Постанова

від 27.03.2014 по справі 826/6415/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6415/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.13р. у справі №826/6415/13-а за позовом Виробничо - комерційної фірми «Логіка+Ка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.04.13р. №0002492220 та №0002482220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що первинні документи підписані від імені ТОВ «Сорента» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, з огляду на те, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 01.10.12р. у справі №1/2609/1025/12 визнано винним директора ТОВ «Сорента» - ОСОБА_2 у скоєнні злочинів ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 358 КК України. В рамках вказаної кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував суб'єкт господарювання за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Сорента», за результатами якої складено акт від 22.03.13р. №1034/22-221-16302476.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.04.12р.:

№0002492220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 262 424 грн., в т.ч. основний платіж - 262 423 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.;

№0002482220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 46 560 грн., в т.ч. основний платіж - 46 559 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.

Підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог:

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.5.1 пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 262 423 грн., в т.ч. за І кв. 2011 - 55 298 грн., за ІІ кв. 2011 - 207 125 грн.;

п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 46 559 грн. березень 2011р.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з ТОВ «Сорента» не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки вказане підприємство було створено за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності, що встановлено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 01.10.12р. у справі №1/2609/1025/12, який набрав законної сили.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з постачання плат та програмного забезпечення в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі податкових накладних, акті прийому - передачі та інших документів бухгалтерського обліку, які в їх сукупності розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, умов договорів №1 від 18.02.11р., №2 від 10.03.11р. та №3 від 12.03.11р., позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Сорента» з постачання плат для системи «ЕСУД-2Ш», постачання плат для системи «КОМПАС-4.6» та програмного забезпечення «КОМПАС-4.6». Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ «Сорента» підписані директором - ОСОБА_2

Разом з тим, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 01.10.12р. у справі №1/2609/1025/12, який набрав законної сили, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 205 КК України та ч.2 ст. 358 КК України.

Зокрема, судом при вирішенні вказаної кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 у листопаді 2010 року, перебуваючи на території м. Києва, не маючи наміру займатися діяльністю підприємства, пов'язаної виробництвом товарів, виконанням робіт чи надання послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я підприємство, тобто стати учасником та власником ТОВ «Сорента» , усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності. Вироком встановлено, що ОСОБА_2 підписував установчі документи, без наміру здійснення господарської діяльності, вчинив підроблення офіційних документів з метою прикриття незаконної діяльності - фіктивного підприємництва. Свою вину ОСОБА_2 втзнав повністю.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, не доведено ким саме здійснювались господарські операції, з врахуванням того, що особа, якою від імені ТОВ «Сорента» складено такі документи заперечує свою участь у діяльності цього товариства, а відтак, з урахуванням вказаних обставин первинні документи, якими оформлені такі операції не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.13р. у справі №826/6415/13-а та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.13р. у справі №826/6415/13-а - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.13р. у справі №826/6415/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Виробничо - комерційної фірми «Логіка+Ка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 27.03.14р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.