Постанова

від 29.01.2015 по справі п/811/400/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № П/811/400/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (за довіреністю від 10 грудня 2014 року),

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року

у справі № П/811/400/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2013 року: №0001242202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 561511 гривень, за штрафними санкціями на 140378 гривень; №0001252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 440831 гривень, за штрафними санкціями на 191 гривень; №0001262202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 418278 гривень; №0001272202, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2126194 гривень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01 листопада 2013 року (т. 1 а.с. 9-56).

За висновками акту перевірки товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» допущені порушення, зокрема:

- пунктів 138.1, 138.2, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2012 рік на суму 2126194 гривень та занижено податок на прибуток на загальну суму 440831 гривень;

- пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 418278 гривень та занижено податок на додану вартість на 561511 гривень.

За виявленими порушеннями податковим органом 13 листопада 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001242202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 701889 гривень, у тому числі за основним платежем на 561511 гривень, за штрафними санкціями на 140378 гривень (т. 1 а.с. 65);

- №0001252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 441022 гривень, у тому числі за основним платежем на 440831 гривень, за штрафними санкціями на 191 гривень (т. 1 а.с. 66);

- №0001262202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 418278 гривень (т. 1 а.с. 67);

- №0001272202, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2126194 гривень (т. 1 а.с. 68).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, приватним акціонерним товариством «МТС Україна», приватним підприємством «Стандарт-Сервіс», товариствами з обмеженою відповідальністю «Бейкер Тіллі Україна», «Новомиргородський цукор», «КПІ Сервіс», та «Компанія Тегра» на підставі яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість і валові витрати та протиправності податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Отже, витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з умовами договору від 01 грудня 2011 року №28 про надання юридичних послуг, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» (Замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1А (Виконавцем), останній зобов'язується за завданням Замовника складати документи правового характеру (заяви, скарги, позови, тощо), здійснювати представництво інтересів Замовника у будь-яких підприємствах, установах, організаціях, судах, тощо; здійснювати юридичний аналіз наданих документів, договорів, листів тощо та надавати відповідні консультації. Строк дії договору до 31 грудня 2011 року. Порядок розрахунків: щомісячна оплата по факту надання послуг, із складанням акту виконаних робіт (т.2 а.с. 195-197).

Позивачем надані копії актів виконаних робіт (щомісячно - юридична експертиза договорів, усне консультування з поточних питань діяльності, участь у ділових зустрічах нарадах, співбесідах, тощо; досудовий аналіз документів по справі, що має спірний характер) за грудень 2011 року на суму 24400 гривень, за січень 2012 року на суму 42700 гривень, за лютий 2012 року на суму 26000 гривень, за березень 2012 року на суму 31200 гривень, за квітень 2012 року на суму 34100 гривень, за травень 2012 року на суму 26700 гривень, за червень 2012 року на суму 14800 гривень, за липень 36300 гривень, за серпень 2012 року на суму 27000 гривень, за вересень 2012 року на суму 21500 гривень, за жовтень 2012 року на суму 24600 гривень, за листопад 2012 року на суму 23400 гривень та до кожного акту відповідний рахунок-фактуру (т. 2 а.с. 198-221).

По податковому обліку вартість юридичних послуг в сумі 332700 гривень товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» включено до складу витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік, у тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 124300 гривень, за 2 квартал 2012 року на суму 75600 гривень, за 3 квартал 2012 року на суму 84800 гривень, за 4 квартал 2012 року на суму 48000 гривень.

Специфіка юридичних послуг, передбачає взаємодію сторін у процесі надання послуг, що не підтверджено позивачем жодними доказами (не вказаний час надання послуг, не наведені назви контрагентів по договорам, що підлягали юридичній експертизі; час, місце участі у ділових зустрічах, участь в нарадах та співбесідах, не визначені справи, що підлягали досудовому аналізу, здійснення правового супроводу, тощо), не вказано результати юридичних послуг.

Крім того, не підтверджується використання вказаних послуг у власній господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» безпідставно завищені адміністративні витрати в частині придбання юридичних послуг.

У 1 кварталі 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» в бухгалтерському та податковому обліку (включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток) відображено вартість отриманих аудиторських послуг від товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер Тіллі Україна» на загальну суму 548550 гривень, у тому числі податок на додану вартість 91425 гривень відповідно до акту виконаних робіт від 20 січня 2012 року №2.

Договір від 04 липня 2011 року №119/11 між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бейкер Тіллі Україна» про надання аудиторських послуг під час перевірки, податковому органу не надавався.

В акті виконаних робіт відсутня інформація про конкретні обсяги та напрямки аудиторських послуг.

Долучені до матеріалів справи, копії договору від 04 липня 2011 року №119/11 про надання аудиторських послуг та комбінованого фінансового звіту не засвідчують подальшого використання зазначених послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс».

У 2-4 кварталах 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесено послуги зв'язку на суму 313893 гривень відповідно до рахунків приватного акціонерного товариства «МТС Україна» від 30 червня 2011 року №УСО-000202 на суму 57746,33 гривень, у тому числі податок на додану вартість 9624,39 гривень; від 01 вересня 2011 року №УСО-000255 на сум 45135,85 гривень, у тому числі податок на додану вартість 7522,64 гривень; від 30 вересня 2011 року №УСО-000285 на суму 47544,78 гривень, у тому числі податок на додану вартість 7924,13 гривень; від 31 жовтня 2011 року №УСО-000305 на суму 65313,25 гривень, у тому числі податок на додану вартість 10885,54 гривень; від 01 грудня 2011 року №УСО-000349 на суму 83853,25 гривень у тому числі податок на додану вартість 13975,54 гривень; від 31 грудня 2011 року №УСО-000370 на суму 77078,26 гривень, у тому числі податок на додану вартість 12846,38 гривень.

Разом з цим, позивачем документально не підтверджено отримання, використання послуг зв'язку в оподатковуваних операціях та пов'язаних з веденням господарської діяльності товариства, отже податковий орган дійшов вірного висновку щодо завищення витрат.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» у 4 кварталі 2012 року в податковій декларації з податку на додану вартість задекларовано в рядку 06.1 «Адміністративні витрати (послуги)» у сумі 574319 гривень, проте податковим органом під час перевірки, на підставі документів бухгалтерського та податкового обліку (накладних, рахунків, відомостей по рахунку 631 «Розрахунку з вітчизняними постачальниками») встановлено, що у 4 кварталі 2012 року послуги сторонніх організацій склали 334319 гривень.

Отже, позивачем до складу витрат у 4 кварталі 2012 року безпідставно включені витрати в сумі 220000 гривень, які не підтверджуються документально.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» в бухгалтерському та податковому обліку відображено вартість придбаних послуг по зберіганню товару та технічних послуг, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» на загальну суму 3000000 гривень, у тому числі податок на додану вартість 500000 гривень.

Згідно з договором про надання технологічних робіт та послуг зберігання від 01 березня 2011 року № ДГ-1/3/11, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» (Замовник») та товариством з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» (Виконавець), надаються послуги щодо доведення цукру білого кристалічного, що є власністю Замовника, до якісних показників передбачених ДСТУ 4623-2006, а саме усунення грудочок та перепакування готового Товару у мішки поліпропіленові а також зберігання цього Товару та іншого Товару, що передає Замовник Виконавцю.

Відповідно до договору поставки цукру від 01 квітня 2011 року №ДГ-333, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» (Постачальник), Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначеним цим договору передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити цукор. Ціна договору погоджується сторонами на момент поставки з урахуванням ринкових цін.

За змістом актів, надані наступні послуги товариством з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор»: від 31 грудня 2011 року № НЦ-0000063 послуги по зберіганню цукру на загальну суму 1056000 гривень, у тому числі податок на додану вартість 176000 гривень; від 30 вересня 2011 року № НІД-0000064 технологічні послуги на загальну суму 600000 гривень, у тому числі податок на додану вартість 100000 гривень; від 30 червня 2012року № НЦ-0000002 послуги зберігання на загальну суму 624000 гривень, у тому числі податок на додану варість104000 гривень; від 28 вересня 2012 року № НЦ-00000015 послуги зберігання на загальну суму 720000 гривень, у тому числі податок на додану вартість 120000 гривень.

У податковому обліку вартість послуг в сумі 2500000 гривень позивачем включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в податкових деклараціях з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року в сумі 1380000 гривень; за 2 квартал 2012 року в сумі 520000 гривень; за 4 квартал 2012 року в сумі 600000 гривень.

Разом з цим, в актах про надання послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» відсутня інформація про конкретні обсяги та напрямки наданих послуг, зокрема в актах на послуги по зберіганню не зазначено: вид товару що зберігається, кількість товару, період зберігання, місце зберігання, ціна за одиницю послуги, в актах від 30 червня 2012року та 28 вересня 2012 року на послуги по зберіганню містяться посилання на договір поставки цукру. В акті від 30 вересня 2011 року № НЦ-0000064 про надання технологічних послуг не зазначені період надання послуг, кількість переробленого цукру, ціна за одиницю послуги.

Указані документи не підтверджують фактичне виконання повного комплексу, обсягів робіт та отримання зазначених послуг.

Позивачем не підтверджено подальше використання зазначених послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства.

У 4 кварталі 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено транспортні витрати на суму 219445 гривень відповідно актів про надання транспортних послуг приватним підприємством «Стандарт сервіс» від 31 жовтня 2011 року № ОСУ-000311 на суму 92647,21 гривень, в тому числі податок на додану вартість 15441,20 гривень; від 30 листопада 2011 року № ОСУ-000366 на суму 94618,80 гривень, в тому числі податок на додану вартість 15769,80 гривень; від 29 грудня 2011 року № ОСУ-000362 на суму 59781,60 гривень, в тому числі податок на додану вартість 9963,60 гривень; від 32 грудня 2011року № ОСУ-000376 на суму 16286,40 гривень, в тому числі податок на додану вартість 2714,40 гривень.

У зазначених актах відсутня інформація щодо отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» транспортних послуг, які пов'язані з веденням господарської діяльності, позивачем документально не підтверджено подальше використання зазначених послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» в податковому обліку з податку на додану вартість не задекларовано операції від реалізації товарів на суму 437880 гривень, в тому числі податок на додану вартість 72980 гривень, а саме приватному підприємству «Стандарт-сервіс» за паливно-мастильні матеріали на загальну суму 213042,12 гривень, в тому числі податок на додану вартість 35507,02 гривень; товариству з обмеженою відповідальністю «НЗК» за паливно-мастильні матеріали на загальну суму 62946,06 гривень, в тому числі податок на додану вартість 10491,01 гривень; товариству з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» за паливно-мастильні матеріали на загальну суму 161894,88 гривень, в тому числі податок на додану вартість 26982,48 гривень.

Податок на додану вартість в сумі 72980 гривень від операцій з постачання товарів товариством не включено до реєстру виданих податкових накладних та не відображено в складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 35507 гривень; жовтень 2011 року на суму 10491 гривень; листопад 2011 року на суму 26982 гривень.

При цьому, зазначені операції відображені в складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року.

Податковим органом встановлено, що позивачем завищено податковий кредит на суму 14437 гривень, в результаті його формування за рахунок включення сум податку на додану вартість по контрагентах-постачальниках, що не задекларували податкові зобов'язання в відповідних звітних періодах, у квітні 2011 року включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 235,07 гривень по товариству з обмеженою відповідальністю «КПІ сервіс», в липні 2011 року двічі включено податок на додану вартість в сумі 11784 гривень по приватному підприємству «Стандарт-сервіс», в жовтні 2011 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2418 гривень по товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Тегра» за товарно-матеріальні цінності, реальність здійснення яких не підтверджено документально.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про безпідставність формування податкових зобов'язань позивачем по господарським операціям з контрагентами та правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим