Постанова

від 18.03.2014 по справі 826/13471/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13471/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О.,Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан» на постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форм и «Р» від 21 червня 2013 року № 0000472270 та № 0000482270.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення. Не погодившись із постановою суду першої інстанції ТОВ «Теремки Лан» подало апеляційну скаргу в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Унісон дизайн», ТОВ «СВН Антарекс», ТОВ «Транспорт-експрес», ТОВ «Загреб Україна», ТОВ «Соло-25», ТОВ «ТК Старт», ТОВ «Леміш Груп», ТОВ « Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Айсіпі», ТОВ «Ін вест Іновейш», ТОВ «Вергун», ТОВ «Аріалтрейд» за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки № 391/1-22-70-34424435 від 07.06.2013 року у якому зазначено виявлені порушення позивачем вимог законодавства України, зокрема:

-5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряє мий період на суму 468468 грн, зокрема по періодах: за 2010 рік у сумі 130 000 грн у т.ч. за ІІІ квартал 2010 року - 53 750 грн, за ІУ квартал 2010 року на суму 76250 грн; за 2012 рік у сумі 338 468 грн, у т.ч. за І квартал 2012 року у сумі 57750 грн, за ІІ квартал 2012 року у сумі 61023 грн, ІІІ квартал 2012 року у сумі 105 245 грн, ІУ квартал 2012 року в с умі 114 450 грн;

-пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість!» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ,, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду ( п. 25)27) Декларації з ПДВ) на суму 377 167 грн, а саме по періодах: у серпні 2010 року в сумі 15000 грн, у вересні 2010 року в сумі 28000 грн, у жовтні 2010 року в сумі 20 000 грн, у листопаді 2010 року в сумі 18000 грн, у грудні 2010 року в сумі 23000 грн, у лютому 2012 року в сумі 25 000 грн, у березні 2012 року в сумі 30 000 грн, у квітні 2012 року в сумі 30 000 грн, у вересні 2012 року в сумі 34 167 грн, у жовтні 2012 року в сумі 38000 грн, у листопаді 2012 року в сумі 35000 грн, у грудні 2012 року в сумі 36000 грн, у січні 2013 року в сумі 45000 грн.

На підставу акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.06.2013 року №0000472270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 468 468 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 117117 грн; від 21 червня 2013 року №0000482270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 377167 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 177 584 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази є достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг доступу до мережі Інтернет фактично не мали реального характеру, операції надання послуг доступу до мережі Інтернет оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, які суд першої інстанції вважає такими що не містять істотних умов договору, зокрема, строків надання послуг та їх ціни, а отже є неукладеними.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, оскільки вони не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції за перевіряємий період, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Атлант Буд Сіті», ТОВ «Вергус», ТОВ «Аріалтрейд», ТОВ «Леміш Груп», які ґрунтувалися на договорах про надання послуг доступу до мережі Інтернет та з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», які ґрунтувалися на договорі про відступлення права вимоги.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за послуги, контрагентами виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти надання послуг та податкові накладні.

В той же час, в ході перевірки відповідачу надійшла інформація інших податкових та слідчих органів щодо контрагентів позивача, яка містить дані про порушення ними вимог діючого законодавства, а саме:

Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 14.09.2012 року №0827/2307/37267483 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріалтрейд» (код ЄДРПОУ 37267483) зафіксовано, що за результатами перевірки задекларовані ТОВ «Аріалтрейд» податкові зобов'язання зменшені до « 0». Також, задекларований податковий кредит по контрагентам-покупцям сформований неправомірно та підлягає зменшенню до « 0». В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Аріалтрейд» відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Аріалтрейд» відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Актом ДПІ у Печерському районі м, Києва Державної податкової служби від 25.07.2012 року №548/22-08/37144600 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37144600) за період з 14.06.2010 року по 10.05.2011 р. зафіксовано, що відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже, у підприємства фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, відповідачем отримано постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 26.03.2013 р., якою зафіксовано, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42012000000000004 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст. 209, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358., ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, в ході якого встановлено, що на території України, рядом осіб створено ряд підприємств з ознаками фіктивності, з метою укладання фіктивних(безтоварних) правочинів, для послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду та мінімізації податкових зобов'язань. Також допитані директори ТОВ «Атлант Буд Сіті» та ІОВ «Трейдтех», які надали покази, що ніякої господарської діяльності вказаних підприємств не здійснювали, директорами виступили на прохання осіб за грошову винагороду.

Більше того, відповідачем отримано постанову старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області від 25.03.2013 р., в якій зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що в результаті підробки офіційних документів ТОВ «Тікле» був незаконно та безпідставно сформований податковий кредит по ПДВ, який був використаний для мінімізації бази оподаткування по ПДВ для підприємств-контрагентів, одним з яких через ТОВ «Аріалтрейд» (код ЄДРПОУ 37267483) є підприємством ТОВ «Теремки Лан».

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти не могли приймати участь у операції з отримання послуг, оскільки вказані товариства створені з метою прикриття незаконної діяльності та без наміру здійснення господарської діяльності - здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Отже, виписані такими контрагентами первинні документи дають підставу стверджувати про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій та їх безтоварний характер між позивачем та ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Атлант Буд Сіті», ТОВ «Аріалтрейд», ТОВ «Укртехномас-сервіс», щодо надання послуг доступу до мережі Інтернет.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що договори, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан» та контрагентами, не були предметом судового дослідження в зазначених кримінальних справах.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до вищезазначених тверджень відповідача, з огляду на наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції); 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів); 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку); 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вироки на які посилається відповідач не можуть бути доказом протиправності позивача, оскільки вищезазначені договори не були предметом розгляду в даних кримінальних справах.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 11.10.2012 №К/9991/37708/12, від 17.12.2012 №К/9991/26113/12, від 12.02.2013 №К/9991/63242/12, від 13.02.2013 №К/9991/58356/12.

Відповідно до вимог податкового законодавства України, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В силу вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентомами ТОВ «Трейдех», ТОВ «Атлант Буд Сіті», ТОВ «Вергус», ТОВ «Аріалтрейд», ТОВ «Леміш Груп» оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Не може погодитись суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції щодо відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами, які були укладені між позивачем та контрагентами виходячи з наступного.

Як вбачається з вищевикладеного, позивачем було надано суду всі первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні факти, які б свідчили про те, що господарські операції не відповідають дійсним намірам сторін, і спрямовані на ухилення від сплати податків, отже це є лише припущенням відповідача.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «Трейдех», ТОВ «Атлант Буд Сіті», ТОВ «Вергус», ТОВ «Аріалтрейд», ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Укртехномас-Сервіс» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали діючі свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, що в свою чергу було перевірено позивачем.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що юридична особа не несе відповідальність за правильність ведення особистого податкового обліку контрагента та не несе відповідальності за правомірність/неправомірність (злочинність) дій своїх контрагентів, підроблення ними документів, дій щодо фіктивності діяльності контрагентів у разі вчинення з ними реальних господарських операцій та інших неправомірних дій.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617, наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України звертає увагу, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено иі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Печерського районного суду по справі № 1-167/12 від 19 березня 2012 року, яке набрало законної сили 26.03.2012 р., гр., ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємство ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Суд апеляційної інстанції бере до уваги дану постанову, яка набрала законної сили, погоджується з позицією суда першої інстанції з цього приводу та в задоволені цієї частини позовних вимог, по контрагенту ТОВ «Укртехномас-Сервіс», відмовляє.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів-,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан» - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів м. Києва від 21 червня 2013 року № 0000472270 в частині 423 085 грн. та № 0000482270 в частині 409 751 грн.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 20 березня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.