Ухвала

від 31.03.2015 по справі 820/50/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Київ К/800/18644/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Федорова М.О.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноград-продторг» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000012200 від 29.08.2013 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

13 лютого 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000012200 від 29.08.2013 року скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19.08.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Агро-Крокус» за період з 1.09.2012 року до 31.10.2012 року, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 205 905,00 грн.

29 серпня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012200 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 308 858,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 139.1 статті 139 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням абр виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу , що передбачено п. 198.6 . ст. 198 Податкового кодексу України .

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 3.09.2012 року та 2.01.2012 року між Товариством та ТОВ «Агро-Крокус» були укладені договори купівлі-продажу № 03/09, № 02/10, відповідно до яких Постачальник зобов'язується передати, а Покупець оплатити і прийняти продукцію на умовах цих договорів.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало видаткові накладні; платіжні доручення; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; договори оренди транспортних засобів, приміщення та обладнання №3.2012, №1.2012, №2.2012 від 1.01.2012 року, укладених між Товариством та ТОВ «Вітаойл»; акт прийому-передачі; договір оренди; акти виконаних робіт; звіти про рух сировини на складі; картки аналізу зерна.

У подальшому в жовтні-листопаді 2012 року зазначений товар Товариством був реалізований ПАТ «Київський маргариновий завод», ТОВ «АФ «Піщанська» та ТОВ «Ранок», що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що реальність господарських операцій Товариства з контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами первинного та бухгалтерського обліку. Товариством правомірно сформований податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Агро-Крокус» податкових накладних.

Посилання ДПІ на акт перевірки контрагента Товариства, як на підставу висновків про порушення Товариством вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, є не обґрунтованим, оскільки несплата податку контрагентом Товариства, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит Товариства.

Порушення порядку здійснення господарських операцій контрагентом Товариства не впливає на результати діяльності Товариства і не може бути підставою для притягнення Товариства до відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Федоров М.О.