Ухвала

від 12.03.2014 по справі 823/1578/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/800/53378/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013

у справі № 823/1578/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 № 0000812301.

Вважаючи, що рішення судуапеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, щопредставниками податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Сучасні системи» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, за результати якої 19.11.2012 складено № 322/22-11/31432904 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними з червня по жовтень 2011 року.

На підставі акта податковим органом складено податкове повідомлення-рішення № 06.02.2013 № 0000812301, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 345 333,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2011 між ТОВ «Текс» (замовник) та ТОВ «Сучасні системи» (виконавець) укладено договір підряду № 1105/1-юр, згідно умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи на визначених замовником об'єктах.

На підтвердження фактичного виконання договору ТОВ «Текс» надано акти приймання виконаних робіт типової форми № КБ-3, податкову накладну від 30.06.2011 № 3002.

Судом першої інстанції звернуто увагу на те, що основними видами діяльності позивача є: загальне будівництво будівель, електромонтажні роботи, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та електропостачання, монтаж систем, опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, діяльність у сфері інжинірингу, що свідчить про те, що передбачені договором роботи є основним видом діяльності саме позивача, та не було необхідності залучати сторонню організацію.

Однак, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що в даному випадку Черкаським окружним адміністративним судомне враховано ту обставину, що з боку ТОВ «Текс» було залучено ТОВ «Сучасні системи», як спеціалізовану субпідрядну організацію. Залучення такої організації обумовлено необхідністю вчасно та в повному обсязі виконати зобов'язання ТОВ «Текс» перед своїми замовниками, що неможливо було виконати виключно власними ресурсами.

Що стосується посилань суду першої інстанції на те, що договір №1105/1-юр є підрядним і довідки форми КБ-2в та КБ-3 складені з порушенням форми, а саме не заповнено графу «субпідрядник», то колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним судом встановлено, що договір підряду №1105/1-юр, укладений між ТОВ «ТЕКС» та ТОВ Сучасні системи» був двостороннім, а тому як сам договір, так і додатки до нього підписано лише сторонами цього договору.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 «Про затвердження примірнихформ первинних документів з обліку в будівництві», затверджено примірні форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати).

В даних примірних формах обов'язково зазначається графа«субпідрядник», проте заповнюється і підписується лише за наявності такої сторони в договорі.

Оскільки сторони субпідрядника у договорі підряду №1105/1-юр не було, то підстав заповнювати відповідну графу у формах № КБ-2в та № КБ-3 не було підстав.

Що стосується посилання відповідача на відсутністьу ТОВ «Сучасні системи» спеціального дозволу на проведення робіт згідно договору підряду № 1105/1-юр, як на підставу незаконності дій контрагента при виконанні договірних зобов'язань, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки наявність чи відсутність спеціального дозволу на проведення робіт з монтажу електроустановок і електрообладнання, у даній справі, не впливає на факт реального виконання цих робіт, матеріальний результат яких підтверджено, наявними у справі доказами.

Крім того, наявність чи відсутність у контрагента-підрядника дозволу на проведення робіт за спірним договором не впливає на податкові правовідносини, якщо такі роботи були проведені та оподатковані, у встановленому законом порядку.

Що стосується доводів відповідача та Черкаського окружного адміністративного суду про наявність відносно службових осіб ТОВ «ТЕКС» відкритого кримінального провадження № 32013250000000019 (внесено до ЄРДР 10.01.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогостаттею 212 частини першої Кримінального кодексу України), колегія суддів зазначає наступне.

10.06.2013 старшим слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Черкаській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження, відповідно до якої було встановлено: «Під час досудового слідства з 7 травня по 23 травня 2013 року було оглянуто об'єми виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт, які виконали ТОВ «Сучасні системи». Під час огляду даних робіт встановлено, що вони виконані в повному обсязі, про що складені із замовниками даних робіт акти прийому-передачі виконаних робіт та акти огляду прихованих робіт. Отже усі витрати ТОВ «Текс» з оплати вартості придбаного товару та послуг були об'єктивно необхідні підприємству для забезпечення власної господарської діяльності, а всі витрати, підтверджені первинними бухгалтерськими документами...».

Відповідно до частини четвертої 72 Кодекс адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки, у даному випадку кримінальне провадження було закрито, то підстав вважати висновки, викладені в постанові про закриття провадження, преюдиційними немає.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198Податковий кодекс України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 200Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» № 1379 від 01.11.2011(надалі - Порядок) визначено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Порядку встановлено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладання та виконання договору підряду ТОВ «Сучасні системи» мало статус платника податку на додану вартість та перебувало у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин, ТОВ «Сучасні системи» було наділено правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори, нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, що останнім і було зроблено.

Апеляційний суд зазначив, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності, здійснених позивачем, господарських операцій.

Колегія суддів також вважаєобґрунтованими доводи позивача, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Суд першої інстанції встановив, що електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи, відповідно до договору підряду №1105/1-юр (п.2.2 договору) виконувалися з матеріалів замовника, тобто ТОВ «ТЕКС», підтвердженням чого є акти приймання-передачі матеріалів, що спростовує висновок Черкаського окружного адміністративного суду про нереальність та безтоварність господарських взаємовідносини ТОВ «ТЕКС» та ТОВ «Сучасні системи».

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та протиправність, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішень суду апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової службизалишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013у справі № 823/1578/13-азалишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна