Ухвала

від 07.07.2015 по справі п/811/400/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/13325/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року

у справі № П/811/400/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агроспецсервіс») звернулось з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агроспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 01.11.2013 року № 108/11-23-22-02/23693922.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 138.1 , п. 138.2 , пп. 138.10.2 , пп. 138.10.3 , п. 138.10 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , а саме: завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2012 рік на суму 2126194,00 грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 440831,00 грн., п. 187.1 ст. 187 , п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 418278,00 грн., занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті на загальну суму 561 511,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 року № 0001242202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 561 511 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 140 378 грн., № 0001252202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 440 831 грн. та за штрафними санкціями - на 191 грн., № 0001262202, яким ТОВ «Агроспецсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 418 278 грн. та № 0001272202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2 126 194 грн.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції між ТОВ «Агроспецсервіс» та ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», ПАТ «МТС Україна», ПП «Стандарт-Сервіс», ТОВ «Новомиргородський цукор», ТОВ «КПІ Сервіс», ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «НЗК» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів та послуг за договорами від 01.12.2011 року № 28, від 04.07.2011 року №119/11, від 19.08.2000 року №4.2050, від 01.08.2011 року №01/08/2011 року, від 01.04.2011 року № 333, від 01.03.2011 року №ДГ-1/3/11, від 06.02.2011 року, від 01.09.2011 року №010911, від 28.07.2010 року № ПАН - 000097.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», ПАТ «МТС Україна», ПП «Стандарт-Сервіс», ТОВ «Новомиргородський цукор», ТОВ «КПІ Сервіс», ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «НЗК» підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, рахунками - фактури, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, актами приймання передачі майна, платіжними дорученнями, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Використання ТОВ «Агроспецсервіс» придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», ПАТ «МТС Україна», ПП «Стандарт-Сервіс», ТОВ «Новомиргородський цукор», ТОВ «КПІ Сервіс», ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «НЗК» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року підлягає скасуванню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року - скасувати.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун