Постанова

від 12.03.2014 по справі п/811/400/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № П/811/400/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс»» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс»(далі - позивач, ТОВ «Агроспецсервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем:

- п.138.1, п.138.2,пп..138.10.2, пп..138.10.3, п 138.10 ст.138, пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2012 рік на суму 2126194,00 грн.;

- п. 138.1, п.138.2, пп.. 138.10.2, пп..138.10.3 п.138.10 ст. 138, пп.. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 440831,00 грн. ( в тому числі: за ІІ - 4 квартал 2011 року на суму 440068,00 грн.;, за 2012 рік - на суму 763,00 грн.);

- п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) на загальну суму 418278,00 грн. ( в тому числі: липень 2011р. - 11784,00 грн., вересень 2011 р. - 6713,00 грн., жовтень 2011р. - 1грн., листопад 2011 р. - 6831,00 грн., грудень 2011р. - 301524,00 грн., січень 2012р. - 91425,00 грн.);

- п.187.1 ст.187, п. 198.1,п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті на загальну суму 561 511,00 грн., в тому числі за липень 2012р. - 561 511,00 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та контрагентами, що визначені в акті перевірки, мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та вказаними контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.03.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 18.03.2014 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши у судовому засіданні надані позивачем докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Агроспецсервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 20.08.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №747281 (т.1,а.с.62-63).

Види діяльності за КВЕД: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля (т.1,а.с.64).

На підставі наказу №777 від 20.09.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агроспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012року, за результатами якої складено акт № 108/11-23-22-02/23693922 від 01.11.2013 року (т.1,а.с.9-56).

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 13.11.2013 року № 0001242202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на додану вартість) на 561 511 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 140 378 грн. (т.1,а.с.65);

- форми «Р» від 13.11.2013 року № 0001252202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на прибуток) на 440 831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 191 грн. (т.1,а.с.66);

- форми «В4» від 13.11.2013 року № 0001262202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 418 278 грн.(т.1,а.с.67);

- форми «П» від 13.11.2013 року № 0001272202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2 126 194 грн. (т.1,а.с.68).

Суд, досліджуючи спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовник за договором) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 28 від 01.12.2011 р. про надання юридичних послуг(т.2,а.с. 195-197).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акти виконаних робіт (т.2, а.с. 198,200,202,204,206,208,210,212,214,216,218,220) та рахунки - фактури (т.2, а.с. 199,201,203,205,207,208,211,213,215,217,219,221), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

04.07.2011 року між позивачем (Замовник за договором) та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» укладено договір №119/11 про надання аудиторських послуг. Предметом даного договору є надання виконавцем послуг у вигляді допомоги у підготовці фінансової звітності та аудит фінансової звітності замовника, з відображенням порівняльних даних у балансі, підготовленої відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, надалі - «МСФЗ». Відповідно до п.5.1 Договору вартість послуг виконавця становить 548550,00 грн. (ПДВ-91425,00грн.) (т.2,а.с.239-251).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акт виконаних робіт (т.2, а.с. 1), податкові накладні (т.2, а.с. 2-5) та копія комбінованого фінансового звіту за рік, який закінчився 31.12.2010 р. (т.3,а.с.174-180), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

19.08.2000 р. між ТОВ «Агроспецсервіс» (абонент за договором) та ПрАТ «МТС Україна» (оператор за договором) укладено договір №4.2050 про надання телекомунікаційних послуг(т.2,а.с.222-225).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: рахунки за телекомунікаційні послуги (т.2, а.с. 233-238) та податкові накладні (т.2, а.с. 226-232), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт, податкові та товарно-транспортні накладні та талони замовника, позивачем та ПП «Стандарт-Сервіс» належним чином складені на виконання укладеного між ними договору про надання послуг №01/08/2011 року від 01.08.2011 року (т.2,а.с.44-184).

01.04.2011 р. між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Новомиргородський цукор» (постачальник за договором) укладено договір поставки цукру №333(т.1,а.с.155-156).

05.05.2011р. між позивачем та ТОВ «Новомиргородський цукор» укладено додаткову угоду №1 до договору поставки цукру №333 від 01.04.2011 р. (т.1,а.с.159-160).

26.09.2012 р. між позивачем та ТОВ «Новомиргородський цукор» укладено додаткову угоду №2 до договору поставки цукру №333 від 01.04.2011р. (т.1,а.с.161.

З метою зберігання придбаного позивачем цукру, між ТОВ «Агроспецсервіс» (поклажодавець за договором) та ТОВ «Новомиргородський цукор» (Зберігач за договором) укладено додатки до договору поставки цукру №333 від 01.04.2011р. (про надання послуг по зберіганню товару):

- додаток № 1 від 30.12.2011 р. (т.1,а.с.162-165);

- додаток №2 від 31.01.2012р. (т.1,а.с.168-171);

- додаток №3 від 29.02.2012р. (т.1,а.с.174-177);

- додаток №4 від 31.03.2012р. (т.1,а.с.180-183);

- додаток №5 від 30.04.2012р. (т.1,а.с.186-189);

- додаток №6 від 31.05.2012р. (т.1,а.с.192-195);

- додаток №7 від 30.06.2012р. (т.1,а.с.198-201);

- додаток №8 від 31.07.2012р. (т.1,а.с.208-211);

- додаток №9 від 31.08.2012р. (т.1,а.с.218-221);

- додаток №10 від 30.09.2012р. (т.1,а.с.225-228);

- додаток №11 від 31.10.2012р. (т.1,а.с.232-235);

- додаток №12 від 30.11.2012р. (т.1,а.с.238-242).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акти приймання - передачі майна та звіти про надходження та реалізацію цукру (т.1,а.с.166-167,172-173,178-179,184-185190-191,196-197,202-207,212-217,222-224,229-231,236-237,243-244), податкові накладні (т.2,а.с.3-4), свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору поставки цукру та Додатків до нього про надання послуг по зберіганню цукру.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 01.03.2011 р. між позивачем (замовник за договором) та ТОВ «Новомиргородський цукор» (виконавець за договором) укладено договір №ДГ-1/3/11 про надання технологічних робіт та послуг зберігання. Предметом договору є надання послуг з доведення (переробки) цукру білого кристалічного, що є власністю замовника до якісних показників передбачених ДСТУ 4623-2006, а саме усунення грудочок та перепакування готового товару у мішки поліпропіленові; надання послуг по зберіганню товару замовника, а саме товар, який отримуєтся після надання послуг, передбачених п.1.2.1 та іншого товару, що передає замовник виконавцю (т.1,а.с.245-248),

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акти приймання - передачі товару на переробку (т.1,а.с.249-250,т.2,а.с.1-2), податкові накладні (т.2,а.с.3-4), свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору поставки цукру та Додатків до нього про надання послуг по зберіганню цукру.

Крім того, контрагентом позивача ТОВ «Новомиргородський цукор» на вимогу суду надано копію витягу про державну реєстрацію прав та копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на комплекс, розташований за адресою - Кіровоградська область, Новомиргородський р-н, смт. Капітанівка, вул. Постишева, 6 та копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Згідно вказаних документів встановлено, що у ТОВ «Новомиргородський цукор» в наявності виробничі потужності, які використовуються в тому числі і для зберігання цукру (т3,а.с.169-173).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищевказані витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», ПрАТ «МТС Україна», ПП «Стандарт-Сервіс» ТОВ «Новомиргородський цукор» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Агроспецсервіс».

В судовому засіданні встановлено, що в квітні 2011 року позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включено суму 235,07 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «КПІ Сервіс».

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні (т.2,а.с.188-191), позивачем та ТОВ «КПІ-Сервіс» належним чином складені на виконання укладеного між ними усного договору поставки від 06.02.2011 року.

Крім того, 01.09. 2011 року між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра» укладено договір поставки №010911. Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткова, податкова накладна та товарно -транспортна накладна (т.2,а.с.192-194) свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору поставки.

Оплату позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (т.3,а.с.6-151).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача, так і контрагентами.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок, що товариством в податковому обліку з податку на додану вартість не задекларовано операції від реалізації товарів на суму 437880,00 грн., в тому числі ПДВ - 72980,00 грн., а саме ПП «Стандарт-сервіс» за ПММ на загальну суму 213042,12 грн. (ПДВ - 35507,02 грн.), ТОВ «НЗК» за ПММ на загальну суму 62946,06 грн. (ПДВ - 10491,01 грн.) та ТОВ «Новомиргородський цукор» за ПММ на загальну суму 161894,88 грн. (ПДВ - 26982,48 грн.).

З даними твердженнями суд не погоджується в зв'язку з наступними обставинами.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Агроспецсрвіс» у вересні 2011 року мало господарські відносини з ПП «Стандарт-Сервіс» з приводу придбання паливно-мастильних матеріалів, інструментів та відсіву на загальну суму 591985,60 грн. Нарахування податкового кредиту проводилось на підставі отриманих від постачальника податкових накладних (т.1,а.с.98-111). У вересні 2011 року ПП «Стандарт - сервіс» задекларувало податкового кредиту на загальну суму ПДВ 76627,51 грн., в тому числі по податковим накладним, виписаним в серпні 2011 року та включеним до складу податкового кредиту у вересні 2011 року на суму 10563,64 грн. (т.1,а.с.89-97).

Крім того, судом враховано, що ПП «Стандарт-Сервіс», на виконання ухвали суду, надано до суду письмову інформацію, відповідно до якої підтвердило, що у вересні 2011 року підприємство мало господарські відносини з ТОВ «Агроспецсервіс».

Щодо правовідносин з ТОВ «НЗК» у жовтні 2011 року представник позивача пояснив, що твердження про заниження податкових зобов'язань є неправомірним, оскільки починаючи з кінця 2010 року будь-яких взаємовідносин ТОВ «Агроспецсервіс» з ТОВ «НЗК» взагалі не проводили.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.07.2010 р. між позивачем та ТОВ «НЗК» укладено договір № ПАН - 000097. Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акт здачі-прийняття отриманих послуг за липень 2010 року, акт-розрахунок №ПАН-000049 від 31.08.2010 року та податково накладна №122/13 від 29.07.2010р., свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору № ПАН - 000097 в 2010 році (т.2,а.с.184-187)

Також на виконання ухвали суду, ТОВ «Новомиргородський цукор» надано письмову інформацію та відповідну первинну документацію, на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Агроспецсервіс» у листопаді 2011 року (т.2,а.с.112-139). Відповідно до наданих матеріалів судом встановлено, 17.11.2011 року, в зв'язку з придбанням у ТОВ «Агроспецсервіс» дизельного пального на загальну суму 161894,87 грн., в тому числі ПДВ 26982,48 грн., останнє виписало ТОВ «Новомиргородський цукор» податкову накладну №90 від 17.11.2011 року. В зв'язку з відмовою ТОВ «Новомиргородський цукор» від партії товару, позивачем в той же день складено розрахунок коригувань до податкової накладної та відображено об'єм поставки 17480,0 л зі знаком (-), проте бухгалтерією ТОВ «Новомиргородський цукор» даний розрахунок коригувань проведено не було та ПДВ по податковій накладній №90 від 17.11.2011 року в сумі 26982,48 грн. в повному обсязі включено за листопад 2011 року.

В судовому засіданні, представник позивача пояснив, що підприємством по податковій накладній №90 від 17.11.2011 р. на суму 161894,87 грн., в тому числі ПДВ 26982,00 грн. реалізовано ТОВ «Агрофірма ім..Чкалова» та відобразило в податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року та реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, актів приймання-передачі), що містили б достатню інформацію про зміст, перелік та результати спірних послуг, оскільки чинним законодавством не встановлено ані особливих вимог щодо документів, складенням яких має опосередковуватись надання послуг та передпродажної підготовки товару, ані уніфікованої форми акта приймання-передачі таких послуг.

А відтак відповідні документи можуть вважатися первинними документами за умови, що вони містять обов'язкові реквізити, перелічені в частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме - назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що факт поставки позивачеві спірних послуг підтверджується наявними у справі відповідними первинними документами. Зазначені документи містять достатню для цілей оподаткування інформацію щодо змісту, переліку спірних послуг, їх вартості та інші відомості згідно з наведеною нормою Закону.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 14.11.2012 року у справі № К/9991/58818/12.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», ПрАТ «МТС Україна», ТОВ «Новомиргородський цукор», ТОВ «КПІ Сервіс», ПП «Стандарт-Сервіс» та ТОВ «Компанія Тегра» за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь приватному підприємству ТОВ «Агроспецсервіс» судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області:

- форми «Р» від 13.11.2013 року № 0001242202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на додану вартість) на 561 511 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 140 378 грн.;

- форми «Р» від 13.11.2013 року № 0001252202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на прибуток) на 440 831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 191 грн.;

- форми «В4» від 13.11.2013 року № 0001262202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 418 278 грн.;

- форми «П» від 13.11.2013 року № 0001272202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2 126 194 грн.

Присудити ТОВ «Агроспецсервіс» (код ЄДРПОУ - 23693922) судові витрати з Державного бюджету в розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текс т постанови виготовлено 18 березня 2014 року.

Суддя Н.В. Чубара