Постанова

від 25.03.2014 по справі 812/811/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/811/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лейбенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємць ОСОБА_3 ( далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області ( далі - Старобільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування адміністративного позову зазначив наступне.

10.10.2013 за вих. № 5 позивачем на запит відповідача від 09.10.2013 № 1983/8/17-011 надано пояснення та докуметальне підтвердженя з питань фінансово-господарських відносин із ТОВ «Альфа-Крок» за період серпень 2011 року.

12.12.2013 відповідачем на підставі ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Прдаткового кодексу України був прийнятий наказ за № 243-ОД про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 та в період з 20.12.2013 по 26.12.2013 було проведено перевірку, результати якої оформлені актом від 09.01.2014 № 1/1700-НОМЕР_2 та встановлено такі порушення: п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення задекларованих показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10-17) за серпень та вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 234750 грн., у т.ч. в серпні 2011 року на 231315,36 грн., в вересні 2011 року на 3434,64 грн.

24.01.2014 на підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000010700, яким ФОП ОСОБА_3 визначені грошові зобов'язання з ПДВ на суму 352125,00 грн., з яких 234750,00 грн. податку та 117375,00 грн. - штрафних санкцій.

З вказаним податковим повідомленням-рішення позивач не згоден, вважає, що воно підлягає скасуванню, з гляду на наступне.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем вимог ст. 198 ПК України на підставі акту перевірки, отриманого від ДПІ у Будьоновському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 23.01.2013 № 39/22-411/35035550 «Про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфа-Крок» ( код ЄДРПОУ 35035550) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТАТ-Інвест» ( код ЄДОПОУ 38220399) за період липень 2012, ТОВ «Внешпромімпорт» ( код ЄДРПОУ 35637695) за період серпень 2011 року», в якому встановлено відсутність ТОВ «Альфа-Крок» та посадових осіб за зазначеною адресою, складено акт про неможливість вручення направлення на перевірку від 23.01.2013 № 22/22-411/35035550, акт про результати перевірки відповідальності місцезнаходження платника податків від 23.01.2013 № 21/22-411/35035550, діяльність ТОВ «Альфа-Крок» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених ст. 55-1 Господарського кодексу України. Крім того, в акті наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ «Альфа-Крок» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період серпень 2011 року на адресу позивача в сумі 234750 грн., які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.

Також в акті перевірки зазначено, що надані ФОП ОСОБА_3 під час проведення перевірки ТТН не можуть бути доказом перевезення товару за угодами з ТОВ «Альфа-Крок».

Вважають висновки, викладені в акті перевірки безпідставними, оскільки позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Альфа-Крок», з яким укладено договір від 01.06.2011 № 1238 на поставку нафтопродуктів, на виконання умов якого виписані : видаткові накладні, товарно-транспорні накладні, про також зазначено в акті перевірки. Проте, податковим органом під час проведення перевірки не було досліджено поставки товару позивачу від ТОВ «Альфа-Крок», за місцезнаходженням платника податків особа, яка проводила перевірку не виїжджала, приміщення для зберігання придбаного товару не досліджувала, як і не досліджувала товар, який був використаний у власній господарській діяльності.

На підставі викладеного просить скасувати податкове повідомлення-рішення Старобільської оДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.01.2014 № 0000101700, яким ФОП ОСОБА_3 визначені грошові зоюов'язання з ПДВ у сумі 352125,00 грн., з яких 234750,0 грн. податку та 117375,00 грн. - штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав аналогічні пояснення, викладені у адміністративному позові, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Посилаючись на обставини та порушення встановлені під час проведення перевірки відповідача, просив у задоволенні позову відмовити, про що подав письмові заперечення, які були приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів та заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до 75.1.2. цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальних позапланових перевірок врегульовані статтею 78, 79 Податкового кодексу України(далі - ПК України).

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі ст. 79 цього Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Старобільською райдержадміністрацією Луганської області 13.10.2000, номер запису про реєстрацію - 237701770000001176, взято на облік - 16.10.200 за № 4029, та є латником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 852182, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 70800696 серії НБ № 396503 (а.с. 16-19).

У період з 25.12.2013 по 31.12.2013 на підставі ст. 75, п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області від 12.12.2013 № 243-ОД начальником відділу доходів і зборів фізичних осіб ОДПІ Дудник Світланою Василівною та старшим державним ревізором-інспектором сектору адміністрування єдиного соціального внеску відділу ждоходів і зборів з фізичних осіб Старобільської ОДПІ Пристінською Тетяною Миколаївною, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3С.(РНОКПП НОМЕР_2) щодо правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011, задекларованих взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Крок» ( ЄДРПОУ 35035550) відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта, результати якої оформлені актом перевірки від 09.01.2014 № 1/1700-НОМЕР_2 та встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 в частині завищення задекларованих показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість ( рядки10-17) за серпень та вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 234750,00 грн., у т.ч. в серпні 2011 року на 231315,36 в вересні 2011 року на 3434,64 грн. (а.с. 27-53).

На підтаві акту перевірки від 09.01.2014 №1/1700-НОМЕР_2 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2014 № 0000101700, яким ФОП ОСОБА_3 визначені грошові зоюов'язання з ПДВ у сумі 352125,00 грн., з яких 234750,0 грн. податку та 117375,00 грн. - штрафних санкцій (а.с. 54-56).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача є запит від 09.10.2013 № 1983/8/17-011 щодо надання пояснень та докуметального підтвердженя з питань фінансово-господарських відносин із ТОВ «Альфа-Крок» за період серпень 2011 року (а.с. 20) та акт ДПІ у Будьоновському районі м.Донецька Донецької області від 24.01.2013 № 234/7/22-413 «Про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфа-Крок ( код ЄДРПОУ 35035550 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТАТ-Инвест» (код ЄДРПОУ 38220399) за період липень 2012 року, ТОВ «Внешпроімпорт» ( код ЄДРПОУ 35637695) за період серпень2011 року» (а.с. 202-212).

Висновок про завищення позивачем задекларованих показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість ( рядки 10-17) за серпень та вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 234750 грн., у т.ч. в серпні 2011 року на 231315,36 грн., в вересні 2011 року на 3434,64 грн.

податковим органом вмотивований тим, що в ході перевірки встановлено відсутність контрагента - ТОВ «Альфа-Крок» за юридичною адресою та як наслідок відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, а тому відсутній факт придбання товару у ТОВ «Альфа-Крок», у зв'язку з чим не підтверджується реальність здійснення господарських операцій.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем було направлено запити :

- до Реєстраційної Старобільського РУЮ від 13.12.2013 № 3622/8/12-30-17-11;

- до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Білокуракинського, Новоайдарського та Старобільського районів, підпорядкований УДАІ ГУМВС України у Луганській області;

- до ОВ ДПІ м.Сєвєродонецька ГУ Міндоходів у Луганській області;

- до ДПІ у Будьоновському районі м.Донецька.

Також встановлено, що 22.02.2013 Старобільською ОДПІ отримано від ДПІ у Будьоновському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецький області акт від 23.01.2013 № 39/22-411/35035550 «Про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфа-Крок» ( код ЄДРПОУ 35035550) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТАТ-Інвест» ( код ЄДРПОУ 38220399) за період липень 2012 року, ТОВ «Внешпромімпорт» ( код ЄДРПОУ 35637695) період серпень 2011 року», якою встановлено : відсутність ТОВ «Альфа-Крок» та посадових осіб за зазначеною адресою ( 83058, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська,4), складено акт про неможливість вручення направлення на перевірку від 23.01.2013 № 22/22-411/35035550, акт про результати перевірки відповідності місцезнаходження патника податків від 23.01.2013 № 21/22-411/35035550; діяльність ТОВ «Аква-Крок» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України; враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у контрагентів ТОВ «Альфа-Крок» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а відтак відсутність наміру реального створення правових наслідків, які оумовлювалися правочинами (а.с. 201-212).

11.11.2013 за № 11/5-6903 УДАІ ГУМВС України у Луганській області на запит Старобільської ОДПІ від 06.11.2013 надано відповідь щодо узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу-бензину та дизельного палива у серпні 2011 року ФОП ОСОБА_3 або ТОВ «Альфа-Крок», зі змісту якої вбачається, що ані ФОП ОСОБА_3, ані ТОВ «Альфа-Крок» не узгоджувало маршрути на перевезення небезпечних вантажів (а.с.214).

Предметом спору у даному випадку є правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.01.2014 № 0000101700, яким ФОП ОСОБА_3 визначені грошові зоюов'язання з ПДВ у сумі 352125,00 грн., з яких 234750,0 грн. податку та 117375,00 грн. - штрафних санкцій.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Альфа-Крок», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 цьєї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цьго Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженям) основних фондів (основних засобів, у тому числі необортних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Альфа-Крок» було укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2011 №1238, згідно якого ТОВ «Альфа-Крок» - постачальник зобов'язується здійснити постачання нефтепродуктів (далі - товар), покупець - позивач у справі зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пп.2.4 розділу 2 цього договору постачання товару здійснюється транспортом постачальника на умовах FCA у відповідності з міжнародними правилами «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року або транспортом покупця на умовах ЕХW у відповідності до міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року.

Відповідно до пп.2.8 розілу 2 цього договору покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару по цені, вказаній в товарній накладній протягом трьох банківських дні з моменту отримання покупцем товару.

Відповідно до пп.2.12 розділу 2 цього договору постачальник зобов'язаний надати покупцю разом з кожним видом товару документи: товарну накладну; податкову накладну; сертифікат якості; паспорт заводу-виготовника.

На виконання умов даного договору представником позивача під час розгляду справи суду надано : видаткову накладну від 05.08.2011 № 529 на суму ПДВ 30389,69 грн. на бензину А-92 в кількості 19093 л., податкову накладну від 05.08.2011 № 68 на суму ПДВ 30389,69 грн. на отримання бензину А-92 в кількості 19093 л.; видаткову накладну від 17.08.2011 на суму ПВ 57960,00 грн. на отримання бензину А-92 в кількості 36800л., податкову накладну від 17.08.2011 № 175 на суму ПВ 57960,00 грн. на отримання бензину А-92 в кількості 36800л.; видаткову накладну від 31.08.2011 № 799 на суму ПДВ 43051,40 грн. на отримання бензину А-92 в кількості 28077 л., податкову накладну від 31.08.2011 № 338 на суму ПДВ 43051,40 грн. на отримання бензину А-92 в кількості 28077 л.; видаткову накладну від 31.08.2011 № 966 на суму ПДВ 51675 грн. на отримання дизельного палива в кількості 34450 л., податкову накладну від 31.08.2011 № 966 на суму ПДВ 51675 грн. на отримання дизельного палива в кількості 34450 л.; видаткову накладну від 31.08.2011 № 1029 на суму ПДВ 51675,00 грн. на отримання дизельного палива в кількості 34450 л., податкову накладну від 31.08.2011 № 1029 на суму ПДВ 51675,00 грн. на отримання дизельного палива в кількості 34450 л.; товарно-транспортні накладні від 05.08.2011 № АК-0000529 на відпуск бензину А-92 об'ємом 19093 куб.дм., від 17.08.2011 № АК-0000700 на відпуск бензина А-92 об'ємом 36800 куб.дм., від 31.08.2011 № АК-0000799 на відпуск бензина А-92 об'ємом 28077 куб.дм., від 31.08.2011 № АК-0000966 на відпуск дизельного палива об'ємом 34450 куб.дм., від 31.08.2011 № АК-0001029 на відпуск дизельного палива об'ємом 34450 куб.дм.; сертифікати відповідності; платіжні доручення в підтвердження факту оплати (а.с. 67-97).

Також судом встановлено, що податковим органом під час проведення перевірки у період з

25.12.2013 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 09.01.2014 № 1/1770-НОМЕР_2, було досліджено первинну документацію за серпень 2011 року, яку також було витребувано запитом від 09.10.2013 № 1983/8/17-011 про надання інформації та її документального підтвердження за серпень 2011 року.

Як вбачається із змісту п.1.12 розділу 1 вказаного акту перевірки, відповідачем була досліджена первина документація по господарських взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Альфа-Крок» за серпень 2011 року, проте відповідачем також було встановлено порушення позивачем ст. 198 ПК України по взаємовідносинам між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Альфа-Крок» за вересень 2011 року без дослідження первинної документації за вересень 2011 року, та відповідні висновки податковим органом було зроблено лише на підставі податкових декларацій, поданих позивачем за відповідний звітний період.

Згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені» для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, такими документами є: - фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; документи на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Посилання відповідача на невідповідність ТТН порядку відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом, закріплених пунктом 7.5 Інструкції Міністерства палива та енергетики України«Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496

, як наслідок - неможливості встановлення фактичного перевезення товару, судом визнаються незмістовними, оскільки вказаний порядок стосується правил перевезення та зберігання нафтопродуктів, але ніяким чином не установлює правила податкового обліку, і не передбачає, що за порушення правил перевезення спеціальних продуктів наступає відповідальність у вигляді необгрунтованого формування податкового обліку.

Вказана правова позиція підтримана Вищім адміністративним судом Україні, зокрема викладена в ухвалах від 19.02.2013 року по справі № К/9991/64514/11 та ухвалі від 16.04.2013 року по справі № К/800/9087/13. При цьому, Вищий адміністративний суд України зазначив, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, наявність чи відсутність зазначених документів не впливає на податковий кредит, порядок формування якого визначений статтею 198 ПК України.

Посилання представника відповідача на те, що ані ФОП ОСОБА_3С, ані ТОВ «Альфа-Крок» не було узгоджено маршруту перевезення небезпечного вантажу-бензину та дизельного палива у серпні 2011 року, судом не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом раніше, між позивачем та ТОВ «Альфа-Крок» було укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2013, відповідно до ямов якого постачання товару здійснюється транспортом постачальника на умовах FCA у відповідності з міжнародними правилами «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року або транспортом покупця на умовах ЕХW у відповідності до міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що поставка товару від постачальника до покупця здійснювалась транспортом постачальника - ТОВ «Альфа-Крок» та ФОП ОСОБА_3 не повинен був отримувати вказане узгодження маршруту на перевезення вантажу, оскільки поставка здійснювалась постачальником.

Посилання представника відповідача на акт ДПІ у Будьоновському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 23.01.2013 № 39/22-411/35035550 «Про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфа-Крок» ( код ЄДРПОУ 35035550) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТАТ-Інвест» ( код ЄДРПОУ 38220399) за період липень 2012, ТОВ «Внешімпорт» (код ЄДРПОУ 35637695) за період липень 2011 року, як на доказ факту відсутності реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, відсутності факту придбання товару ФОП ОСОБА_3 у ТОВ «Альфа-Крок», судом визнаються неналежним доказом, оскільки вказаним актом не зафіксовано порушень ФОП ОСОБА_3 вимог ст. 198 ПК України в частині правильності формування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року, та податковим органом було складено зазначений акт про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфа-Крок» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТАТ-Інвест» за липень 2012 року та ТОВ «Внешпровмпорт» за серпень 2011 року. Тобто, у вказаному акті перевірки зафіксовано порушення з боку ТОВ «Альфа-Крок» за період господарських відносин з ТОВ «ТАТ-Інвест» за липень 2012 року та ТОВ «Внешпровмпорт» за серпень 2011 року, та податковим органом зосім не досліджувались господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Альфа-Крок» за серпень 2011 року.

Висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Альфа-Крок» судом визнаються безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ «Альфа-Крок» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: "У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства базуються виключно на припущеннях та податкової інформації, отриманої від ДПІ у Будьоновському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Також, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

На момент здійснення господарської операції контрагент - виконавець мав ліцензію на право здійснення певних видів робіт та послуг, не змінював місязнаходження підприємства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач у відповідності до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України та умов укладених договорів належним чином оформлював результати здійснення господарських правовідносини, оскільки в зазначених вище документах наявні всі обов'язкових реквізити, які надають можливість їх віднесення до виконання умов укладеного договору від 01.06.2011 № 1238, а відтак судом визнаються належними доказами в підтвердження виконання вказаного договору, зазначеними в акті перевірки.

Виконання господарської операції ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Альфа-Крок» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.

Вказані вище обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, вказують на протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність обгрунтованих підстав для його скасування.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на січень 2014 року, який становить 1218,00 грн.

Згідно статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що майнові вимоги за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000101700 від 24.01.2014 складають 352125,00 грн. тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.).

Але позивач скористався правом передбаченим ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) та сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору (487,20 грн.), що підтверджується оригіналом квитанції №112 від 05.02.2014 року (а.с.2).

Таким чином, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) решта суми судового збору, яка підграє стягненню з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України складає 4384,80 грн.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України та оскільки адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню в повному обсязі, сума сплаченого судового збору, яка повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивача складає 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000101700 від 24.01.2014 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській обасті №0000101700 від 24.01.2014, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 визначені грошові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 352125,00 грн. (триста двадцять п'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 копійок), з яких 234750,00 (двісті тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) податку та 117375,00 грн. (сто сімнадцять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 00 копійок) - штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) решту суми судовго збору на користь Державного бюджету України у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 31 березня 2014 року.

Суддя Є.О. Кисельова