Постанова

від 27.03.2014 по справі 812/354/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/354/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шембелян В.С.,

при секретарі: Стройній О.О.,

за участі:

представників позивача: Роднянської Л.І., Маіор М.В.,

представника відповідача: Басакіна В.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» зареєстрований як платник податку на додану вартість Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100102550, індивідуальний податковий номер 356532612068).

Протягом 2012 року в процесі господарської діяльності позивач здійснював оподатковані операції, в тому рахунку з придбання послуг, які у відповідності до статті 198 Податкового кодексу України забезпечують право позивача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту певних податкових періодів у порядку, передбаченому вказаною статтею.

У відповідності із договором підряду №280212, укладеним позивачем з ПП «Транс -Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 34808709) 28.02.2012 року, останнім протягом лютого та квітня 2012 року були виконані роботи з демонтажу виробничих будівель по вул. Транспортна, 4 у м. Алчевську, вивозу будівельного сміття, підготовки майданчика для ведення будівельних робот.

За результатами виконаних робіт за формою КБ-2в (11 граф) та довідкою вартості виконаних робіт за формою КБ-3, підписаними сторонами за договором, позивачем за лютий та квітень 2012 року у відповідності до вимог податкового законодавства були отримані податкові накладні та задекларовано податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Транс - Інвестбуд» у сумі 1 483 410,00 грн.

З 16 по 17 грудня 2013 року Алчевською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» (код за ЄДРПОУ 35653261) з питань правильності визначення, повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Транс - Інвестбуд» за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 та за 01.04.2012 по 30.04.2012.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №1079/12-06/22-01/35653261 від 24.12.2013 року.

Позивач підписав акт перевірки з запереченнями, які не були враховані відповідачем, у зв'язку з чим висновки акта залишилися без змін.

15 січня 2014 року позивачем було отримане податкове повідомлення - рішення форми В4 №00000722201 від 15.01.2014, яке було винесено згідно з Актом перевірки №1079/12-06/22-01/35653261 від 24.12.2013 року.

Вказаним податковим повідомленням - рішенням згідно пп.54.3.2, п. 54.3 ст. 54 та п.58.1 ст. 58 гл. 4 розділу ІІ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки №1079/12-06/22-01/35653261 від 24.12.2013 року відповідачем було встановлено порушення позивачем Податкового кодексу України, у зв'язку з чим Відповідачем зменшено Позивачеві розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 483 410,00 грн.

Вказані порушення в Акті перевірки обґрунтовані тим, що контрагент позивача ПП «Транс - Інвестбуд» не підтвердило наявність основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів), персоналу, не знаходиться за юридичною адресою, було задіяне в ланцюгу безтоварних операцій, та не підтвердило фактів здійснення фінансово - господарської діяльності.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення форми «В4» №00000722201 від 15.01.2014 було винесено відповідачем безпідставно, з порушенням положень Податкового кодексу України та норм законодавства, яке регулює правовідносини сторін із спірних питань.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов, надали пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові та просили суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В4» №0000072201 від 15.01.2014 року на підставі якого позивачеві зменшено розмірі від'ємного значення ПДВ у сумі 1 483 410,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.196-198), просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень серед іншого зазначено, що в ході аналізу податкової звітності ПП «Транс - Інвестбуд» відсутня будь - яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, а також трудових ресурсів для надання послуг, виконання робіт.

При проведені перевірки не можливо дослідити факт використання ПП «Транс - Інвестбуд» нерухомого, рухомого майна, транспортних засобів інших власників та укладення певних договорів, т.я. підприємство за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, що підтверджено актом №1706/22-4/34808709 від 20.12.2012 року, який складено фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із частинами 78.4, 78.5, 78.6, 78.7, 78.8 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери», ідентифікаційний код юридичної особи 35653261, зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 12.02.2008 №1 384 102 0000 002182 на підтвердження чого видане свідоцтво серії А00 №705835 (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва №100102550 серії НБ №083387 позивач є платником податку на додану вартість та зареєстрований Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області 05.03.2008 року (а.с.17).

У період з 16.12.2013 року по 17.12.2013 року відповідачем на підстав направлення від 16.12.2013 №420/233, наказу №342 від 10.12.2013 року (а.с.18), було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» (код за ЄДРПОУ 35653261) з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс - Інвестбуд» (код за ЄДРПОУ 34808709) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року та 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено Акт від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 (а.с.22-30).

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи викладене, обов'язковою умовою проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків є отримання платником податків наказу про проведення перевірки до початку її проведення.

З акту перевірки від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 слідує, що перевірка проводилася у період з 16.12.2013 року по 17.12.2013 року. Однак, копію наказу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10.12.2013 року №342 позивач отримав 20.12.2013 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на вказаному наказі (а.с.18).

Таким чином, позивач дізнався про проведення перевірки та отримав наказ про її проведення уже після того як перевірка була проведена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок повідомлення позивача про проведення позапланової виїзної перевірки, тобто не дотримано необхідну умову для її проведення.

В акті перевірки від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Метали і полімери» за лютий, квітень 2012 року завищено податковий кредит по ПДВ всього у сумі 1483410,0 грн. у т.р.:

- за лютий 2012 року - 101667,0 грн.:

- за квітень 2012 року - 466743,0 грн.

В підсумок завищення податкового кредиту по ПДВ за лютий, квітень 2012 року встановлено порушення п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення за квітень 2012 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1483410,0 грн.

Позивач не погодився з висновками Акту перевірки від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261та надіслав до відповідача заперечення від 09.01.2014 року №14 (а.с.31-33).

Вказані заперечення були розглянуті податковим органом, залишенні без задоволення та про результати розгляду повідомлено позивачу листом від 15.01.2014 року №502/12-06/22-01-4 (а.с.34-35).

На підставі акту перевірки від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 15 січня 2014 року №0000072201, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 1483410,00 грн. (а.с. 10).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту коштів по оплаті виконаних робіт ПП «Транс-Інвестбуд» за період лютий, квітень 2012 року.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено податкову інформацію стосовно контрагента позивача - ПП «Транс-Інвестбуд» відповідно до акту №1706/22-4/34808709 від 20.12.2012 року, який складено фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва ПП «Транс-Інвестбуд». Згідно з цим актом ПП «Транс-Інвестбуд» не підтвердило наявність основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів), не знаходиться за юридичною адресою, не підтверджені факти здійснення фінансово - господарської діяльності, на підприємстві у І півріччі 2012 року штатна чисельність працюючих відсутня. Тому, на думку відповідача, є підстави вважати, що ПП «Транс-Інвестбуд» не мало реальної спроможності у лютому та квітні 2012 року провести операції з виконання робіт на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери», про що зроблено відповідний висновок в Акті перевірки позивача.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Судом встановлено, що в охоплений перевіркою період Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» мало правовідносини щодо придбання робіт (послуг) у ПП «Транс - Інвестбуд».

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надано наступні документи:

- договір підряду №280212 від 28.02.2012 року (а.с.36, 162-164);

- договірна ціна №1 (а.с.41);

- розрахунок №1-1 (а.с.42-47);

- розрахунок №1-2 (а.с.48-49);

- відомість ресурсів (а.с.50-53);

- розрахунок №1-4 (а.с.54-59);

- розрахунок №1-4-2 (а.с.60-65);

- розрахунок №5 (а.с.66);

- розрахунок №6 (а.с.67);

- договірна ціна №2 (а.с.68);

- локальна схема (а.с.69-82);

- роздруківка банківського рахунку (а.с.105-107);

- податкова накладна №84 від 29.02.2012 з витягом (а.с.108-109);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 (а.с.110);

- акт №84 прийому виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року (а.с.111-120);

- податкова накладна №91від 30.03.2012 (а.с.121);

- виписку з банківського рахунку (а.с.122);

- податкова накладна №60 від 24.04.2012 з витягом (а.с.123-124);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2012 (а.с.125);

- акт №2 прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2012 року (а.с.126-142);

- податкова накладна №61 від 24.02.2012 (а.с.143);

- виписка з банківського рахунку (а.с.144-146);

- податкова накладна №91 від 30.03.2012 (а.с.165);

- реєстри отриманих податкових накладних (а.с.167-168, 169, 170).

Як було з'ясовано судом, предметом договірних взаємовідносин між позивачем та ПП «Транс-Інвестбуд» було надання робіт з демонтажу виробничих будівель по вул. Транспортна 4 в м. Алчевську, вивіз будівельного сміття та підготовка площадки для ведення будівельних робіт.

З актів прийому виконаних підрядних робіт, що складені в ході виконання договору підряду №280212 від 28.02.2012 року, видно, що зміст виконаних робіт відповідає предмету укладеного договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи ліцензію, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ПП «Транс-Інвестбуд» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із здійсненням будівельних робіт серії АВ №315726, строк якої закінчився лише 25.04.2012 року (а.с.104).

Порівняльний аналіз робіт, на виконання яких була видана ліцензія, свідчать, що ПП «Транс-Інвестбуд» мало дозвіл на виконання робіт визначених у договорі підряду №280212 від 28.02.2012 року.

Позивач повністю розрахувався за отримані роботи (послуги) зі своїм контрагентом, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії виписок з банківського рахунку.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ПП «Транс-Інвестбуд» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №705835 (а.с.15), свідоцтвом №100102550 про державну реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.17), свідоцтвом №100318634 про державну реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.102) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №157892 (а.с.103).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відповідно до акту №1706/22-4/34808709 від 20.12.2012 року, який складено фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва ПП «Транс-Інвестбуд» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, оскільки виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» та його контрагент ПП «Транс-Інвестбуд» є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, суд вважає, що надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій ПП «Транс-Інвестбуд» первинні документи в своїй сукупності спростовують висновки податкового органу, що викладені в Акті перевірки.

Перевіряючи правомірність та обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту щодо вказаних господарських операцій суд, виходить з наступних вимог чинного законодавства.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку

- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої

- дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

За лютий, квітень 2012 року позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Транс-Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 34808709) у сумі 1483410,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума податкового кредиту сформована позивачем на підставі наступних документів.

У відповідності із договором підряду №280212, укладеним позивачем з ПП «Транс -Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 34808709) 28.02.2012 року, останнім протягом лютого та квітня 2012 року були виконані роботи з демонтажу виробничих будівель по вул. Транспортна, 4 у м. Алчевську, вивозу будівельного сміття, підготовки майданчика для ведення будівельних робот.

За результатами виконаних робіт за формою КБ-2в (11 граф) та довідкою вартості виконаних робіт за формою КБ-3, підписаними сторонами за договором, позивачем за лютий та квітень 2012 року у відповідності до вимог податкового законодавства були отримані податкові накладні, а саме:

- податкова накладна від 29.02.2012 №84;

- податкова накладна від 30.03.2012 №91,

- податкова накладна від 24.04.2012 №61,

- податкова накладна від 24.04.2012 №60.

Всі чотири податкових накладні на загальну суму 8 900 458,00 грн., у тому числі податку на додану вартість в сумі 1 483 410,00 грн. включені до реєстру отриманих податкових накладних, що підтверджено витягами з реєстру.

Сума податку на додану вартість у розмірі 1 483 410,00 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, квітень 2012 року (а.с. 83-100).

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції позивача з ПП «Транс-Інвестбуд» та використання їх в господарській діяльності позивача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за лютий, квітень 2012 року щодо фінансово-господарських відносин з ПП «Транс-Інвестбуд» у розмірі 1 483 410,00 грн. сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Також суд зазначає, що з огляду на реальний характер господарських операцій з придбання робіт з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а також, враховуючи, що позапланова виїзна перевірка позивача проведена із встановленими в ході судового засідання порушеннями норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність у податкового органу підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 483 410,00 грн. шляхом прийняття оскарженого повідомлення-рішення, що підлягає скасуванню.

Висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують факт виконання сторонами договору своїх обов'язків. Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлені судовим рішенням факти наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, на час розгляду цієї справи відсутні.

Жодних порушень з боку позивача правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано протягом п'яти днів.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000072201 від 15.01.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» (код ЄДРПОУ 35653261) судовий збір у сумі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 28 березня 2014 року.

Суддя В.С. Шембелян