Постанова

від 20.03.2014 по справі 814/297/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/297/13-а

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Новобузького районного центру зайнятості Миколаївської області, Миколаївського обласного центру зайнятості до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Новобузький районний центр зайнятості Миколаївської області звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просить зобов'язати Баштанську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відшкодувати кошти в сумі 1098,11 грн., з яких на користь Новобузького районного центру зайнятості Миколаївської області - в сумі 970,26 грн., на користь Миколаївського обласного центру зайнятості - в сумі 127,85 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не відшкодував витрати матеріальної допомоги в період навчання та самого навчання звільненої ОСОБА_3.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Баштанська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про залишення без задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 04.04.2012 до Новобузького районного центру зайнятості, за допомогою у працевлаштуванні звернулась ОСОБА_3, яка вивільнена відповідачем на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Її було зареєстровану як таку, що шукає роботу, та 11.04.2012 надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Протягом двох років, що передували вивільненню вона не підвищила своєї кваліфікації і не одержала суміжної професії, що підтверджується даними графи 7 Звіту про заплановане вивільнення працівників форми № 4-ПН від 21.01.2012.

В зв'язку з неможливістю працевлаштування за наявною професією ОСОБА_3 виявила бажання пройти навчання на курсах підвищення кваліфікації до Південнослов'янського інституту Вищого навчального закладу "Київський славістичний університет" за навчальною програмою "Управління підприємства. Бізнес-планування для організації підприємницької діяльності" де вона пройшла повний курс навчання з 30.05.2012 по 06.06.2012.

Згідно довідок виданих ОСОБА_3 в тому, що вона пройшла повний курс навчання, вартість навчання склала 127,85 грн., виплата матеріальної допомоги та витрат пов'язаних з навчанням склала 970,26 грн.

Новобузьким районним центром зайнятості було направлено відповідачу претензію про добровільну сплату суми заборгованості № 1019 від 21.08.2012 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено суду факт виконання ним всіх можливих передбачених законом заходів для того, щоб ОСОБА_3 пройшла перекваліфікацію, одержала суміжну професію або підвищила свою кваліфікацію протягом двох років, що передували вивільненню. Письмових доказів того, що ОСОБА_3 було запропоновано навчатися для одержання суміжної професії або підвищення своєї кваліфікації від яких вона відмовилась, відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів такий висновок вважає правильним, та зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.

Відповідно до пункту "е" частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги.

Згідно статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості, зокрема, організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.

Відповідно до частини другої статті 24 вище зазначеного Закону професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Як було встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 за два роки до звільнення не проходила професійної перепідготовки чи підвищення кваліфікації, що підтверджує необхідність проведення позивачем професійної перепідготовки вивільненого відповідачем працівника.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, затрачені на професійну підготовку ОСОБА_3 у розмірі 127,85 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок підприємства.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної допомоги та оплати проїзду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації застрахованим особам за направленням державної служби зайнятості виплачується в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню. Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 308 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, пунктом 29 передбачено, що виплата матеріальної допомоги у період професійного навчання, оплата проїзду до місця професійного навчання та у зворотному напрямку, проживання здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновків, що витрати, затрачені на професійну перепідготовку проводяться на підставі Закону України «Про зайнятість населення» за рахунок підприємства, а матеріальна допомога у період професійної підготовки виплачується на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» проводяться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Оскільки вищевказані обставини та положення законодавства судом першої інстанції прийняті до уваги не були, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Новобузького районного центру зайнятості Миколаївської області, Миколаївського обласного центру зайнятості до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов Новобузького районного центру зайнятості Миколаївської області, Миколаївського обласного центру зайнятості - задовольнити частково.

Зобов'язати Баштанську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відшкодувати на користь Миколаївського обласного центру зайнятості вартість навчання в сумі 127,85 грн. (сто двадцять сім гривень 85 копійок) на р/р № 3717800100358, ЄДРПОУ 03491441, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.