Постанова

від 18.03.2014 по справі 826/1797/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2014 року 10:39 № 826/1797/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Бабич Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представника позивача Карпенко О.В., представника відповідача Шкодича Ю.В., адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-К"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень №9922655227, №9932655227 від 04.12.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-К" звернулося до суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві №9922655227 та №9932655227 від 04.12.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав в наявності всі документи, для включення сум, сплачених ПП «Міра - КО», ТОВ «Топледгрупп», ТОВ «Оберіг», ТОВ «Нібус» до витрат, а сум ПДВ, сплачених зазначеним контрагентам - до складу податкового кредиту.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 17 лютого 2014 року у позивача було витребувано, зокрема, документи, на підставі яких позивачем було використано в господарській діяльності отримане від контрагентів; письмові пояснення керівника та відповідальних осіб позивача щодо осіб, які представляли контрагентів позивача при укладенні угод та виконанні робіт (передачі товарів), засобів комунікації з контрагентами та укладення угод; докази фактичного виконання робіт. Розгляд справи було призначено на 3 березня 2014 року.

В судове засідання 3 березня 2014 року представник позивача не з'явився, витребовуваних судом документів не надано. Позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване хворобою представника. У зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено до 18 березня 2014 року.

В судовому засіданні 18 березня 2014 року було встановлено, що позивачем витребовуваних документів не подано. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та стверджував, що позивачем було укладено з ПП «Міра - КО», ТОВ «Топледгрупп», ТОВ «Оберіг», ТОВ «Нібус» угоди, за умовами яких вказані підприємства надали позивачу рекламні послуги, зокрема, виготовили та розповсюдили рекламні листівки щодо діяльності позивача, за що позивачем було сплачено 10 465 000грн.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що у контрагентів позивача були відсутні можливості для надання послуг, а у позивача відсутні документи для віднесення сум до складу витрат, а сум ПДВ - до складу податкового кредиту.

При цьому відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача та те, що угоди не могли бути виконані реально, а надані послуги - використані позивачем у господарській діяльності.

З огляду на закінчення строку розгляду справи, встановленого частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд справу розглянув на підставі наявних документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 02.09.2013 -V.311/26-55-22-07/31406764 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено, що позивачем порушено п.п 14.1.27 п.14.1. ст.1, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Укрзернотранс-К» податку на прибуток на загальну суму 924 792,00 грн. Також актом перевірки було встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Укрзернотранс-К» податку на додану вартість на загальну суму 1 744 167,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 04.12.2013 прийнято податкові повідомлення - рішення №9922655227, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток на суму 924 792 грн., та №9932655227, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 2353753 грн. в тому числі за основним платежем - 1 744 167грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 609 586 грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

1. Актом перевірки встановлено, що між позивачем та ПП «МІРА КО» укладено договір про надання рекламних послуг № 23 від 01.03.2011, згідно п.1.1 якого позивач доручив, а зазначений контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування позивача, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства. На виконання умов даного договору позивачем було перераховано з визначенням призначення платежу «виготовлення та розповсюдження рекламних листівок» 4 825 000грн., підписано акти виконаних робіт на зазначену суму, отримано від вказаного контрагента податкові накладні.

Акт перевірки містить посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Міра Ко» від 07.02.2013 №527/22-8/37449321, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якого встановлено порушення контрагентом позивача ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215,216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені правочинами, та відсутність у підприємства адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім цього, акт перевірки містить посилання на п.п.138.10.3 (г) п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, яким передбачено віднесення до витрат на збут витрат на рекламу, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та те, що позивачем в порушення вищезазначених норм відносились до складу витрат вартість послуг, наданих ПП «МІРА КО», факт надання яких підтверджено лише актами виконаних робіт (надання послуг). До перевірки не надано первинних документів, що конкретизують зміст та форми наданих рекламних послуг.

На підставі викладеного, актом перевірки позивача сформульовано висновок про безпідставне віднесення до складу витрат вартість робіт (послуг), отриманих від ПП «МІРА КО» всього у сумі 4 020 834 грн., у тому числі за II квартал 2011 року в сумі 2 625 000 грн., за III квартал 2011 року в сумі 166 667 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 1 229 167 грн. (стор 19 акту перевірки) та завищення податкового кредиту на 804167грн. (стор.28 акту перевірки).

2.Актом перевірки було встановлено, що позивачем та ТОВ «Топделгрупп» укладено договір про надання рекламних послуг №7 від 01.03.2012, згідно п.1.1. якого позивач доручив, а зазначений контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування позивача, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства. На виконання умов даного договору позивачем було перераховано з визначенням призначення платежу «організація рекламного обслуговування» 2 200 000 грн., підписано у березні 2012 року акти виконаних робіт на зазначену суму, отримано від вказаного контрагента податкові накладні за березень 2012 року.

Акт перевірки містить посилання на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва складений акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Топделгрупп» від 21.03.2013року №1094/22.10/37701222, яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Топделгрупп» період березень 2012 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу послуг, які підпадають під визначення ст.22, ст. 185, ст. 188 Податкового Кодексу України, та не підтверджено задекларовані ТОВ «Топделгрупп» зобов'язання з ПДВ за період березень 2012 року.

На підставі викладеного актом перевірки позивача встановлено, що ТОВ «Укрзернотранс-К» безпідставно включило до податкового кредиту березня 2012 року податок на додану вартість в сумі 366 667 грн. за рахунок ТОВ «Топделгрупп», чим порушено вимоги ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України.

3. Актом перевірки було встановлено, що позивачем та ТОВ «Оберіг» укладено договір про надання рекламних послуг № 18 від 01.02.2012.

Судом встановлено, що згідно п.1.2 вищезазначеного договору позивач доручив, а зазначений контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування позивача, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства. На виконання умов даного договору позивачем було перераховано в лютому - квітні 2012 року з визначенням призначення платежу «консультаційно - інформаційні послуги» 2 210 000 грн., підписано акти виконаних робіт на зазначену суму, отримано від вказаного контрагента податкові накладні.

Акт перевірки містить посилання на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Оберіг" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року від 09.08.2013р. №758/26-55-22-07/20593048, яким встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, звіркою ТОВ «Оберіг», не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01. 2012 року по 30.06.2013 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків та встановлено порушення вимог п. 187.1 ст 187, п. 198,1 статті 198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок про те, що ТОВ «Укрзернотранс-К» безпідставно включило до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 368 333,33 грн., за рахунок ТОВ «Оберіг», чим порушено вимоги ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України.

4. Актом перевірки було встановлено, що позивачем укладено договір про надання рекламних послуг № 37 від 06.03.2012 року з ТОВ «Нібус», згідно п. 1.2 якого позивач доручає, а контрагент позивача приймає на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування замовника з метою реклами виробничої діяльності підприємства на умовах, викладених в даному Договорі.

На виконання умов даного договору позивачем було перераховано в березні - квітні 2012 року з визначенням призначення платежу «рекламні послуги» 1 230 000 грн., підписано акти виконаних робіт на зазначену суму, отримано від вказаного контрагента податкові накладні.

Акт перевірки містить посилання на акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібус» (код ЄДРПОУ 37569528) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. від 16.08.2013 року №817/26-55-22-08/37569528, яким встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з мстою ухилення від сплати податків третіх осіб.

На підставі викладеного, актом перевірки позивача сформульовано висновок про те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 205 000 грн., в т.ч. по періодах: 03.2012 -185 000 грн., 04.2012 -20 000 гри. за рахунок ТОВ «Нібус», чим порушено вимоги ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4. п.201.7 п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України.

Суд погоджується з посиланнями відповідача з огляду на таке.

Як встановлено судом, позивачем укладено з контрагентами ідентичні угоди, за змістом яких, як стверджує позивач, позивачу було надано рекламні послуги, а саме - виготовлено та розповсюджено рекламні листівки щодо позивача.

Позивач стверджує, що ним правомірно протягом квітня, травня, червня, липня та грудня 2011 року, лютого, березня, квітня 2012 року було перераховано ПП «Міра - КО», ТОВ «Топледгрупп», ТОВ «Оберіг», ТОВ «Нібус» 10 465 000грн. за виготовлення та розповсюдження рекламних листівок щодо діяльності позивача, правомірно віднесено дану суму до витрат виробництва, а суму ПДВ - та податкового кредиту.

При цьому позивач стверджує, що вказані підприємства надали позивачу рекламні послуги, зокрема, виготовили та розповсюдили рекламні листівки щодо діяльності позивача.

Суд критично ставиться до таких тверджень позивача з огляду на наступне.

До матеріалів справи залучено чотири види листівок, які як стверджує позивач, було розповсюджено його контрагентами. Як вбачається з даних листівок, вони містять відомості про діяльність позивача та його телефон, натомість, не містять жодних відомостей щодо накладу друку, місця друку, інших відомостей, за якими можна було б визначити кількість виготовлених листівок.

Позивачем не надано жодних відомостей щодо кількості розповсюджених листівок, місць розповсюдження, осіб, якими таке розповсюдження проводилося, мети даної акції, прогнозованого та реального впливу ймовірного розповсюдження листівок на господарську діяльність позивача.

Акти виконаних робіт та податкові накладні, надані позивачем, також не містять відомостей щодо кількості віддрукованих та розповсюджених листівок. При цьому посилання на виконання контрагентами будь - яких інших робіт, ніж виготовлення та розповсюдження листівок, позивачем не надано. Таким чином, невірне відображення послуг, які мають відображатися у вигляді кількості надрукованих та розповсюджених листівок, без такої ідентифікації, потягло за собою неможливість подальшого встановлення зв'язку витрат позивача з господарською діяльністю.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Натомість позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати - планів, звітів, доказів фактичного друку та розповсюдження листівок.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

На переконання суду, наявність у замовника (позивача) первинних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та віднесення до валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання послуг, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, постачання оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян