Ухвала

від 03.06.2014 по справі 826/1797/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1797/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-К" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-К" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №9922655227, №9932655227, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Укрзернотранс-К" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №9922655227, №9932655227 - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрзернотранс-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 02 вересня 2013 року № V.311/26-55-22-07/31406764, в якому встановлено, що позивачем порушено п.п 14.1.27 п.14.1. статті 1, п.138.2 статті 138, пп. 139.1.9. п.139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Укрзернотранс-К» податку на прибуток на загальну суму 924 792,00 грн. Також актом перевірки було встановлено порушення п. 185.1 статті 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Укрзернотранс-К» податку на додану вартість на загальну суму 1 744 167,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 04 грудня 2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення №9922655227, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток на суму 924 792 грн., та №9932655227, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 2353753 грн. в тому числі за основним платежем - 1 744 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 609 586 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, формування валових витрат та податкового кредиту у зазначеному періоді було здійснено позивачем за результатами укладених договорів з ПП «Міра - КО», ТОВ «Топледгрупп», ТОВ «Оберіг», ТОВ «Нібус».

За умовами зазначених угод вказані підприємства надали позивачу рекламні послуги, зокрема, виготовили та розповсюдили рекламні листівки щодо діяльності позивача, за що позивачем було сплачено 10 465 000 грн.

Між позивачем та ПП «МІРА КО» укладено договір про надання рекламних послуг № 23 від 01 березня 2011 року, згідно п.1.1 якого позивач доручив, а зазначений контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування позивача, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства. На виконання умов даного договору позивачем було перераховано з визначенням призначення платежу «виготовлення та розповсюдження рекламних листівок» 4 825 000грн., підписано акти виконаних робіт на зазначену суму, отримано від вказаного контрагента податкові накладні.

До перевірки не надано первинних документів, що конкретизують зміст та форми наданих рекламних послуг.

Позивачем та ТОВ «Топделгрупп» укладено договір про надання рекламних послуг №7 від 01 березня 2012 року, згідно п.1.1. якого позивач доручив, а зазначений контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування позивача, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства. На виконання умов даного договору позивачем було перераховано з визначенням призначення платежу «організація рекламного обслуговування» 2 200 000 грн., підписано у березні 2012 року акти виконаних робіт на зазначену суму, отримано від вказаного контрагента податкові накладні за березень 2012 року.

Актом перевірки також встановлено, що позивачем та ТОВ «Оберіг» укладено договір про надання рекламних послуг № 18 від 01 грудня 2012 року.

Судом встановлено, що згідно п.1.2 вищезазначеного договору позивач доручив, а зазначений контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування позивача, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства. На виконання умов даного договору позивачем було підписано акти виконаних робіт, отримано від вказаного контрагента податкові накладні.

Крім того, позивачем укладено договір про надання рекламних послуг № 37 від 06 березня 2012 року з ТОВ «Нібус», згідно якого позивач доручає, а контрагент позивача приймає на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування замовника з метою реклами виробничої діяльності підприємства на умовах, викладених в даному Договорі. На виконання умов даного договору позивачем підписано акти виконаних робіт, отримано від вказаного контрагента податкові накладні.

Щодо кожного з зазначених контрагентів в Акті № V.311/26-55-22-07/31406764 містяться посилання на акти ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки, на підставі чого актом перевірки позивача сформульовано висновок про безпідставність включено до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за наслідком відносин зі згаданими контрагентами.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи зазначене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено з контрагентами ідентичні угоди, за змістом яких, як стверджує позивач, позивачу було надано рекламні послуги, а саме - виготовлено та розповсюджено рекламні листівки щодо позивача.

Однак, позивачем не надано жодних відомостей щодо кількості розповсюджених листівок, місць розповсюдження, осіб, якими таке розповсюдження проводилося, мети даної акції, прогнозованого та реального впливу ймовірного розповсюдження листівок на господарську діяльність позивача. Надані первинні документи також не містять зазначених відомостей.

Таким чином, невідображення послуг, які мають відображатися у вигляді кількості надрукованих та розповсюджених листівок, без такої ідентифікації, потягло за собою неможливість подальшого встановлення зв'язку витрат позивача з господарською діяльністю.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не було надано доказів на підтвердження товарності зазначених операцій, зокрема використання товару отриманого за вказаними договорами, тобто висновків Акта перевірки щодо безтоварності операцій ним спростовано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до валових витрат сум, сплачених за результатами укладених договорів з ПП «Міра - КО», ТОВ «Топледгрупп», ТОВ «Оберіг», ТОВ «Нібус», оскільки апелянтом не було доведено товарності та реальності вказаних господарських операцій, тобто використання товару та послуг у власній господарській діяльності.

А тому, відповідно, правомірними є висновки зазначеного акту податкової перевірки та, прийняте на його основі, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-К" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.