитом (розмір процентів, проценти) - 20%: фіксована плата за надання кредиту - 0,1 % від сум кредиту.

Пунктам 2.1 цього договору, визначено, що грошові кошти, отримані за кредитним договором, використовуються Позичальником для поповнення обігових коштів.

Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит у валюті кредиту в повному обсязі, в строк та в порядку, що встановлені договором. Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти у валюті кредиту в розмірі, строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Окрім того, між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Міжнародний Інвестиційний Банк» укладено кредитний договір №237-СВД від 13.01.2011 року

Пунктом 1.1 вказаного договору, визначено, що предметом кредитного договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів (Кредиту) у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: сума кредиту - 1500000,0 гривень; строк користування кредитом - до 11.11.2011 року включно; плата за користування кредитом (розмір процентів, проценти) - 18%; фіксована плата за надання кредиту - 1000 грн від суми кредиту.

Пунктом 2.1 даного договору, визначено, що грошові кошти, отримані за кредитним договором, використовуються Позичальником для поповнення обігових коштів.

Пунктом 4.1 договору визначено, що Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит у валюті кредиту в повному обсязі, в строк та в порядку, що встановлені Кредитним договором. Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти у валюті кредиту в розмірі, строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані відповідно до вказаних договорів від ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» кредитні кошти в розмірі 2000000,0 грн та 1500000,0 грн, для поповнення обігових коштів, ДП «ЯРОСЛАВЬ» у власній господарській діяльності не були використані, а відповідно до банківських виписок в дні отримання вказаних кредитних траншів 21.09.2010 року та 13.01.2011 року, перераховані позивачем на рахунок TOB «Український автомобільний холдинг», як надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору б/н від 21.09.2010 року без ПДВ та відповідно згідно договору б/н від 13.01.2011 року без ПДВ.

Надалі вказані суми коштів повернуті TOB «Український автомобільний холдинг» на адресу ДП «ЯРОСЛАВЬ».

Зокрема, 15.12.2010 року повернуто суму 2000000,0 грн з призначенням платежу - повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору б/н від 21.09.2010 року, яку 15.12.2010 року в свою чергу ДП «ЯРОСЛАВЬ» перерахувало Банку в рахунок погашення кредиту згідно договору №185-СВД від 20.09.2010 року станом на 15.12.2010 року без ПДВ; 11.03.2011 року повернуто суму 1500000,0 грн з призначенням платежу - повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору б/н від 13.01.2011 року без ПДВ, яку 11.03.2011 року в свою чергу ДП «ЯРОСЛАВЬ» перерахувало Банку в рахунок погашення кредиту згідно договору №237-СВД від 13.01.2011 року станом на 11.03.2011 року без ПДВ.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "'Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.1. ст.3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "'Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у том) числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті».

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені норми та встановивши, що кредитні кошти не були використані у господарській діяльності позивача, вважає, що податкове повідомлення-рішення № №0008932203 від 29.10.13 року, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 271980,50 грн, в тому числі 250 448,00 грн за основним платежем та 21 532,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірним.

Водночас що стосується операцій з продажу цукру білого бурякового на користь компанії «TIENSE Sutkerraffinaderij N.V.» (Бельгія), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Між позивачем (покупець) та TOB «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (постачальник) укладено договір поставки №Z340235 від 26.11.2012 року

Згідно з п. 1.1 даного договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити цукор білий кристалічний буряковий врожаю 2012 року III і IV категорії в мішках по 50 кг, виробник ПАТ «Продовольча Компанія - «Поділля» (Україна, Вінницька обл., смт Крижопіль, вул. Куйбишева 74А) та/або TOB «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (Україна, Вінницька обл. м. Гайсин, вул. Плеханова 150).

У п. 1.2 даного договору вказано, що постачальник поставляє товар покупцеві з метою його подальшого експорту без права реалізації (поставки) товару на внутрішній ринок України незалежно від умов такої реалізації(поставки).

Відповідно до п.2.1 договору поставка товару може здійснюватись окремими партіями. Умови здійснення поставки FCA склад постачальника (Інкотермс 2000).

У п.5.1 та п. 6.1 договору вказано, що право власності на товар разом з усіма ризиками переходить до покупця в момент відвантаження товару передача товару здійснюється особі, яка належним чином уповноважена покупцем.

На виконання умов договору TOB «Продовольча компанія «Зоря Поділля» виписало на користь ДП «ЯРОСЛАВЬ» видаткові та податкові накладні.

Згідно з матеріалами справи, як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду, підприємством не надано документів, що підтверджують подальше зберігання, транспортування товару (цукор білий кристалічний буряковий врожаю 2012 року III і IV категорії в мішках по 50 кг).

Окрім того, ДП «ЯРОСЛАВЬ» (ПРОДАВЕЦЬ) укладено Контракт від 19.12.2012 №19/12/12 з компанією «TIENSE Sutkerraffinaderij N.V.» (Бельгія) (ПОКУПЕЦЬ) щодо поставки цукру білого бурякового врожаю 2012/2013.

За умовами договору товар постачається партіями на умовах FCA станція Княжево та/або Гайсин, за бажанням продавця, в залізничних вагонах, які надаються покупцем для перевезення товару. Країна призначення - Республіка Казахстан.

Відповідно до матеріалів справи, компанією «TIENSE Sutkerraffinaderij N.V.» (Бельгія) сплачено 29.12.2012 року ДП «ЯРОСЛАВЬ» суму 520000,0 дол. США (4156360,0 грн) та 24.01.2013 року суму 6760,0 дол. США (54032,68 грн). Згідно даних ВМД №000039 від 14.01.2013 року, №000121 від 14.01.2013 року та від 11.01.2013 року №000036 (Вінницька митниця), у рядках: Р. 2 вказано - Експортер ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля»; Р. 8 - Одержувач АГ «Баян - Сулу»; Р.14. Декларант ОСОБА_5; Р. 9 Особа відповідальна за фінансове врегулювання ДП «ЯРОСЛАВЬ» умови поставки FCA ст. «Гайсин»; вид транспорту - залізничний вагон.

Згідно дорожніх відомостей перевезення здійснювалось залізничним транспортом: в рядку 1 зазначених відомостей Відправником по договору є TOB «Продовольча компанія «Зоря Поділля», в рядку 5: Отримувач - AT «Баян - Сулу»(Казахстан), рядок 6: Не обов'язкові відмітки - Транспортне декларування дійснюється представником ОАО «РЖД».

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з матеріалами справи фактичним видом діяльності ДП «ЯРОСЛАВЬ» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а операції з експорту цукру білого кристалічного з цукрових буряків є невластивими для фінансово-господарської діяльності платника.

Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що ДП «ЯРОСЛАВЬ» фактично здійснено операцію направлену на отримання податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання при застосуванні нульової ставки по податку на додану вартість при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Фактично при операціях з поставки цукру нерезидентам в загальній сумі за січень 2013 року на суму 4210393 грн та понесеними витратами при придбаванні цукру у TOB «Продовольча компанія «Зоря Поділля» у сумі 4182846.0 грн (без ПДВ), та супутніх витратах на збут, пов'язаних з придбанням та реалізацією зазначеного товару (митно - брокерських послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_5, Брокерської контори №200, TOB «Електронні технології Е.ТП»), ДП «ЯРОСЛАВЬ» не отримано прибуток від реалізації цукру.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації в інформаційних базах даних ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, TOB «Продовольча компанія «Зоря Поділля» має прямі контракти з AT «Баян - Сулу» (AT «Баян - Сулу» є фактичним отримувачем цукру по укладеному Контракту від 19.12.2012 №19/12/12, що укладений між ДП «ЯРОСЛАВЬ» і підприємством «TIENSE Sutkerraffinaderij N.V.» (Бельгія)).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ДП «ЯРОСЛАВЬ» уклало удаваний Контракт від 19.12.2012 №19/12/12 з підприємством «TIENSE Sutkerraffinaderij N.V.» (Бельгія), який направлений лише на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2013 року.

Що стосується взаємовідносин позивача з Товарною біржею «АВТОКОМ», то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до матеріалів справи, між Позивачем (Замовник) та Товарною біржею «АВТОКОМ» (Виконавець) укладено договір №8/02 від 08.02.2011 року щодо надання рекламних послуг, виготовлення логотипу, каталогів.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, Виконавець за завданням і за рахунок Замовника надає рекламні послуги по розміщенню рекламних матеріалів Замовника у друкованих виданнях в обсязі та в термін, вказані в цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору, конкретні умови розміщення реклами, включаючи назву та номер видання, обсяг розміщуваних рекламних матеріалів, вартість та умови оплати сторонами узгоджуються в додатках до цього договору.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що Виконавець зобов'язується розмістити рекламні матеріали належним чином відповідно до умов цього договору та відповідно додатку.

Пунктом 2.1.2 договору визначено, що Виконавець зобов'язується протягом 5 робочих днів з момент розміщення реклами надати звіт про розміщення рекламних матеріалів, включаючи екземпляри видання з розміщеною рекламою з розрахунку 3 екземпляри на один розміщений рекламний матеріал.

Відповідно до пункта 3.1.1 договору Замовник зобов'язується своєчасно (але не пізніше 20 (двадцяти робочих днів до розміщення відповідних рекламних матеріалів) надати Виконавцю виготовлені оригінал-макети рекламних матеріалів, які відповідають технічним вимогам Виконавця, зазначеним у відповідному додатку до цього договору, а також надати всі необхідні для розміщення рекламних матеріалів документи, передбачені чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, як під час перевірки перевірки так і судового розгляду справи ДП «ЯРОСЛАВЬ» не надано документального підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат сум за вказаним контрактом, а саме: завдань Замовника щодо виготовлення та розміщення рекламних послуг, логотипу, каталогів, також ненадано звіти Виконавця про розміщення рекламних матеріалів, погоджени оригінал-макетів рекламних матеріалів.

При цьому ДП «ЯРОСЛАВЬ» було надано до перевірки лише 3-й номер журналу Автоком формату А-5, в якому 20 аркушів, реклама розміщена на останній сторінці, не зазначено фактичного тиражу та місць розповсюдження журналу. Водночас в матеріалах справи не міститься підтвердження самого факту перевезення-доставки каталогів від Виконавця до Замовника та подальшого транспортування для розповсюдження - товарно-транспортних накладних. Окрім того, у справі не міститься доказів економічного обгрунтування необхідності в придбанні та проведенні рекламних заходів. При цьому, Товарна біржа «АВТОКОМ»( код за ЄДРПОУ 34425968) знаходиться на обліку в Васильківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, стан платника 11 - припинено, свідоцтво платника ПДВ анульовано 07.06.2011 року, податкову звітність Товарна біржа «АВТОКОМ» не подає з травня 2011 року.

Щодо стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «БРИГАДА АС» , то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне взяти до уваги наступне.

На підставі акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 30.08.2010 року, податкової накладної №120702 від 12.07.2010 року ДП «ЯРОСЛАВЬ» включено до складу валових витрат витрати на послуги по установці системи кондиціювання, отримані від TOB «БРИГАДА АС».

Водночас як під час перевірки так і судового розгляду справи, пояснень та документального підтвердження місця встановлення системи кондиціювання, її зв'язку проведенням господарської діяльності та необхідності в її встановленні, позивачем не надано.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, від Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано Акт №2986/23-2/34326619/118 від 12.05.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «БРИГАДА АС», згідно з яким директору TOB «БРИГАДА АС» ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується відсутність виробничих та трудових ресурсів у TOB «БРИГАДА АС» для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, послуги по установці системи кондиціювання, отримані позивачем від TOB «БРИГАДА АС» не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому право зарахувати такі витрати до валових витрат у позивача відсутнє.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП«ТРАНС-ІНВЕСТБУД», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Між Позивачем та ПП «ТРАНС-ІВЕСТБУД» укладено договір №01/02 про надання послуг комплексного прибирання території від снігу та льоду, ямкового ремонту асфальтобетонного покриття. На підставі указаного договору позивачем здійснено витрат на суму 187934,95 грн, отриманих від ПП «ТРАНС-ІНВЕСТБУД».

Згідно з матеріалами справи, ПП «ТРАНС-ІНВЕСТБУД» має стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Податкову звітність до ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ПП «ТРАНС-ІНВЕСТБУД» не подає з квітня 2013 року (остання звітність по ПДВ подана за березень 2012 року без ознак господарської діяльності, по податку на прибуток в 2013 році не подавалася).

А отже, наведені обставини свідчать про відсутність права у позивача включення до витрат надання ПП «ТРАНС-ІВЕСТБУД» послуг за договором №01/02.

Таким чином, з огляду на непідтвердження належними доказами здійснених позивачем витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову, оскільки наведені обставини свідчать, що податкові повідомлення-рішення №0008932203 від 29.10.13 року, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 271980,50 грн, в тому числі 250 448,00 грн за основним платежем та 21 532,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0008952203 від 29.10.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 654417,00 грн; №0008942203 від 29.10.13 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1358850,49 грн, в т.ч. 1137132,80 грн за основним платежем та 221717,69 грн за штрафними фінансовими санкціями; №0008962203 від 29.10.2013 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6228,00 грн, є правомірними, такими, що прийняті на підставі, в межах та у спосіб, що встановлений законом.

Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 року скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 року скасувати.

У позові відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлений 19.06.2014 року .

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.