Постанова

від 19.03.2014 по справі 826/18216/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2014 року № 826/18216/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Смолія І.В., Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське благо» до про 1. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дурицької Марії Євгеніївни Державної реєстраційної служби України 2. Реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Дурицької Марії Євгеніївни Державної реєстраційної служби України щодо винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №6388988 від 03.10.2013; 2) скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №6388988 від 03.10.2013; 3) Зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію права власності на будівлю складу ангару, що розташований за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вул. Широка, будинок, 226 Е за суб'єктом ТОВ «Єнакіївське благо», податковий номер 33665029, яке набуло право власності на зазначену будівлю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 20.12.2005, укладеного між СТОВ Єнакіївське та Рішення Господарського суду Донецької області по справі №12/40пн від 26.05.2008 визнаний дійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір купівлі - продажу нерухомого майна від 20.12.2005 визнано дійсним згідно рішення Господарського суду Донецької області, що є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідач 1 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що у вказаному рішенні Господарського суду Донецької області не визнано право власності за ТОВ «Єнакіївське благо» на будівлю ангару.

Відповідач 2 проти позову заперечував з огляду на те, що реєстрація права власності на об'єкт нерухомості є дискреційним повноваженням, з урахуванням чого просив суд в позові відмовити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження з огляду на положення ч.6 ст.128 КАС України, за відсутності представників відповідачів та відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2013 відповідачем 1, за результатами розгляду заяви представника позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що прийнята 31.08.2013 о 16:42:21 за №2751044 та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, прийнято оскаржуване рішення №6388988, яким позивачу відмовлено в державній реєстрації права власності форма власності: приватна, на БУДІВЛЮ АНГАРУ, що розташований Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вулиця Широка, будинок, 226Е, за суб'єктом: «ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄНАКІЇВСЬКЕ БЛАГО», податковий номер 33665029.

Як вбачається з рішення про відмову в державній реєстрації та письмових заперечень відповідача 1, відмова в державній реєстрації права власності ґрунтується на наступних обставинах.

Так, відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22.02.2011 №703, документом, що підтверджує виникнення права власності є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності. Рішенням господарського суду Донецької області у справі №12/40пн від 26.05.2008 право власності за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄНАКІЇВСЬКЕ БЛАГО» не визначається, таким чином, зазначений документ не може бути підставою для проведення державної реєстрації.

Інших обставин відмови позивачу в реєстрації права власності спірне рішення в собі не містить.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справі за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Так, 20.05.2005 між СТОВ «Єнакіївське» (продавець) та ТОВ «Єнакіївське благо» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати і передати у власність покупця будівлі, що вказані в п.1.1.1. протягом 90 днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п.1.1.1 Договору продавець передає у власність наступне нерухоме майно:

- будівлю контори, загальною площею 197,3м. вартістю 4071грн, яка розміщена за адресою Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вул. Широка д-226;

- будівлю складу насіння, загальною площею 578,8м. вартістю 10024,00грн., яка розміщується за адресою Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вул. Широка, б.21;

- будівлю (ангар), загальною площею 440,4м. вартістю 10800грн., яка розміщується за адресою Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вул. Широка.

Актом №3 прийому-передачі по Договору, представник продавця згідно раніше укладеного Договору передав покупцю (позивачу) будівлю (ангар), загальною площею 440,4м. вартістю 10800грн., яка розміщується за адресою Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вул. Широка.

Представник покупця не заперечує проти технічного стану будівлі і необхідності подальшого ремонту за власний рахунок.

Представник продавця передав вищевказану будівлю і технічну документацію і претензій до покупця не має.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як зазначає позивач, з невідомих йому причин, після укладання договору, продавець відмовився від його нотаріального посвідчення.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом №12/40пн, в якому просив визнати Договір від 20.05.2005 дійсним в частині продажу складу та будівлі ангару.

Як вбачається з резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 26.05.2008 по справі №12/40пн (набрало законної сили 06.06.2008), суд вирішив позов задовольнити. Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2005, підписаний між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське» с. Малоорлівка, Шахтарський район, Донецька область та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське благо» с. Малоорлівка, Шахтарський район, Донецька область в частині продажу будівлі складу насіння загальною площею 578,8кв.м вартістю 10024грн. яке розташоване за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вул. Широка, б.21 та будівлі ангару, загальною площею 440,4кв.м. вартістю 10800грн., яке розташоване за адресою: Донецька область, Шахтарський район с. Малоорлівка, вул. Широка.

Разом з тим, вказане рішення суду дійсно не містить в собі посилання на визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості, як то вірно зазначено Реєстратором. При цьому, суд звертає увагу на помилковість ототожнення позивачем понять «визнання договору дійсним» та «визнання права власності», адже в розумінні ст. 657 ЦК України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, право власності, в даному випадку, могло перейти до позивача виключно після державної реєстрації, чого останнім зроблено не було, внаслідок чого у суб'єкта владних повноважень не було законних підстав для реєстрації за позивачем права власності на будівлю (ангар), загальною площею 440,4м. вартістю 10800грн., яка розміщується за адресою Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вул. Широка.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2005 в силу ст. 657 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, а питання визнання за позивачем права власності на визначене договором нерухоме майно господарським судом не вирішувалось, що, на думку суду, є належною підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В той же час, оскаржуване рішення від 03.10.2013 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.7 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Враховуючи зазначене, оскільки об'єкт нерухомості знаходиться за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Малоорлівка, вул. Широка, а оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором, дія якого не розповсюджується на Донецьку область, вказане рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню як таке, що винесено в порушення ч.3 ст.2 КАС України, ч.7 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Згідно ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дурицької Марії Євгеніївни Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №6388988 від 03.10.2013.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 34 (тридцять чотири)грн. 41 коп. присудити на користь ТОВ «Єнакіївське благо» (код ЄДРПОУ 33665029, адреса: 86222, Донецька обл., Шахтарський район, село Малоорлівка, ВУЛИЦЯ ШИРОКА, будинок 21) з Державного бюджету України .

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді І.В. Смолій

С.К. Каракашьян

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.