Ухвала

від 19.03.2014 по справі 820/50/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 р.Справа № 820/50/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. по справі № 820/50/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноград-продторг"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноград-продторг" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000012200 від 29.08.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноград-продторг" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000012200 від 29.08.2013 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ТОВ "Красноград-продторг", зареєстровано Красноградською райдержадміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.05.2010 р. № 14631020000000435, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - 36569878. (а.с.105-108 т. 1).

ТОВ "Красноград-продторг" перебуває на обліку як платник податків у Красноградській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з 12.05.2010 р. за №11218, зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100285768 від 01.03.2010р. (а.с.45 т. 1).

На підставі наказу від 08.08.2013р. № 46, згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, фахівцями Красноградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Красноград-продторг" (код ЄДРПОУ 36569878) з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "АГРО-КРОКУС" (код ЄДРПОУ 37459942), їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.09.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 19.08.2013 року № 31/22/36569878 (а.с. 15-28 т. 1).

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ "Красноград-продторг" п.п.14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість у розмірі 209 905,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Красноградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2013 р. № 0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 308 857,00 грн., з яких: за основним платежем - 205 905,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 102 953,00грн. (а.с. 9 т. 1)

В основу висновку Красноградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Красноград-продторг" та формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку показників господарських операцій з ТОВ "АГРО-КРОКУС" було покладено відомості з акту Основ'янської МДПІ м. Харкова від 19.03.2013 року № 343/221/37459942 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "АГРО-КРОКУС" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року - січень 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Красноград-продторг" та ТОВ "АГРО-КРОКУС" було укладено договори купівлі-продажу № 03/09 від 03.09.2012 р. та 02/10 від 02.10.2012 р., відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується передати, а Покупець оплатити і прийняти продукцію на умовах цих договорів (а.с. 85-87 т.1).

На виконання зазначених договорів купівлі-продажу продавцем, ТОВ "АГРО-КРОКУС", позивачеві поставлено товар (насіння соняшника) що підтверджується: видатковими накладними № 3/09 від 03.09.2012 р., № 4/09 від 04.09.2012 р. № 3/09 від 03.09.2012 р„ № 5/09 від 05.09.2012 р. № 6/09 від 06.09.2012 р., 7/09 від 07.09.2012 р., № 10/09 від 10.09.2012 р., № 11/09 від 11.09.2012 р., № 23/09 від 23.09.2012 р., № 24/09 від 24.09.2012 р., № 25/09 від 25.09.2012 р., № 2/10 від 02.10.2012 р., 5/10 від 05.10.2012 р., № 8/10 від 08.10.2012 р., № 10/10 від 10.10.2012 р., № 12/10 від .02.10.2012 р., № 15/10 від 15.10.2012 р. (а.с. 45-61 т. 1).

Оплату проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №885 від 16.11.2012 р., №859 від 20.11.2012 р. №903 від 22.11.2012 р., 826 від 27.09.2012 р., №837 від 28.09.2012 р., №839 від ;2.10.2012 р., №840 від 02.10.2012р., №843 від 02.10.2012 р., №846 від 04.10.2012 р., №854 від 08.10.2012 р., №880 від 13.11.2012 р., №884 від 16.11.2012 р. (а.с.199-209 т. 1).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "АГРО-КРОКУС" на адресу позивача виписано податкові накладні № 610 від 03.09.2012 р. на суму 59360,06 (в т.ч. ПДВ -893,34 грн.), № 621 від 04.09.2012 р. на суму 51643,26 грн.(в т.ч. ПДВ - 8607,21 грн.), № "24 від 06.09.2012 р. на суму 51216,73грн.(в т.ч. ПДВ -8536,12 грн.), № 627 від 04.09.2012 р. на суму 52770,53грн. (в т.ч. ПДВ -8795,09 грн.), № 628 від 07.09.2012 р. на суму 55702,22 грн.(в т.ч. ПДВ -9283,7 грн.), № 638 від 10.09.2012 р. на суму 44561,78грн. (в т.ч. ПДВ - 7426,96 грн.), № 640 від 11.09.2012 р. на суму 43389,1грн.(в т.ч. ПДВ -7231,52 грн.), 655 від 23.09.2012 р. на суму 351200,4 грн.(в т.ч. ПДВ -58533,4 грн.), № 657 від 24.09.2012 р. на суму 70240, 08 грн.(в т.ч. ПДВ -11706,68 гри.), № 661 від 25.09.2012 р. на суму 123446,94 грн.(в т.ч. ПДВ - 20574,49 грн.), № 679 від 02.10.2012 р. на суму 59500 грн.(в т.ч. ПДВ -9916,68 грн.), № 692 від 05.10.2012 р. на суму 51898,06 грн.(в т.ч. ПДВ - 8649,68 грн.), № 693 від 08.10.2012 р. на суму 52500,06 грн.(в т.ч. ПДВ -8750,01 грн.), № 695 від 10.10.2012 р. на суму 59885,05 грн.(в т.ч. ПДВ - 9980,84 грн.), № 703 від 12.10.2012 р. на суму 53445,06 грн.(в т.ч. ПДВ -8907,51 грн.), № 704 від 15.10.2012 р. на суму 54670, 07грн.(в т.ч. ПДВ -9111,68 грн.) (а.с.29-35, 39-44 т. 1).

Вказані податкові накладні внесено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ "Красноград-продторг" (а.с. 99-104 т. 1).

Зазначені суми податку на додану вартість було віднесено ТОВ "Красноград-продторг" до складу податкового кредиту за вересень-листопад 2012 р.

Фактичне перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи: від 03.09.2012 р. № 03/09/1, № 04/09/1 від 04.09.2012р., № 05/09/1, від 05.09.2012р., № 06/09/1 від 06.09.2012р., № 07/09/1 від 07.09.2012р., № 10/09/1 від 10.09.2012р., № 11/09/1 від 11.09.2012р., № 02/10/1 від 02.10.2012р., №05/10/1 від 05.10.2012р., №08/10/1 від 08.10.2012р., №10/10/1 від 10.10.2012р., № 12/10/1 від 12.10.2012р., №15/10/1 від 15.10.2012р. (а.с. 29-81 т. 1).

Товар (насіння соняшника) транспортувався зі складу Постачальника за адресою м. Харків, вул. Польова, 67 на склад покупця за адресою: Харківська область, м. Красноград, вул. Леніна, 2, транспортним засобом, який був отриманий у користування від ТОВ "Вітаойл" на підставі укладеного договору оренду транспортних засобів від 01.01.2012 року № 3.2012 та переданого позивачу згідно акту прийому-передачі № 1 до договору оренди від 01.01.2012 р.

В підтвердження наявності у позивача приміщення та обладнання для переробки соняшника свідчить договір оренди нежитлової будівлі № 1.2012 від 01.01.2012 р. (а.с. 102-104, том 2) за адресою Харківська область, м. Красноград, вул. Леніна, 2 та договір оренди обладнання, укладений між ТОВ "Красноград-продторг" та ТОВ "Вітаоіл" № 2.2012 від 01.01.2012 р. (а.с. 135-137, том 1).

В підтвердження дій по переробці соняшникова свідчать акти виконаних робіт по переробці соняшника на олію (а.с. 219-250, 1 том, а.с. 1-3 т. 2), звіти про рух сировини по складу (а.с. 4-49 т. 2), а також картки аналізу зерна (а.с. 50-72 т. 2).

У подальшому перероблений товар було реалізовано.

Отриману від переробки соняшника олію було реалізовано ПАТ "Київський маргариновий завод" в жовтні-листопаді 2012 р. На підтвердження вказаної господарської операції було надано податкові накладні (а.с. 172-173 т. 1), видаткові накладні (а.с. 174-175 т.1), товарно-транспортні накладні (а.с. 176-177 т. 1).

Внаслідок переробки насіння соняшника також було отримано жмих соняшника, який також було реалізовано ТОВ "АФ "Піщанська" та ТОВ "Ранок", що підтверджується податковими та видатковими накладними (а.с. 138-171, 178-180 т. 1), товарно-транспортними накладними (а.с. 182-198 т. 1).

Реальність господарських операцій за спірними договорами підтверджена документами первинного та бухгалтерського обліку, оформленими належним чином.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Агро-Крокус» податкових накладних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на акт перевірки контрагента позивача, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів не сприймає та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Агро-Крокус» за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість .

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. по справі № 820/50/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 24.03.2014 р.