Постанова

від 20.03.2014 по справі 910/17449/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа№ 910/17449/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Горбик С.О. - директор, довідка серії АБ № 238441 з ЄДРПОУ

від 18.06.2010р.

відповідач: ОСОБА_3 - паспорт серії НОМЕР_2, виданий Дарницьким

РУГУ МВС України в м. Києві 23.08.2012р.

від відповідача: ОСОБА_4 - договір б/н від 03.10.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. (повний текст підписано 15.11.2013р.)

у справі № 910/17449/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіногрупа»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 60 476, 71 грн.

В судовому засіданні 20.03.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіногрупа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих 60 000, 00 грн. та процентів в сумі 476, 71 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі платіжних доручень № 21 від 01.07.2013р. та № 24 від 16.07.2013р. було перераховано відповідачу 60 000, 00 грн. з призначенням платежу «за пошиття костюмів до фільму згідно договору № 164 від 27.06.2013р.», проте вказаний договір зі сторони відповідача так і не було підписано, роботи за ним не виконувались, грошові кошти в розмірі 60 000, 00 грн. повернуті не були. Враховуючи, що відповідач отримала кошти від позивача без достатньої правової підстави, на вимогу позивача їх не повернула, останній просив суд на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 60 000, 00 грн. та проценти на підставі ст. 536 ЦК України в розмірі 476, 71 грн., а також судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіногрупа» 60 000, 00 грн. безпідставно отриманих коштів, 1 706, 94 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято без з'ясування усіх фактичних обставин справи, оскільки роботи з пошиття костюмів виконувалися незважаючи на те, що договір не був підписаний зі сторони відповідача, у зв'язку з чим перераховані позивачем 60 000, 00 грн. не є безпідставно набутими відповідачем, а тому не підлягають стягненню згідно ст. 1212 ЦК України.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. для розгляду справи № 910/17449/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.02.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України по справі оголошено перерву до 03.03.2014р., а ухвалою від 13.02.2014р. за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

28.02.2014р. до суду представником відповідача подано клопотання про прийняття додаткових доказів з додатками, а саме: креслення (ескізи) костюмів, фотографії виготовлених костюмів, електронне листування між позивачем та відповідачем, допоміжні матеріали щодо кінофільму та виконання відповідачем функцій художника по костюмах.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.03.2014р., викликано в судове засідання на 13.03.2014р. директора ТОВ «Кіногрупа» ОСОБА_2 для дачі пояснень по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.03.2014р.

Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.03.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в особі його директора ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.03.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 60 000, 00 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що вказані грошові кошти були перераховані позивачем без достатньої правової підстави, оскільки договір № 164 від 27.06.2013р. та технічне завдання до нього зі сторони відповідача не були підписані.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься договір № 164 від 27.06.2013р. між ФОП ОСОБА_3 (надалі - виконавець, відповідач) та ТОВ «Кіногрупа» в особі директора ОСОБА_2, діючого на підставі статуту, (надалі - замовник, позивач) підписаний лише зі сторони позивача та скріплений його печаткою (а. с. 52-53).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника виконати роботи з пошиття ігрових історичних костюмів XVI-XVII століття для зйомок художнього фільму «Гетьман», перелік та кількість яких зазначається у «Технічному завданні» (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість робіт за цим договором становить 125 000, 00 грн., з яких: 60 000, 00 грн. без ПДВ - авансовий платіж, 65 000, 00 грн. - остаточний розрахунок, протягом 10 днів від дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Додатком № 1 до вказаного договору, підписаного також лише зі сторони позивача та скріпленого його печаткою, було оформлено технічне завдання на пошиття костюмів для зйомок художнього фільму «Гетьман» (а. с. 54), відповідно до якого передбачалося пошиття костюмів для персонажів «Хмельницький» та «Гелена», в кількості 7 шт. та 5 шт. відповідно, виготовлення, пошиття - згідно з оригінальним кроєм, тканинами, фурнітурою того часу. У костюм входить: головний убір, взуття, пояс, верхній і нижній одяг згідно з історичним образом. Кошторисна вартість костюмів - 125 000, 00 грн., строк виконання робіт 03.08.2013р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановленому порядку договір № 164 від 27.06.2013р. та технічне завдання до нього не підписав, посилаючись на відсутність у нього примірника договору в зв'язку з його не передачею позивачем.

З матеріалів справи та пояснень директора позивача ОСОБА_2, наданих суду апеляційної інстанції в судовому засіданні 20.03.2014р., вбачається, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіногрупа» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 60 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 01.07.2013р. на суму 30 000, 00 грн. та № 24 від 16.07.2013р. на суму 30 000, 00 грн. з призначенням платежу: «за пошив костюмів до фільму зг. дог. № 164 від 27.06.2013. без ПДВ» (а. с. 19).

Листом від 08.08.2013р. позивач вимагав повернення відповідачем 60 000, 00 грн., вважаючи їх безпідставно отриманими, з урахуванням інфляційного збільшення та 3% річних.

Як стверджує відповідач, у відповідь на вказаний лист нею було надіслано позивачеві лист б/н від 15.08.2013р. (а. с. 63), в якому повідомлено про хід виконання робіт за договором № 164 від 27.06.2013р.

Вказаний лист не був отриманий позивачем, оскільки повернувся відповідачеві неврученим адресату з відміткою пошти «за закінченням зберігання» (а. с. 64, 65).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач неодноразово зазначала про те, що договір № 164 від 27.06.2013р. дійсно нею виконувався, було розпочато та частково завершено пошиття костюмів, на підтвердження чого було надано креслення (ескізи) костюмів (а. с. 116-120), які розроблялися та створювалися відповідачем, фотографії костюмів (а. с. 121- 124), виготовлених на виконання умов спірного договору.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.03.2014р. директором позивача ОСОБА_2 надано пояснення, з яких вбачається, що кошти в розмірі 60 000, 00 грн. перераховувалися відповідачеві на підставі договору № 164 від 27.06.2013р., який був підписаний лише зі сторони позивача та переданий відповідачу для підписання. 29.07.2013р. йому стало відомо, що вказаний договір та технічне завдання до нього відповідачем не підписані; письмової переписки по договору № 164 від 27.06.2013р. між сторонами не було, велися лише усні перемовини.

Згідно договору замовлялись костюми «Хмельницького» та «Гелени», актор з Монреалю ОСОБА_5 ще не був затверджений головним режисером на роль Богдана Хмельницького, але знайомився зі знімальною групою, приїздив до ОСОБА_3 для зняття мірок для костюма Богдана Хмельницького. Для зняття мірок для костюма Гелени акторка не приїжджала, що також не заперечувалось відповідачем.

Директор ОСОБА_2 також повідомив, що у зв'язку з необхідністю проведення технічних проб, 29.07.2013р. відповідач привезла один незакінчений костюм Богдана Хмельницького, який, за його твердженням, був виконаний з помилками (неприємна кольорова гама, неправильний розкрой тканини). Даний костюм приміряв лінійний продюсер, фото якого у вказаному костюмі наявне в матеріалах справи (а. с. 121).

ОСОБА_2 також зазначив, що інших костюмів, в тому числі для Гелени, відповідач не привозила, виготовленого жіночого плаття він не бачив, був лише якийсь під'юпник.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про вчинення сторонами дій на виконання договору № 164 від 27.06.2013р., а саме здійснення позивачем передплати (авансу), як це передбачено п. 3.1., та виконання відповідачем деяких робіт щодо пошиття костюмів згідно технічного завдання до договору.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене та враховуючи вчинення сторонами реальних дій, а саме: передплата (аванс) зі сторони позивача, виконання робіт відповідачем щодо пошиття деяких костюмів згідно технічного завдання на виконання умов договору № 164 від 27.06.2013р., колегія суддів дійшла висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин.

Разом з тим, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, вимоги про повернення коштів на підставі вказаної статті можуть висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 60 000, 00 грн. були перераховані відповідачеві на підставі договору № 164 від 27.06.2013р. на пошиття костюмів, при цьому деякі роботи по договору (хоч і не підписаному зі сторони відповідача) виконувалися останнім, але, як з'ясувалось під час розгляду справи, до виконаної робити, зокрема, костюму «Б. Хмельницького» є зауваження зі сторони позивача (неприємна кольорова гама, помилки в пошитті).

Отже, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як аванс на виконання робіт по договору № 164 від 27.06.2013р., тому такі кошти набуто за наявності правової підстави, у зв'язку з чим вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. у справі № 5006/18/13/2012 та в листі Вищого господарського суду України від 24.04.2013р. № 01-06/757/2013 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»).

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що неналежне виконання умов договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Що стосується передачі відповідачем позивачеві костюмів згідно акту прийому-передачі від 14.03.2014р, колегія суддів зазначає, що передані виготовлені костюми (кунтуши, сорочки, штани в кількості 95 шт.) на суму 30 000, 00 грн. не мають відношення до правовідносин сторін, що виникли у даній справі з виконання договору № 164 від 27.06.2013р.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи та норми чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову та визначення 60 000, 00 грн. як безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується безпідставне набуття відповідачем 60 000, 00 грн., відповідно відсутні і правові підстави для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 476,71 грн., які в даному випадку є похідними.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. у справі № 910/17449/13, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. у справі № 910/17449/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. у справі № 910/17449/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіногрупа» відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіногрупа» (04210, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 34; ідентифікаційний код 37139573) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/17449/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 25.03.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко