Постанова

від 31.03.2014 по справі 913/1028/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.03.2014р. справа №913/1028/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальової І.В., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Мороз І.В. по дов.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ в особі Відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», м. Донецьк

на рішення господарського суду Луганської області від 10.02.2014р. (повний текст від 17.02.2014р.) у справі №913/1028/13 (суддя Василенко Т.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ в особі Відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан», смт. Станиця Луганська Луганської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Луганськ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», м. Київ в особі Відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», м. Донецьк звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан», смт. Станиця Луганська Луганської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, будівлі та споруди виробничої бази (реєстраційний номер (РПВН) 2563127) та земельну ділянку загальною площею 0,4221га (кадастровий номер 4424855100180090150), розташовані за адресою: Луганська обл., Станично-Луганський район, смт. Станично-Луганське, вул. Барабашова, 39, що належить на праві власності ТОВ «Каштан», шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 657 830,00грн., з яких нежитлова будівля у розмірі 606850,00грн., земельна ділянка у розмірі 50980,00грн., для задоволення кредитних вимог позивача у розмірі 578199,89грн. за кредитним договором №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р.

Ухвалою від 08.04.2013р. господарський суд Луганської області порушив провадження у справі №913/1028/13 та в порядку ст.27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Луганськ.

Заявами 29.04.2013р. та від 13.05.2013р. позивач в порядку ст.22 ГПК України уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, будівлі та споруди виробничої бази (реєстраційний номер (РПВН) 2563127) та земельну ділянку загальною площею 0,4221га (кадастровий номер 4424855100180090150), розташовані за адресою: Луганська обл., Станично-Луганський район, смт. Станично-Луганське, вул. Барабашова, 39, що належить на праві власності ТОВ «Каштан», шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 657 830,00грн., з яких нежитлова будівля у розмірі 606850,00грн., земельна ділянка у розмірі 50980,00грн., для задоволення кредитних вимог позивача у розмірі 578199,89грн. за кредитним договором №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р., яка складається з: 144230,84грн. - сума кредиту, що залишилась неповернутою позичальником, 202603,08грн. - сума простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції згідно ст.625 ЦК України, 195778,88грн. - сума прострочених непогашених відсотків за період з 19.05.2010р. по 17.03.2013р. з урахуванням індексу інфляції згідно ст.625 ЦК України, 1743,75грн. - сума непрострочених непогашених відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 18.03.2013р. по 25.03.2013р., 13902,11грн. - несплачена пеня за несвоєчасну сплату кредиту відповідно до п.8.1 кредитного договору, 12851,43грн. - несплачена пеня за несвоєчасну сплату відсотків відповідно до п.8.1 кредитного договору, 7089,80грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст.625 ЦК України.

Рішенням від 30.05.2013р. господарський суд Луганської області заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. зазначене рішення було залишено без змін. Проте Вищий господарський суд України постановою від 06.11.2013р. зазначені судові акти скасував та направив справу №913/1028/13 на новий розгляд до господарського суду Луганської області. Висновок про скасування рішення та постанови суд касаційної інстанції обґрунтував посилаючись на те, що судами не було враховано приписів ст. 39 Закону України «Про іпотеку», не зазначено опису предмету іпотеки, достатнього для його ідентифікації (площі предмету іпотеки, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя).

В ході нового розгляду справи заявою від 27.01.2014р. позивач на підставі ст.22 ГПК України збільшив позовні вимоги та просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, будівлі та споруди виробничої бази загальною площею 1072,5кв.м. (РПВН 2563127), що складається з: літ.А-1 - адміністративна будівля загальною площею 141,3кв.м., літ. Д-1 - хлібобулочний цех з прибудовами загальною площею 464,2кв.м., літ. М-1 - цех безалкогольних напоїв з прибудовами загальною площею 363,6кв.м., літ. О - навіс, літ. Б - прохідна, літ. Г - погріб, літ В - майстерня, літ. Е - склад, літ. Ж - градирня, літ. З - котельня, літ. И - котельна, літ. К - навіс, літ. Л - вбиральня, літ. Н - котельна, 1,2,3,4,5,6 - огорожа та земельна ділянка загальною площею 0,4221га (кадастровий номер 4424855100180090150), розташовані за адресою: Луганська обл., Станично-Луганський район, смт. Станично-Луганське, вул. Барабашова, 39, що належить на праві власності ТОВ «Каштан», шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 657 830,00грн., з яких нежитлова будівля у розмірі 606850,00грн., земельна ділянка у розмірі 50980,00грн., для задоволення кредитних вимог позивача у розмірі 663539,16грн. за кредитним договором №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р., у тому числі: 92307,77грн. - сума кредиту, що залишилась неповернутою позичальником, 246238,88грн. - сума простроченої заборгованості, 255877,04грн. - сума простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції згідно ст.625 ЦК України, 250559,23грн. - сума прострочених непогашених відсотків, 257403,41грн. - сума прострочених непогашених відсотків з урахуванням індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України, 14975,58грн. - несплачена пеня за останні 6 місяців прострочення кредиту згідно з п.8.1кредитного договору, 13377,73грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту за весь час прострочення кредиту згідно ст.625 ЦК України, 17528,96грн. - несплачена пеня за останні 6 місяців прострочення відсотків згідно з п.8.1 кредитного договору, 12068,67грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст.625 ЦК України.

Рішенням від 10.02.2014р. господарський суд Луганської області уточнені позовні вимоги задовольнив частково шляхом задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,4221га, у задоволенні решти позову відмовив.

Висновок про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував умовами укладеного між сторонами договору та приписами Закону України «Про іпотеку». Разом з цим, господарський суд зазначив, що частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі, реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. В даному випадку позивачем не доведено, що за відповідачем рахується нерухоме майно, а саме - нежитлова будівля, будівлі і споруди виробничої бази, які розташовані за адресою: Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Барабашова, 39, саме площею 170кв.м. Посилання позивача на те, що фактично в іпотеку було здано все майно відповідача - виробнича база загальною площею 1072,5кв.м., суд першої інстанції до уваги не прийняв, оскільки вказане суперечить даним, внесеним до договору іпотеки, а зміни до вказаного договору сторонами не вносились.

Позивач з винесеним рішенням не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду частково скасувати та задовольнити заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнення в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що за наявності суперечливих фактів суд першої інстанції все ж відмовив позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Станично-Луганського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, що посвідчувала іпотечний договір від 17.04.2008р., для надання пояснень та документів в підтвердження того, що фактично в іпотеку передавався саме визначений цілий об'єкт нерухомості площею 1072,5кв.м., а зазначення у договорі площі будівель як 170кв.м. є лише опискою нотаріуса, що не створює ніяких правових наслідків для сторін.

Крім того, за твердженням скаржника, при винесенні спірного рішення судом не враховано приписів чинного законодавства відносно того, що зазначений іпотечний договір на частину об'єкту нерухомого майна не міг бути укладений та посвідчений нотаріально, а також того, що відповідачем, в свою чергу, не підтверджено, що іпотекодавець мав намір і передав в іпотеку банку не окремо визначений об'єкт нерухомості, а лише його частину.

Вищевикладене, на думку скаржника, не було в повному обсязі досліджено судом, що стало підставою для прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 12.03.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (на даний час ПАТ «ВТБ Банк» - позивач у справі) та ОСОБА_2 (позивачльником) був укладений кредитний договір №1000014.01-02/08-СК, предметом якого є надання банком позичальнику грошових коштів (кредиту) на таких умовах: сума кредиту 450000,00грн., строк користування по 15.04.2015р., плата за користування кредитом 17% річних.

В подальшому до кредитного договору сторонами було укладено додаткову угоду від 30.10.2008р. та договір про внесення змін №1 від 21.07.2009р., за умовами яких з 01.11.2008р. плата за користування кредитом визначена сторонами у розмірі 23,5 відсотки річних (в редакції додаткової угоди від 30.10.2008р.).

Згідно п. п.2.1., 2.2., 2.3., 2.5. кредитного договору банк надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання. Кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника №22032711400166 в Луганському відділенні №1 ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767. Кредит надається після набуття чинності кредитним договором протягом 30 банківських днів за умови підписання банком договорів щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. Банк надає позичальнику кредит на особисті потреби.

Позичальник, в свою чергу, зобов'язався (п.5 кредитного договору), окрім іншого, повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлені кредитним договором (п. 5.1.); повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, зокрема, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором; вчинення заставодавцем дій на припинення застави, що забезпечує виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором; не сплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно Графіку, якщо прострочення виконання цих зобов'язань більше трьох банківських днів (п.5.5.).

Пунктом 8.1. кредитного договору сторонами обумовлено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше трьох банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Якщо прострочена заборгованість становить чотири і більше банківських днів, пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов'язань.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором 17.04.2008р. між позивачем (іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каштан» (іпотекодавцем), яке є майновим поручителем фізичної особи ОСОБА_2 (позичальника) був укладений іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно.

Згідно з п. 1.3. іпотечного договору, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нежитлову будівлю, будівлі та споруди виробничої бази та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: смт. Станиця Луганська, Станично-Луганського району Луганської області, вул. Барбашова, №39, що належать ТОВ «Каштан» на праві власності, і на які, відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Загальна площа нежилого приміщення складає 170 кв.м., загальна площа земельної ділянки 0,4221 гектарів у межах згідно з планом.

Предмет іпотеки - нежитлова будівля, будівлі та споруди виробничої бази належать іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія АА №971607), виданого 08 вересня 2003р. Станично-Луганською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 03 вересня 2003 року. Право власності зареєстроване Станично-Луганським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 26 вересня 2003 року в книзі №2 за номером запису 172 за реєстраційним номером 2563127, що підтверджується його Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1575255, що розташоване на земельній ділянці площею 0,4221 гектарів, що належить власнику на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЯБ №461247, виданого на підставі рішення 11 сесії 4 скликання Станично-Луганської с/р №11/8 від 03 вересня 2004 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2005р., реєстровий №446, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020642300001 від 25 січня 2006р.

Предмет іпотеки сторони оцінили: нежитлову будівлю, будівлі та споруди виробничої бази в 606850,00грн., земельну ділянку в 50980,00грн. (п. 1.4. іпотечного договору).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки (п.4.1. договору).

У разі невиконання зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором, іпотекодержатель має право достроково стягнути наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов'язання та задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.4.2. іпотечного договору).

За умовами п. 5.1. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе за кредитним договором зобов'язання виконав. Факт отримання позичальником (третьою особою у справі) кредитних коштів на підставі кредитного договору №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р. підтверджується заявою на видачу готівки №8_31 від 17.04.2008р. та випискою по особовим рахункам ОСОБА_2 з 16.04.2008р. по 18.04.2013р.

Проте позичальник умов укладеного між сторонами договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим банк претензією №310/2501-08-2 від 21.08.2010р. повідомив ОСОБА_2 про наявність станом на 21.08.2010р. заборгованості у розмірі 22111,22 грн. та вимагав негайного виконання порушеного зобов'язання і сплати заборгованості протягом 30 календарних днів від дати отримання цього повідомлення. Також банком було зазначено, що на 30 календарний день з дати одержання даної заяви термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатись таким, що настав, а кредитна заборгованість - обов'язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобов'язання на той момент не буде виконане. Попереджено, що у випадку непогашення заборгованості у встановлені терміни, банком буде ініційовано примусове стягнення заборгованості в судовому порядку або у інший спосіб, відповідно до законодавства України. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, претензію отримано позичальником 31.08.2010р. Крім того, відповідна відмітка та підпис ОСОБА_2 на претензії, копія якої наявна в матеріалах справи, свідчать про особисте отримання позичальником претензії 02.09.2010р.

Окрім викладеного банком на адресу ТОВ «Каштан» була направлена вимога про усунення порушення №311/2501-09-2 від 21.08.2010р., в якій позивач, посилаючись на ст. 35 Закону України «Про іпотеку», повідомив іпотекодавця про порушення позичальником умов основного зобов'язання, наявність станом на 21.08.2010р. заборгованості у розмірі 22111,22грн., та вимагав виконання зобов'язання протягом 30 днів з моменту одержання вимоги про усунення порушення. Також позивач попередив відповідача, що у випадку непогашення у встановлений в цій вимозі строк заборгованості перед банком за кредитом у повному обсязі, банк відповідно до діючого законодавства буде ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в іпотеку згідно з договором іпотеки у забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, або стягнення заборгованості у судовому порядку. Отримання відповідачем даної вимоги 02.09.2010р. підтверджується відповідною відміткою та підписом уповноваженої особи (ОСОБА_2 - директора ТОВ «Каштан») на вимозі, копія якої наявна в матеріалах справи.

Оскільки зазначені претензія та вимога були залишені без відповіді та задоволення, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з відповідним позовом (з урахуванням уточнення).

Як вже зазначалось вище, господарський суд частково задовольнив заявлені позивачем вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 27.01.2014р.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р., з додатковою угодою та договором про внесення змін, є кредитним договором, згідно з яким за приписами ст.1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

За поясненнями позивача, станом на 15.01.2014р. заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р. за період з 19.05.2010р. по 14.01.2014р. становить 663539,16грн., в тому числі:

- 92307,00грн. - сума кредиту, що залишилась неповернутою позичальником;

- 246238,88грн. - сума простроченої заборгованості;

- 255877,04грн. - сума простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України;

- 250559,23грн. - сума прострочених непогашених відсотків;

- 257403,41грн.- сума прострочених непогашених відсотків з урахуванням індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України;

- 14975,58грн. - несплачена пеня за останні 6 місяців прострочення кредиту згідно з п.8.1 кредитного договору;

- 13377,73грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту за весь час прострочення кредиту згідно ст.625 ЦК України;

- 17528,96грн. - несплачена пеня за останні 6 місяців прострочення відсотків згідно з п.8.1 кредитного договору;

- 12068,67грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст.625 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів належного, повного та своєчасного виконання позичальником та/або майновим поручителем зобов'язань за кредитним договором №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р., або доказів на спростування наявності невиконаних зобов'язань та розміру заборгованості, що заявлена позивачем.

Згідно зі ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотека є окремим видом застав. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону «Про іпотеку»).

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (ст.11 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час направлення банком вимоги) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).

За приписами ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними (ст. 42 Закону України «Про іпотеку»).

З огляду на викладене, оскільки відповідачем та третьою особою у справі не надано доказів належного та своєчасного виконання позичальником та/або іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р. стосовно повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, сплати неустойки, інфляційних, 3% річних в загальній сумі 663539,16грн.; матеріалами справи підтверджується порушення ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р., позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 17.04.2008р. для задоволення вимог за кредитним договором №1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008р.

Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, у відповідності зі ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

З огляду на умови укладеного між сторонами іпотечного договору, загальна площа переданого в іпотеку нежилого приміщення складає 170кв.м., загальна площа земельної ділянки 0,4221 гектарів у межах згідно з планом (п.1.3 договору), проте матеріали справи не містять доказів того, що площа будь-якої з нежитлової будівлі, будівель або споруд, переданих відповідачем в іпотеку позивачу, складає 170кв.м.

Натомість згідно наявних в матеріалах справи даних з реєстру прав власності на нерухоме майно, наданих Станично-Луганським районним госпрозрахунковим БТІ, ТОВ «Каштан» на праві колективної власності належить нежитлова будівля, будівлі та споруди виробничої бази за адресою: Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Барабашова, 39, загальною площею 1072,5кв.м., які складаються з: А-1 - адміністративна будівля площею 171,3кв.м., Д-1 - хлібобулочний цех площею 526,4кв.м., М-1 - цех безалкогольних напоїв з прибудовами площею 374,8кв.м., О - навіс, Б - прохідна, Г - погріб, В - майстерня, Е - склад, Ж - градирня, З - котельна, И - котельня, К - навіс, Л - вбиральня, Н - котельня, 1,2,3,4,5,6 - огорожа. Земельна ділянка площею 4221кв.м.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що посилання позивача на те, що фактично в іпотеку було передано все майно відповідача - виробнича база загальною площею 1072,5кв.м., а у договорі нотаріусом було допущено помилку щодо площі зазначеного майна, є необґрунтованими, оскільки зазначене спростовується змістом іпотечного договору і виправлення чи зміни до нього сторонами не вносились.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно площею 170кв.м., що належить ТОВ «Каштан» і розташоване за адресою: Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Барабашова, 39.

Водночас, відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Оскільки в матеріалах справи наявний державний акт на право власності на земельну ділянку ЯБ№461247, виданий ТОВ «Каштан» Станично-Луганською селищною радою 25.01.2006р., відносно земельної ділянки площею 0,4221га, що розташована в смт. Станиця Луганська, вул. Барабашова, 39, та яка у відповідності до п.1.3 іпотечного договору від 17.04.2008р. була передана позивачу для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи у справі за кредитним договором, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно часткового задоволення заявленого позову та звернення стягнення на вищевказану земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами та обставинами справи, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 10.02.2014р. у справі №913/1028/13 ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді матеріалів і обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 10.02.2014р. (повний текст від 17.02.2014р.) у справі №913/1028/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ в особі Відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», м. Донецьк на рішення господарського суду Луганської області від 10.02.2014р. (повний текст від 17.02.2014р.) у справі №913/1028/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

Е.В. Сгара

Надруковано примірників-7: 1-у справу, 2-позивачу, 1-відповідачу, 1- третій особі, 1-господарському суду, 1-ДАГС