Постанова

від 24.03.2014 по справі 910/21188/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2014 р. Справа№ 910/21188/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Карпенко К.В. - представник, дов. № 20/02/2014-01 від 20.02.2014;

від відповідача: Муравлянік О.С. - представник, дов. б/н від 06.01.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Інап Буд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013

у справі № 910/21188/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС-Україна"

до Приватного підприємства "Інап Буд"

про сплату заборгованості за договорами на виконання будівельно-монтажних робіт у розмірі 816 353,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/21188/13 позовні вимоги задоволені частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 742 139,49 грн. основного боргу, 54 877,65 грн. пені та 15 940,34 грн. судового збору; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що, як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання за договорами № 290801 та № 290802 належним чином, виконав всі передбачені роботи на загальну суму 1 597 164,95 грн., що підтверджується актами приймання-виконання будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості; відповідач за виконані роботи розрахувався частково, лише в сумі 855 025,46 грн., що не заперечується відповідачем; твердження відповідача, що строк оплати за виконані роботи не настав, суд визнає необґрунтованими, оскільки порядок проведення остаточних розрахунків за договорами чітко визначено ч. 3 п. 2.2 договорів; суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців; за розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені у розмірі 54 877,65 грн., яка розрахована за період з 10.01.2013 по 10.07.2013, враховуючи розмір подвійної облікової ставки Національного банку України та за період не більше 6 місяців з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/21188/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що вимоги та зобов'язання щодо порядку проведення розрахунків як для позивача, так і для відповідача, визначені у п.п. 2.2, 2.5, є обов'язковими; припис п.п. 2.2, 2.5 договорів щодо зобов'язання позивача надати рахунок-фактуру відповідачу для сплати кінцевого розрахунку, є обов'язковим для виконання та є відкладальною умовою, тобто надання рахунку-фактури відповідачу є підставою для оплати виконаних робіт, однак, позивачем жодного разу не було надано рахунку-фактури відповідачу, отже, відповідач є таким, що виконав свої зобов'язання відповідно до умов договору.

На думку скаржника, Господарським судом міста Києва порушено ст. 83 ГПК України і перевищено свої повноваження щодо зміни позовних вимог та задоволення їх, а саме, судом було прийнято рішення про стягнення з відповідача 742 139,49 грн. основного боргу, 54 877,65 грн. пені та 15 940,34 грн. судового збору, замість зобов'язати відповідача погасити заборгованість перед позивачем та перерахувати суму заборгованості і стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись зокрема на те, що суд першої інстанції не вийшов за межі своїх повноважень, а керувався нормами ст. 84 ГПК України, наявними доказами та усними поясненнями представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву з вимогою зобов'язати відповідача погасити заборгованість перед позивачем та перерахувати 816 353,44 грн. на рахунок позивача; стягнути з відповідача судовий збір.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.08.2012 між позивачем та відповідачем укладені договори підряду № 290801 та № 290802.

Пунктом 1.1 договору № 290801 сторони погодили, що відповідно до цього договору відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором підрядник, приймає на себе зобов'язання по виконанню будівельно-монтажних робіт на території автозаправної станції № 10-06, розташованої за адресою: с. Велика Олександрівка, траса Київ-Харків 30 км+750м, зліва (с. Чубинське), перелік яких зазначений в локальному кошторисі.

Згідно із п. 1.1 договору № 290802 відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором підрядник, приймає на себе зобов'язання по виконанню будівельно-монтажних робіт на території автозаправної станції № 10-15, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, Харківське шоссе, 1-а, перелік яких зазначений в локальному кошторисі.

В ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт виконання позивачем умов договору № 290801 та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт, підтверджується складеними та підписаними сторонами за договором № 290801 актами приймання виконаних будівельних робіт примірна форма № КБ-2в, а саме: № 1 за вересень 2012р. на суму 64 255,54 грн., № 2 за вересень 2012р. на суму 61 183,30 грн., № 3 за жовтень 2012р. на суму 224 561,81 грн., № 4 за грудень 2012р. на суму 446 276,66 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати примірна форма № КБ-3.

Акти приймання виконаних будівельних робіт за договором № 290801 № 1 та № 2 підписані 25.09.2012, № 3 - 31.10.2012, а № 4 - 27.12.2012.

Факт виконання позивачем умов договору № 290802 та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт, підтверджується складеними та підписаними сторонами за договором № 290802 актами приймання виконаних будівельних робіт примірна форма № КБ-2в, а саме: № 1 за вересень 2012р. на суму 54 982,51 грн., № 2 за вересень 2012р. на суму 88 334,98 грн., № 3 за жовтень 2012р. на суму 56 682,17 грн., № 4 за грудень 2012р. на суму 600887,98 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати примірна форма № КБ-3.

Акти приймання виконаних будівельних робіт за договором № 290802 № 1 та № 2 підписані 25.09.2012, № 3 - 31.10.2012, а № 4 - 27.12.2012.

Згідно із п.п. 2.2 договорів №№ 290801, 290802 оплата робіт за цими договорами здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, вказаний в реквізитах цих договорів, на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем відповідачу для оплати, в наступному порядку: після підписання цих договорів за згодою сторін на підставі виставлених позивачем відповідачу рахунків-фактур, відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача авансові платежі; остаточний розрахунок відповідач здійснює протягом 7 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передання виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки КБ-3, з урахуванням здійснених раніше авансових платежів.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем, відповідачем не оплачено виконані позивачем роботи, згідно із договором № 290801 на суму 293 764,58 грн. та за договором № 290802 на суму 448 374,91 грн.

У претензії від 22.07.2013 за № 22/07/2013-01, позивач просив відповідача погасити заборгованість за договорами №№ 290801 та 290802, яка становить 816 353,44 грн., разом із штрафними санкціями.

Зазначена претензія надіслана відповідачу на дві адреси, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 95-97).

Відповіді на претензію позивача № 22/07/2013-01 від 22.07.2013 та доказів відсутності заборгованості перед позивачем, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Доказів оплати виконаних позивачем робіт згідно із договорами №№ 290801, 290802, відповідачем не надано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 742 139,49 грн. основного боргу є такою, що відповідає нормам законодавства, підтверджена матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 6.3 договорів №№ 290801, 290802 у разі затримки відповідачем строку оплати робіт, позивач вправі вимагати від відповідача оплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від неоплаченої у строк суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від неоплаченої у строк суми.

Здійснивши перерахунок суми пені, наведений позивачем у позовній заяві, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що сума пені у розмірі 54 877,65 грн. є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відсутність рахунків-фактур не є перешкодою для оплати виконаних позивачем робіт за договорами №№ 290801, 290802, зважаючи на зазначення їх вартості у актах приймання виконаних будівельних робіт примірна форма № КБ-2в, які підписані як позивачем, так і відповідачем, тим більше, що умовами п.п. 2.2 договорів №№ 290801 та 290802 7-денний строк проведення остаточного розрахунку відповідачем відліковується від дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки КБ-3 із врахуванням здійснених раніше авансових платежів та не зумовлюється виставленням відповідачу рахунків-фактур.

В ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не доведено того, що невиставлення рахунків-фактур перешкодило вчасно здійснити розрахунок за виконання робіт згідно із договорами №№ 290801, 290802.

Доказів наявності порушень норм процесуального права, які відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, апеляційною інстанцією не виявлено.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено майнові вимоги. Про зазначене також свідчить сплата позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

Згідно із п.п. 9.13 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 у резолютивній частині рішення зі спорів, пов'язаних із стягненням грошових сум, господарські суди повинні зазначати, зокрема, дані, визначені в пункті 3 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, слід зазначити, що згідно із ст.ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Перевіривши, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність рішення суду першої інстанції, а статтею 104 ГПК України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/21188/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інап Буд" без задоволення.

2. Справу № 910/21188/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха