Постанова

від 31.03.2014 по справі 826/2345/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року 08:40 № 826/2345/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пуллон» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуллон» (надалі - позивач/ТОВ «Пуллон») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - відповідач/ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000092204 від 15.01.2014 р.;

2. Стягнути з Державного бюджету України сплачені ТОВ «Пуллон» судові витрати.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 14.03.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час винесення 15.01.2014 р. податкового повідомлення-рішення №0000092204.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Пуллон» зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.08.2012 р. (код ЄДРОПУ 38307846), з 02.08.2012 р. взято на податковий облік та станом на дату реєстрації перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основними видами діяльності Позивача згідно із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №215491 є неспеціалізована оптова торгівля.

У період з 18.12.2013 р. по 20.12.2013 р. на підставі повідомлення №12237/10/26-53-22-04-11 від 18.12.2013 р. та наказу №1174 від 18.12.2013 р. про документальну позапланову невиїзну перевірку, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Пуллон» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум податків та зборів по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ» за липень 2013 р., за результатами якої складений акт «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Пуллон» (код ЄДРПОУ 38307846) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків та зборів за липень 2013 р. з питань взаємовідносин з ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ» (код ЄДРПОУ 38095583) від 25.12.2013 р. №2138/23-56-22-04-21-38307846» (надалі - Акт перевірки №2138), в якому зазначено про виявлення Відповідачем наступних порушень вимог законодавства Позивачем, зокрема:

ь п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 243 160 грн., що підлягає сплаті до бюджету за липень 2013 р.

Не погоджуючись із Актом перевірки №2138, ТОВ «Пуллон» подало заперечення до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №08/01/14 від 08.01.2014 р., за результатом розгляду якого Відповідачем надана відповідь від 13.01.2014 р. №250/10/26-53-22-04-11 про залишення без змін Акту перевірки №2138, а вказане заперечення без задоволення.

Водночас, на підставі Акту перевірки №2138 ПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесене податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 р. (форма «Р») №0000092204, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 364 740,00 грн. (із яких 243 160,00 грн. - за основним платежем, 121 580,00 грн. - штрафні санкції).

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси Позивача під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ТОВ «Пуллон» оскаржило його в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з Акту перевірки №2138, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було встановлено, що ТОВ «Пуллон» за липень 2013 р. задекларовано податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 960 910,00 грн.

При цьому, у перевіряємий період Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» відповідно до укладеного договору поставки №24 від 24.06.2013 р. (надалі - Договір №24), згідно якого ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» (Постачальник) зобов'язується передати в погоджені строки ТОВ «Пуллон» (Покупець) сухе молоко та іншу молочну продукцію (надалі - товар), кількість та асортимент якої вказується Покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно із умовами цього Договору.

На виконання умов укладеного Договору №24, в п.2.2 якого вказано, що ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатковій накладній на поставку товару, від так, Позивачем були надані видаткові накладні за липень 2013 р. на загальну суму 1 458 960,00 грн.

Крім того, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, за поставлений товар у перевіряємий період відповідно до укладеного Договору №24 контрагентом ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» були виписані Позивачу податкові накладні, суми ПДВ яких ТОВ «Пуллон» було включено до податкового кредиту у липні 2013 р. на загальну суму ПДВ - 243 160,00 грн.

Водночас, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Поряд із цим, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Водночас, в пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Поряд із цим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 14.03.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції. При цьому, Позивача (як і Відповідача) попереджалось про положення ст.114 КАС України, зокрема про вирішення справи на підставі наданих сторонами документів.

Так, на виконання вимог ухвали суду, представником Позивача були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Пуллон» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.1 укладеного Договору №24 Постачальник відвантажує товар Покупцеві за договірними цінами, які узгоджені з Постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати. Крім того, строк поставки товару складає 3 робочі дні з моменту підтвердження Постачальником замовлення Покупця.

Однак, як вбачається з Акту перевірки №2138 та з матеріалів справи, відповідні замовлення ТОВ «Пуллон» та виставлені контрагентом рахунки до сплати, узгоджені сторонами, відсутні, що також підтверджується представником Позивача.

Крім того, відсутні докази факту сплати (платіжні доручення, банківські виписки) Позивачем коштів за придбаний товар, які також не були надані при проведенні Відповідачем перевірки.

Поряд із цим, суд приймає до уваги твердження податкового органу про те, що 25.10.2013 р. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на адресу ТОВ «Пуллон» було надіслано запит №8852/10/26-53-22-04-11 «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження», яким витребовувались від Позивача необхідні первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ». При цьому, з огляду на надану ТОВ «Пуллон» відповідь від 28.10.2013 р. №28/10/13 на зазначений запит, що також підтверджується Актом перевірки №2138, платіжні доручення та банківські виписки до перевірки надані не були, що не спростовано представником Позивача.

Поряд із цим, надані Позивачем банківські виписки зазначених висновків суду не спростовують, оскільки зазначені в них суми сплати не відповідають вказаним у видаткових накладних сумам. Крім того, з огляду на надані банківські виписки, не вбачається сплати Позивачем коштів у повному обсязі вартості придбаного товару.

В свою чергу суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на те, що в п.4.2 Договору №24 зазначено про те, що якість товару, який постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості, проте, Позивачем не було надано до перевірки документів, які б посвідчували показники якості товару, отриманого від ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ». Зазначені висновки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підтверджується відсутністю відповідних документів (зокрема, але не виключно: ветеринарні свідоцтва ф.2) і в матеріалах справи. Крім того, щодо відсутності таких необхідних документів було також підтверджено поясненнями представника Позивача.

Водночас, п.3.4 Договору №24 передбачено, що передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється шляхом самовивозу товару Покупцем. За домовленістю Покупця з Постачальником Постачальник може здійснювати доставку товару в пункт поставки, вказаний Покупцем.

На підтвердження факту поставки товару в пункт поставки ТОВ «Пуллон» Позивачем були надані суду укладені договори оренди, зокрема:

ь Договір оренди №б/н від 01.04.2013 р., згідно якого ТОВ «Оріана» (Орендодавець) надає, а ТОВ «Пуллон» (Орендатор) приймає в оренду 120 м 2 складське приміщення, яке розташоване за адресою: Київська обл., с. Щасливе, вул. Леніна, 15;

ь Договір оренди №01/03/13-3 від 01.03.2013 р., згідно якого ОСОБА_2 (Орендодавець) передає, а ТОВ «Пуллон» (Орендар) приймає у тимчасову оренду частину нежитлового приміщення - складське приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, судом не приймаються до уваги зазначені договори оренди, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження самого факту поставки придбаного Позивачем у ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ» товару на зазначені адреси складів Позивача. Крім того, відсутні докази оплати Позивачем за орендовані приміщення, акти приймання-передачі вказаних вище приміщень, складська документація.

Таким чином, судом не встановлено наявність матеріально-технічних ресурсів у Позивача, до яких відносяться виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

Пунктом 8.25 Правил №363 передбачено, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

В п.11.6 р.11 Правил №363 передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, зокрема:

ь час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

ь вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Однак, на підтвердження факту поставки за укладеним Договором №24 Позивачем не були надані встановлені Правилами №363 документи, такі як: товарно-транспортні накладні, маршрутні листи. При цьому, на підтвердження самовивозу придбаного товару Позивачем не надано ані договорів транспортування, ані договорів оренди транспортних засобів, ані документів на право власності автомобілів, що свідчить про відсутність реальності господарських правовідносин між ТОВ «Пуллон» та його контрагентом з поставки відповідного товару.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99) передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

Так, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Водночас, Позивачем не надано до суду доказів, на підтвердження видання довіреностей або їх копій, журналу реєстрації довіреностей на отримання товару від контрагентів, а також довіреності на право підписання видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, що також дає суду підстави для висновку про відсутність господарських операцій.

Поряд із цим, суд критично ставиться на посилання представника ТОВ «Пуллон» про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована встановленими судом обставинами, від так, надані Позивачем документи не посвідчують реальність існування господарських відносин між Позивачем та його контрагента - ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ».

Водночас, суд не приймає до уваги надані Позивачем документи на підтвердження подальшого використання у своїй господарській діяльності придбаного у ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ» товару, а саме, Договір поставки №ДГ-0000006, укладений між ТОВ «Пуллон» (Постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Молочна країна» (Покупець), оскільки на підтвердження реальності виконання вимог вказаного договору не були також надані необхідні первинні документи, такі як: заявки, рахунки на оплату, замовлення, сертифікати походження та відповідність товару вимогам ГОСТу, докази наявності маркування на кожне упаковане місце, докази прийняття товару по якості та кількості.

При цьому, суд критично ставиться до наданих ТОВ «Пуллон» товарно-транспортних накладних як на докази поставки проданого Позивачем товару ТОВ «ТД «Молочна країна», оскільки суду не були надані документи, хто розвантажував отриманий від ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ» товар та навантажував товар на відправку до ТОВ «ТД «Молочна країна» на складах Позивача.

Крім того, з огляду на надані Позивачем товарно-транспортні накладні, судом встановлено відсутність відмітки про фактичний час прибуття автомобілів для завантаження товару. При цьому, неможливо встановити хто саме фактично відпускав та приймав товар, оскільки наявні в них підписи уповноважених осіб сторін та водіїв (експедиторів) без відповідного розшифрування.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в наданих товарно-транспортних накладних №638, №641, №625, №708, №736, №704, №737, №739 заначено адреси пунктів навантаження та розвантаження товару на складах Позивача згідно із укладеними договорами оренди №б/н від 01.04.2013 р. та №01/03/13-3 від 01.03.2013 р., від так, транспортування придбаного ТОВ «ТД «Молочна країна» у Позивача товару відбувалось зі складу на склад ТОВ «Пуллон». При цьому, докази щодо отримання вказаним контрагентом придбаного у Позивача товару відсутні, як і відсутні докази щодо передачі ТОВ «Пуллон» проданого (поставленого) товару Покупцю. Одночасно, пояснень та спростувань щодо такого сумнівного постачання (транспортування) товару відповідно до укладеного Договору поставки №ДГ-0000006 представником Позивача суду надано не було.

З огляду на викладене, надані ТОВ «Пуллон» товарно-транспортні накладні на підтвердження факту використання придбаного товару у своїй господарській діяльності не мають силу первинних, оскільки складені з ряду грубих порушень Правил №363.

Таким чином, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ», не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Пуллон» із відповідним контрагентом.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Крім того, суд приймає до уваги доводи Відповідача про те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АД №598113 основними видами діяльності контрагента Позивача ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, надання інших інформаційних послуг, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту та рекламні агентства, що не пов'язано із торгівлею будь-яким товаром.

При цьому, як вбачається з Акту перевірки №2138, вказані висновки податкового органу також підтверджуються отриманим Відповідачем актом ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.09.2013 р. №249/26-52-22-04-10/38095853 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ», згідно висновків якого встановлено відсутність працівників, транспортних засобів, основних фондів, відповідно, контрагент Позивача не мав змоги придбавати та продавати товар, завантажувати та розвантажувати, перевозити, зберігати, контролювати якість та продавати тисячі тон товару, що зазначено у наявних в матеріалах справи видаткових накладних.

Згідно із зазначеним, за результатами проведеної перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийшла до висновку, що за липень 2013 р. Позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 234 160,00 грн.

З огляду на викладене, суд погоджується з відповідними висновками Відповідача, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, факти поставок оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним Договором №24 із ТОВ «Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України у взаємозв'язку з положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у ТОВ «Пуллон» права включення спірної суми податкового кредиту з ПДВ розміром 234 160,00 грн., а тому не вбачається підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.01.2014 р. №0000092204.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуллон» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути решту несплаченої суми судового збору у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуллон» (02160, м. Київ, вул. Фанерна, 4, код ЄДРПОУ 38307846).

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві стягнути решту несплаченої суми судового збору у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуллон» (02160, м. Київ, вул. Фанерна, 4, код ЄДРПОУ 38307846) на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України

Суддя Б. В. Санін